Концепція інформаційного суспільства

Розміщуючи економічний  аспект розвитку людства, заслуговує уваги  той факт, який характеризує кожну  суспільну формацію через сутність господарської діяльності та обмежувальний фактор. Можна помітити, що перехід до нової суспільної формації виникає при зміні основи господарювання чи подолання обмежувального фактору.

Арнольд Тойбні якось помітив, що ХХ століття – це час коли людство  вперше за всю свою історію може серьйозно подумати про добробут всіх людей. Якщо це так, то це в основному завдячуючи еволюції універсальної електроної інформаційної системи, здатної пов'язати всіх людей. Мова йде про настання інформаційного століття.

Технологія пропонує нам  набагато більші інформаційні та комунікаційні  ресурси, ніж коли-небудь мало людство. Ці ресурси настільки великі, що очевидно: ми входимо в нову еру – інформаційне століття. США – перша країна, яка здійснила трьох стадійний перехід від аграрного суспільства до індустріального та від нього до такого суспільства, яке навіть важко однозначно визначити, зрозуміла лише одна його характеристика: головним видом його економічної діяльності стає виробництво, зберігання та поширення інформації.

Який можливий сценарій розвитку інформаційного суспільсва в майбутньому? Можна помітити загальну модель змін – трьохстадійний прогресиввний  рух: становлення головних економічних  галузей по виробництву та поширенню  інформації, розширенню номенклатури інформаційних послуг для інших  галузей промисловості та уряду, створення широкої системи інформаційних засобів на споживчому рівні.

У.Дайзарт констатує факт переходу до інформаційного суспільства  в США. Він повністю погоджується з пропозицією тоффлера та бела про  трьохстадійн уконцепцію та концентрує свою увагу на трансформаціях саме останньої, "інформаційної" стадії розвитку суспільства.

Думка про технічну революцію, яка заснована на інформації, не нова. Соціолог Даніел Бел, як і інші, всередині шестидесятих років побачив, що США стає постіндустріальним суспільством. Третя промислова революція в значній мірі базується на досягненнях у телекомунікаційних та інформаційних процесах. Зайнятість у сфері промисловості та будівництва залишаєтьс як багато років переважно без змін, в той час, коли робоча сила зросла. Довгочасні тенденції показують, що найбільш динамічними в минулому столітті були сфери, пов'язані з інформацією.

Айрис підкреслює загальність точки зору всіх філософів, які трактували "інформаційне суспільство" в зв'язку з теперішніми змінами в суспільній ролі НТР в ній. Але на відміну від тоффлера, він акцентує увагу виключно на виробничій сфері, повністю виключаючи з розгдяду соціальний та культурний аспекти оновлення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

II. Проблеми інформаційного  суспільства

2.1. Культура та людина в новому суспільстві

 

Ми живемо в світі дліц- культури. Замість довгих "ниток" ідей, пов'язаних одна з одною,- "бліпи" інформації: оголошення, команди, відривки новин, які не узгоджуються зі схемами. Нові образи та уявлення не піддаються класифікації- частково тому, що вони не вкладаються в старі категорії, частково тому, що мають дивну непов'язану форму.

Ненаситні читачі дешевих  видань та спеціалізованих журналів, вони короткими прийомами сприймають величезну кількість інформації. Але і вони намагаються знайти нові поняття та метафори, які б  дали можливість систематизувати чи організувати "дліпи" в більше ціле. Однак, замість того, щоб намагатись втиснути нові дані в стандартні категорії та рамки "другої хвилі", вони хотіли б все побудувати на свій власний лад. Словом, замість того, щоб просто позичити готову ідеальну модель реальності, зараз ми самі мусимо знову та знову її винаходити. Це важка необхідність, але разом з тим, відкриває великіможливості для розвитку індивідуальності, демасифікації культури та особистості. Деякі, правда, не витримують, ламаються або відходять в сторону. Інші перетворюються в постійно розвиваючихся, компетентних індивідів, здатних підійматись в своїй діяльності на новий, більш високий рівень. Але в будь-якому випадку людина перестає бути стандартною, легко керуємим роботом, яким його зображали письменники "другої хвилі".

Тофлер одним з перших помітив корінні зміни, які мали місце за останній час в культурі суспільства, особливо західного. Наростаюча сила потоку інформаційного обміну між льдьми породила новий тип культури, в якій все підпорядковано необхідності класифікації, унікації для найбільшої компресії та підвищення ефективності при передачі від людини до людини чи то особисто, чи то через засоби масової інформації.

Х.Скопімовський вважав, що під загрозою інструментацізації культура знаходить різноманітні протидії. Вихід за межі може бути реалізовано лише за допомогою наркотиків и через екскурси до східної філософії. Винекнення філософії техніки- друга протидія культури небезпеці бути задушеною інструменталізаціє, бо дебати про природу техніки - це дискусії про майбутнє людини та людства вцілому.

Культурний рух ще глибше підірвав раціональне мислення та легитимацію основного проекту. Він поставив під питання як цінності платників, високий життєвий рівень, так і переваги споживання, праці та бережливості. Він відкрито кинув виклик відстроченому винагородженню, самоорганізованості.

Ясперс писав, що техніка не тільки наближує нас до пізнання, техніка відкриває перед нами новий світ та нові можливості існування в ньому. Він одним з перших підняв проблему нової естетики у технізованому світі.

Радикальні зміни у  сфері виробництва неминуче призведуть до великих соціальних змін. Ще при житті нашого покоління фабрики та установи наполовину опорожніють та перетворяться у складські приміщення. Футуристи вважають, що розвиток мережі інформації дзволить значно розширити практику надомної праці. Це дозволить зменшити забруднення оточуючого середовища та знизити витрати на її відновлення. В напрямку створення електронного котеджу діють і соціальні фактори. Чим більше скорочується робочий день, тим більше часу для робітника для саморозвитку.

Але розвиток технічного прогресу призведе і до деяких труднощів у сфері зайнятості, адже використання нових технологій стане передумовою звільнення багатьох робочих місць та збільшення безробіття. Регулювання державою рівня зайнятості має дуже велике значення у цьому випадку.

 

 

 

 

2.2. Проблеми сучасного  інформаційно-технічного суспільства

 

Все, що вже сказано про суспільство і його розвиток, дає підставу розглянути проблеми сучасного етапу еволюції цієї глобальної системи.

Як зазначалося вище його називають по-різному: науково-технічною революцією, технологічною революцією, інформаційною, комп'ютерною, телекомунікаційною і т.д. Справа не в термінах, а в суті процесу, того, що відбувається в суспільстві, яке 70-х рр.. XX ст. найчастіше називають постіндустріальних. Ці дефініції відносяться в основному до західної  цивілізацій, хоча певні риси цих процесів проглядаються і в інших громадських організмах. Головне тут – зростання значення інформації в житті суспільства в порівнянні з речовиною та енергією, які досі визначали темпи розвитку світової цивілізації. Появав 30-і рр. ХХ ст. теорії інформації, а потім і кібернетики, різко стимулювало розвиток комп'ютерної техніки і технології, що дозволило докорінно змінити виробництво.

Для філософського аналізу  головне в цьому процесі - те, що змінилося становище і роль людини в світі, її стосунки з природою і технікою. Найчастіше це визначають як появу інформаційного суспільства і людини, своєрідного колективного інтелекту мешканців планети. У той же час поруч сучасних мислителів висловлюється стурбованість нинішнім становищем, головним ворогом людства. Ортега-і-Гассет писав, що сучасне століття глибоко впевнене у своїх творчіх здібностях, але й не знає, що йому творити. Господар усього світу,він не господар самому собі. Він розгублений серед достатку. Маючи великі засоби, великі знання, наше століття веде себе, як найубогіший з усіх.

Нобелівський лауреат  К. Лоренц ще чверть століття тому позначив вісім «Смертних гріхів» цивілізованого людства, називаючи серед них  перенаселеність планети, спустошення  життєвого простору, нестримне зростання  виробництва і споживання, розрив традиції і внаслідок цього глибоке відчуження між молодим і старшим поколіннями, наукове доктринерство, ядерну зброю.

Все це змушує по-новому глянути  на поняття якості життя людини як інтегральний показник рівня розвитку суспільства. При всіх що вражають уяву успіхи науки і техніки, створення величезного за масштабами світу речей і банків інформації життя людини, в основному. Більше того, всі більше і більше маячить примара перетворення людини в слугу роботизованих комп'ютерних систем, що хвилює не тільки письменників-фантастів, а й серйозних вчених і політиків.

Зростання кількості техногенних  катастроф, і т.п., змушує ще раз повернутися  до оцінки і переоцінці системи цінностей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Інформаційне суспільство  є сучасним станом цивілізаційного  розвитку, сутність якого полягає  в збільшенні масштабів створення, накопичення, передачі, обробки і  використання інформації, перетворенні інформації і знання на продуктивні  сили суспільства, а також у збільшенні впливу новітніх інформаційно-комунікаційних технологій на політику, право, економіку, соціальну структуру, культуру.

Будучи складним комплексним  феноменом, інформаційне суспільство  вимагає комплексного системного аналізу  з урахуванням кількісних і якісних  трансформацій. З позиції соціальної філософії інформаційне суспільство  можна визначити як якісно новий  етап соціотехнологічної еволюції суспільства, що формується в результаті довгострокових тенденцій попереднього соціально-економічного розвитку, припускає збільшення ролі інформації і знання, а також формування і споживання інформаційних ресурсів у всіх сферах життєдіяльності суспільства  за допомогою розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, що діють у глобальних масштабах.

Глобалізаційні й інформаційні процеси зумовили появу низки  різноманітних суперечливих тенденцій  у технологічній, політико-правовій, економічній і соціокультурній  сферах сучасного суспільства, визначальною в розвитку яких стає все зростаюча  роль інформаційно-комунікаційних технологій, інформації і знання.

Найважливішими економічними основами інформаційного суспільства  виступають: формування інформаційної  економіки, основу якої складають інформаційні засоби виробництва й інформаційні товари і послуги, сполучення індустріального  і постіндустріального типів  розвитку, використання інформації і  знань як унікального предмета і  засобу виробництва, зростання сектора  послуг, заперечення трудової теорії вартості, поява транснаціональних  компаній і домінування єдиного  глобального ринку, технологічна й економічна конвергенція, інноваційний тип розвитку, динамічність виробництва, віртуалізація економічного простору.

Для соціокультурних основ  інформаційного суспільства характерна найбільша суперечливість: посилення  інтелектуалізації діяльності людини і зростання її творчого начала, криза духовності і поширення  постекономічних, гуманістичних і  освітніх цінностей, зростання класу  “інтелектуалів”, перенесення соціальних суперечностей зі сфери власності  на засоби виробництва в сферу  здатності чи нездатності до інформаційного виробництва, посилення особистісного, нематеріального, інформаційного начала “соціо” у тріаді, що репрезентує  людину “біо-трудо-соціо”, зростання  освітнього, професійного і культурного  рівня людини, розвиток соціального  капіталу і посилення індивідуалістичного  начала, віртуалізація соціокультурної  сфери, поширення масової культури, взаємопроникнення культур в  умовах глобалізації і “вибух”  етнічної і національної ідентичності.

Що стосується проблем "інформаційного суспільства, то тут декілька глобальних є причиною більш дрібних. Перша з них – принципова невизначеність суті інформації як з матеріальної, так і з філософської точки зору. Друга – взаємодія техніки, інформації та людини. Третя – взаємодія техніки та природи. Ці питання залишаються не вирішеними, та потребують дослідження.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Береза Т.А. Поняття інформаційного суспільства, принципи його побудови та складові компоненти // Інформаційне суспільство. Шлях України // Бібліотека інформаційного суспільства. – К.: “Відродження” та ПРООН, 2004. – С. 264-273.
2. Березовець Л.В. Інституційне забезпечення // Інформаційне суспільство. Шлях України // Бібліотека інформаційного суспільства. – К.: “Відродження” та ПРООН, 2004. – С. 78-87.
3. Березовець Л.В. Розвиток соціального капіталу // Інформаційне суспільство. Шлях України // Бібліотека інформаційного суспільства. – К.: “Відродження” та ПРООН, 2004. – С. 62-67.
4. Винарик Л. С. Информатизация в аспекте социальной трансформации общества // Национальная академия наук Украины, институт экономики и промышленности – Д.: ИЗП, – 2004. – С. 50-61.
5. Гелд Дейвід, Мак-Грю Ентоні. Глобалізація / антиглобалізація: Пер. з англ. І. Андрущенко. – К.: К.І.С., 2004. – 180 с.
6. Городенко Л. Інтернет-медіа як новий вид ЗМІ // Інформаційне суспільство. Шлях України // Бібліотека інформаційного суспільства. – К.: “Відродження” та ПРООН, 2004. − С. 55-62.
7. Григор О.О. Формування інформаційного суспільства в Україні в контексті інтеграції в Європейський Союз (державно-управлінський аспект): Автореф. дис. ... канд. наук з державного управління: 25.00.01 / Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. – Львів, 2003. – 20 с.
8. Гэлбрейт Дж. Новое индустриальное общество. – М.: Прогресс, 1976. – 264 с.
9. Даніл’ян В.О. Глобальне інформаційне суспільство: культура і людина // Філософські обрії. Науково-теоретичний часопис Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України та Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. – Київ-Полтава, 2005. – Вип. 14. − С. 67-78.
10. Даніл’ян В.О. Деякі проблеми та особливості розвитку інформаційного суспільства в Україні // Гуманітарний часопис: Збірник наукових праць. – Х.: ХАІ, 2005. – №3. – С. 74-78.
11. Даніл’ян В.О. Деякі тенденції розвитку інформаційного суспільства на наприкладі провідних держав // Наукові записки Харківського університету Повітряних Сил. Соціальна філософія, психологія. – Х.: ХУПС, 2005. – Вип. 3 (24). – С. 156-163.
12. Делягин М. Мировой кризис: Общая теория глобализации. – М.: ИНФРА-М, 2003. – 767 с.
13. Делягин М. Информационная революция, глобализация и кризис мировой экономики // Проблемы теории и практики управления. – 2001. – №1. – С. 47-53.