Концепції розвитку та проектування інформаційних систем

4. Недостатня кількість  оптимізаційних завдань у складі  АСУ (1, 5 % у середньому) пояснюється  незацікавленістю користувачів  у застосуванні оптимізаційних  методів; відсутністю надійної  та вірогідної інформації для  використання оптимізаційних розрахунків;  неможливістю та недоцільністю  впровадження локальних оптимізаційних  завдань. 

5. В АСУ, як правило,  відсутні замкнені комплекси  завдань управління (планування, обліку, аналізу, регулювання). Різні типи  АСУ (АСУП, САПР, АСУ ТП) діяли на  об'єктах господарювання автономно,  без взаємозв'язку.

6. Системи не забезпечували  оперативної взаємодії з ЕОМ  керівників різних рівнів. Пакетний  режим функціонування АСУ (як  основний) не давав змоги створювати  системи підтримки прийняття  управлінських рішень, що передбачають  можливість вибору альтернативного  рішення. 

 

7. Упровадження систем  не супроводжувалося необхідною  перебудовою організаційних структур  управління в умовах використання  автоматизованої обробки даних. 

Зазначені недоліки АС першого  та другого поколінь спонукали до пошуків сучасніших форм та методів  їх проектування, розробки концептуальної основи АС нового покоління.

Тому наступний етап створення  інформаційних систем (почався приблизно  із середини 80-х років) характеризується створенням інтегрованих систем. Це багаторівневі  ієрархічні автоматизовані системи  управління, які забезпечують комплексну автоматизацію останнього на усіх рівнях.

Складність функціонування таких великих соціально-економічних  систем, як народне господарство України, зумовлює неможливість реалізації процесу  управління з допомогою однієї або  кількох локальних АСУ. З цією метою потрібний комплекс (група) АСУ, кожна з яких забезпечує вирішення  своїх функціональних завдань управління. При цьому йдеться не просто про  об'єднання і зв'язок локальних  АСУ між собою, а про забезпечення інформаційного діалогу між ними та доступу однієї АСУ до інформаційних  баз інших АСУ.

Отже, інтегрована автоматизована система управління (ІАСУ) може розглядатися як ієрархічно організований комплекс організаційних методів, технічних, програмних, алгоритмічних і інформаційних  засобів, які мають модульну структуру  і забезпечують наскрізне узгоджене  управління матеріальними та інформаційними потоками об'єкта управління.

Сучасний етап розробки інформаційних  систем в економіці країни характеризується створенням АС нового покоління, до яких належать експертні системи, системи  підтримки прийняття рішень, інформаційно-пошукові системи, системи зі штучним інтелектом. Основою створення таких систем є децентралізація структури  ІАСУ та організація розподільної обробки  інформації.

Технічною передумовою створення  таких систем є значне поширення  персональних ЕОМ. Ці машини характеризуються низькою вартістю, невеликими габаритами, підвищеною надійністю, простотою в  обслуговуванні та експлуатації, що дає  змогу наблизити їх до місць виникнення та використання інформації, поділити їх за окремими сферами функціональної діяльності.

Організаційною передумовою  виникнення таких систем стали процеси  децентралізації управління, що відбуваються в країні.

Структурно вони реалізуються у вигляді мереж обчислювальних машин або мереж автоматизованих  робочих місць.

Висновки 

 Інформаційна система  – це система, яка забезпечує  обмін інформацією в процесі  управління. Інформаційні системи  виникли разом з появою людини, адже вже і в той час потрібно  було управління. Основними факторами,  які впливають на впровадження  інформаційних систем, є потреби  організацій та користувачів, а  також наявність відповідних  засобів для їх формування. Найсуттєвіше  на розвиток інформаційних систем  вплинули досягнення в галузі  комп’ютерної техніки та телекомунікаційних  мереж. 

 Інформаційні системи  впроваджуються на організації  тоді, коли на ній не застосовувалося  раніше обчислювальної техніки  і керівництво приймає рішення  про її впровадження; при наявності  вже діючих інформаційних систем різного призначення потрібно створити нову; до вже існуючої потрібно внести зміни у зв’язку зі змінами на виробництві; коли виникає потреба поновити функції, які реалізує дана система; постає потреба створити інформаційну систему на новій технічній або програмній основі.

 

Список використаної літератури

1. Інформаційні системи  і технології в економіці.-К:  ”Посібник”, 2002.

2. Ситник В.Ф.Основи інформаційних  систем. “Навчальний посібник”. 

3. Васкевич Д. Введення  в інформаційні системи - К:  ”Диалектика”, 1996.

 

bibi*

 

1.Початковий етап (60-ті  роки).

Початок створення АС у  нашій країні відносять до 1963 року, коли на великих підприємствах почали використовувати ЕОМ для розв'язування завдань організаційно-економічного управління. Перші такі системи обмежувалися розв'язуванням деяких функціональних управлінських завдань, наприклад  завдань бухгалтерського обліку. Тому системність автоматизованої  обробки економічної інформації на початку 60-х років характеризувалася  частковістю та локальністю. Протягом 60-х років поступово переходять від локальних систем обробки  даних, призначених для тихий  чи інших ділянок управлінських  робіт, до систем, що охоплюють широке коло завдань управління.

 

2.Етап встановлення контролю  над впровадженням нової інформаційної  технології (70-ті роки).

Цьому етапу властиві наступні ознаки:

· пошук нових сфер застосування комп’ютерів в управлінні;

· створення організаційних систем управління технікою, виявлення  її впливу на процеси управління в  цілому;

· ізольованість і, як правило, несумісність окремих видів інформаційних  систем організації;

· спрямованість на використання інформаційних технологій вузьким  колом користувачів, як правило, керівним складом організації;

· вироблення пропозицій щодо інтеграції інформаційного забезпечення управлінського персоналу;

· створення в організаціях єдиної інформаційної служби, яка  повинна підпорядковуватися віце-президенту з адміністративних питань.

 

3.Інтеграція інформаційних  систем (з 80-их років). Цьому етапу  притаманні наступні риси:

-- пройдені технічні труднощі  в галузі комп’ютерних технологій (зроблено великі прориви в  розробці процесорів, оперативної  пам’яті, розроблено нові надзвичайно  ємні носії інформації) та комунікаційних  засобів (розроблено коаксіальні  та швидкісні волоконно-оптичні  лінії та засоби супутникового  зв’язку);

-- впроваджуються потужні  комп’ютерні мережі, які об’єднуються  з інформаційними системами комунікацій:  телефоном, телетайпом, радіо, телебаченням  і т.д. 

-- з появою персонального  комп’ютера акцент автоматизації  переноситься на створення децентралізованих  систем, в яких всі персональні  комп’ютери, ЕОМ великої потужності, різнорідне технічне забезпечення  та обладнання об’єднуються в  локальну мережу 

-- реалізується вимога  максимального наближення користувача  до інформації, яка вимагає створення  в користувача враження, що потрібна  інформація знаходиться на його  комп’ютері, хоча реально вона  може знаходитись в окремих  вузлах локальної обчислювальної  мережі;

-- висувається концепція  “управління інформаційними ресурсами“, в якій інформація розглядається,  як ще один важливий ресурс  такого ж порядку, як фінанси,  матеріали, обладнання і персонал;

-- формується новий еталон  працівників, які вже природно  ставляться до застосування нових  інформаційних технологій;

-- проводяться спроби на  єдиній технічній, організаційній, методологічній основі провести  інтеграцію автоматизованих інформаційних  систем;

-- зростає статус інформаційних  служб, які на цей час стають  службами управління інформаційними  ресурсами організації на чолі  з віце-президентом по інформації.

 

Таким чином, у вісімдесяті  роки відбувся перехід від окремих  управлінських інформаційних систем до створення єдиної внутрішньої  системи збору, обробки, збереження і представлення інформації. Пройшла  переорієнтація всієї діяльності в  сфері обробки інформації на забезпечення її кінцевої мети: задоволення потреб в інформації керівництва на всіх рівнях управління. В зв’язку з  цим головна увага почала приділятися  точному формулюванню питань, що виникають  в сфері оперативного управління, і отриманні інформації в найкоротші терміни для прийняття необхідних рішень. В залежності від характеру  і змісту потрібної інформації визначаються відповідні технічні засоби і методи обробки інформації.