Информационные системы и их роль в управлении экономикой

Тема 1. Інформаційні системи  та їх роль в управлінні економікою

1.1.  Інформаційна система

Інформаційна система - це взаємозв'язана сукупність засобів, методів і персоналу, використовувана для зберігання, оброблення та видачі інформації з метою вирішення конкретного завдання.

У роботі інформаційної системи  можна виділити такі етапи:

1.       Зародження даних - формування первинних повідомлень, що фіксують результати певних операцій, властивості об'єктів і суб'єктів управління, параметри процесів, зміст нормативних та юридичних актів тощо.

2.       Накопичення і систематизація даних - організація такого їх розміщення, яке б забезпечувало б швидкий пошук і відбір потрібних відомостей, методичне оновлення даних, захист їх від спотворень, втрати, деформування цілісності та ін.

3.       Обробка даних - процеси, внаслідок яких на підставі раніше накопичених даних формуються нові види даних: узагалюючі, аналітичні, рекомендаційні, прогнозні. Похідні дані також можуть зазнавати подальшого оброблення, даючи відомості глибшої узагальненості і т.д.

4.       Відображення даних - подання їх у формі, придатній для сприйняття людиною. Передусім - це виведення на друк, тобто виготовлення документів на так званих твердих (паперових) носіях. Широко використовують побудову графічних ілюстративних матеріалів (графіків, діаграм) і формування звукових сигналів.

Переважна більшість інформаційних  систем працює в режимі діалогу з  користувачем.  Для мережевих інформаційних систем важливим елементом є комунікаційний сервіс, який забезпечує взаємодію вузлів мережі при спільному вирішенні задачі. Значна частина функціональних можливостей інформаційних систем закладається в системному програмному забезпеченні: операційних системах, системних бібліотеках та конструкціях інструментальних засобів розробки. Крім програмної складової інформаційних систем важливу роль відіграє інформаційна складова, яка задає структуру, атрибутику та типи даних, а також тісно пов'язана з логікою управління даними. 

1.2. Економічні інформаційні  системи

Економічні інформаційні системи – це людино-машинні системи, які збирають, нагромаджують, зберігають, оброблюють і видають за запитом чи замовленням інформацію у вигляді даних і знань, необхідних для керування економічним об’єктом.

Cучасні економічні інформаційні  системи створюються для обробки великих обсягів інформації при жорстких обмеженнях на час видачі результатів. Вони мають складну формалізацію процедур прийняття рішень для більшості задач, високий ступінь інтеграції елементів, які входять до складу системи, велику кількість зв’язків між елементами, характеризуються гнучкістю і можливістю модифікації.

В економіці роль нервової системи  відіграють інформаційні потоки. Порушення  в потоках інформації призводять до перебоїв як в роботі конкретного  підприємства, так і всього господарства, а без достовірної, повної та своєчасної інформації неможливо керувати будь-яким виробництвом. 

1.3.Розвиток економічних  інформаційних систем. 

У 50-і роки минулого століття на ЕОМ  в основному вирішувалися окремі економічні завдання, пов'язані з необхідністю переробки великих інформаційних масивів, наприклад, такі, як нарахування заробітної плати, складання статистичних звітів і т. п., або завдання, які виконують оптимізаційні розрахунки, наприклад, розв’язок транспортної задачі.

У 60-і роки м.с. виникає ідея комплексної автоматизації управління підприємствами та інтеграції інформаційного забезпечення на основі баз даних. Реальністю автоматизовані системи управління стали в 70-і роки на базі ЕОМ 3-го покоління, які дозволили створювати обчислювальні системи з розподіленою термінальної мережею. Однак недостатня швидкодія і надійність обчислювальних машин  не змогли перетворити ЕІС на інструмент докорінного підвищення ефективності управління підприємствами.

80-роки позначені впровадженням персональних ЕОМ в практику роботи управлінських працівників, створенням широкого набору автоматизованих робочих місць (АРМів) на базі мов 4-го покоління , що дозволяють за допомогою генераторів запитів, звітів, екранних форм, діалогу швидко розробляти зручні для користувачів додатки.

Для 90-х років характерний розвиток телекомунікаційних засобів, що призвело до створення гнучких локальних  і глобальних обчислювальних мереж, що визначили можливість розробки та впровадження корпоративних ЕІС (КЕІС). КЕІС об'єднують можливості систем комплексної автоматизації управління 70-х років і локальної автоматизації 80 - років. 

1.4. Класифікація ЕІС

1.У зв'язку з великою кількістю  функціональних особливостей для  ЕІС може бути виділено безліч  різних класифікаційних ознак. Так, відповідно до рівня застосування та адміністративним поділом можна розрізняти ЕІС підприємства, району, області і держави.

2.В економіці з урахуванням  сфери застосування виділяються:

• банківські інформаційні системи;

• інформаційні системи фондового ринку;

• страхові інформаційні системи;

• податкові інформаційні системи;

• інформаційні системи промислових  підприємств і організацій (особливе місце за значимістю та поширеність  в них займають бухгалтерські  ІС);

• статистичні інформаційні системи  та ін.

3.За рівнем автоматизації процесів  управління ІС поділяються на-—  інформаційно-пошукові, інформаційно-довідкові, інформаційно-керівні, системи підтримки прийняття рішень, інтелектуальні ІС.

4. За ступенем централізації  обробки інформації — централізовані ІС, децентралізовані ІС, інформаційні системи колективного використання.

5. За ступенем інтеграції функцій  — багаторівневі ІС з інтеграцією за рівнями управління (підприємство — об'єднання, об'єднання — галузь і т.ін.), багаторівневі ІС з інтеграцією за рівнями планування і т.ін.

6. За типом  ІС розподіляються на фактографічні, документальні і документально-фактографічні ІС.

1.5.     Принципи побудови і функціонування ЕІС:

1)     відповідність - ЕІС повинна забезпечувати функціонування об'єкту із заданою ефективністю;

2)     економічність - економічний виграш на об'єкті від використання ЕІС повинен перевищувати витрати на обробку інформації;

3)     регламентність - обробка більшої частини інформації за розкладом, із заданою періодичністю;

4)     самоконтроль - виявлення та виправлення помилок системою в даних і процесах їх обробки;

5)     інтегральність - одноразове введення даних в ЕІС та їх багаторазове (багатоцільове) використання;

6)     адаптивність - здатність ЕІС змінювати свою структуру і закон поведінки для досягнення оптимального результату при змінних зовнішніх умовах.  

1.6.Функції ЕІС

Система управління являє собою сукупність взаємодіючих структурних підрозділів економічної системи (наприклад, на промисловому підприємстві: дирекція, відділи фінансовий, виробничий, постачання, збуту тощо), що здійснюють наступні функції управління:

• планування - функція, яка визначає мету функціонування економічної системи на різні періоди часу (стратегічне, тактичне, оперативне планування);

• облік - функція, що відображає стан об'єкту управління в результаті виконання господарських процесів;

• контроль - функція, за допомогою якої визначається відхилення облікових даних від планових цілей і нормативів;

• оперативне управління - функція, що здійснює регулювання всіх господарських процесів з метою виключення виникаючих відхилень у планових та облікових даних;

• аналіз - функція, яка визначає тенденції в роботі економічної системи і резерви, які враховуються при плануванні на наступний часовий період.  

1.7. Інформаційні потоки ЕІС

ЕІС пов'язує об'єкт і систему  управління між собою та з зовнішнім  середовищем через інформаційні потоки.

1.Інформаційний потік з зовнішнього середовища в систему представляє, з одного боку, потік нормативної інформації, який створюється державними установами в частині законодавства і, з іншого, потік інформації про кон'юнктуру ринку, який створюється конкурентами, споживачами, постачальниками.

2.Інформаційний потік з системи у зовнішнє середовище - звітна інформація, фінансова інформація в державні органи, інвесторам, кредиторам, споживачам; маркетингова інформація потенційним споживачам.

3.Інформаційний потік із системи управління на об'єкт управління - (прямий зв'язок) представляє сукупність планової нормативної та інформації розпорядника для здійснення господарських процесів.

4.Інформаційний потік від об'єкта управління до системи управління - (зворотній зв'язок) який відображає облікову інформацію про стан об'єкта управління економічною системою (сировини, матеріалів, грошових, енергетичних, трудових ресурсів, готової продукції і виконаних послуги) в результаті виконання господарських процесів

Тема 2. Економічна інформація і засоби її формалізованого опису  

2.1. Суть та особливості економічної інформації.

Інформація  - це сукупність відомостей(даних), які сприймають з навколишнього середовища(вхідна інформація), видаються в навколишнє середовище(вихідна інформація) або зберігаються всередині певної системи.

Економічна інформація є інструментом управління і водночас належить до його елементів, її потрібно розглядати як один із різновидів управлінської інформації, яка забезпечує розв'язування задач організаційно-економічного управління народним господарством. Отже, економічна інформація – один з найбільш масових різновидів інформації, що відображає процеси виробництва, розподілу обмінуі споживання матеріальних благ та послуг. В управлінні виробництвом вирізняють інформаційні процеси, в яких інформація виконує роль предмету праці («сира інформація») і продукту праці («оброблена інформація»). Якщо підійти до поняття економічної інформації з кібернетичних позицій, то інформаційний процес управління можна кваліфікувати як перетво¬рення первинних відомостей (вхідних даних) на економічну інформацію, необхідну для прийняття рішень, які спрямовані на забезпечення заданого стану економіки й оптимального його розвитку.

Економічна інформація є предметом  автоматизованої обробки. Вона має  ряд особливостей, що впливають на способи її збирання, реєстрації та використання. Ці особливості полягають  у тому, що вона:

• має тенденцію до постійного збільшення обсягів даних; 
• відображає різнобічну діяльність підприємств та організацій через систему натуральних, вартісних та інших показників;
• може бути цифровою, алфавітною та алфавітно цифровою, має лінійну форму подання;
• в основній своїй масі є дискретною  і фіксується на матеріальних носіях,
• характеризується масовістю та великими обсягами, тривалістю збереження та необхідністю накопичення, повторюваністю циклів виникнення й оброблення у встановлених часових межах;
• має складну структуру.

2.2. Види економічної інформації

Економічна інформація налічує  багато різновидів (типів), які виділяються  на основі відповідних класифікаційних  схем за обраними критеріями.

Економічну інформацію розрізняють  за належністю до сфери матеріального виробництва і невиробничої сфери, за галузями народного господарства і підгалузями згідно з прийнятим групуванням господарства.

Різновиди економічної інформації розглядаються також за її належністю до галузей народного господарства і їх ланок. Із цих позицій значиться інформація за міністерствами та відомствами, за промисловими об'єднан¬нями та підприємствами, цехами, дільницями та ін. Розглядаються також види інформації за належністю до органів регіонального управління та інших підрозділів народного господарства.

Економічна інформація налічує  багато різновидів. Відповідно до виконуваних  функцій управління виокремлюють такі види інформації:

• прогнозна — пов’язана з функцією прогнозування, відображає ймовірне твердження про майбутній стан господарських процесів. Наприклад, прогнозований розмір прибутку;
• планово-договірна — пов’язана з функцією планування та описує господарські процеси, що мають відбутися в заданому часовому періоді. Наприклад, обсяг випуску конкретного найменування продукції, кількість матеріалів конкретного найменування за договором.
• облікова — пов’язана з функціями оперативного, бухгалтерського, статистичного обліку та відбиває господарські процеси, які вже здійснилися, а також фактичний стан.
• нормативна — пов’язана з функцією підготовки виробництва. Вона регламентує витрати матеріальних та трудових ресурсів, рівень запасів і заділів. Наприклад, норми витрати матеріалу на виріб.
• цінова — охоплює ціни, тарифи, розцінки (ціни можуть бути планові, фактичні, договірні, прейскурантні, відпускні, оптові, роздрібні).
• довідкова — призначена для деталізації процесів, розшифрування та доповнення різними відомостями. Наприклад, найменування та адреса підприємства.
• таблична — містить коефіцієнтні величини. Наприклад, розмір податку з оподаткованої суми заробітку.

Економічна інформація є предметом  автоматизованої обробки .За технологією  цієї обробки економічну інформацію поділяють на види: 

• первинна — інформація, що надходить до об’єкта. Первинна інформація — інформація, що виникає на початковій стадії процесу управління. Це сукупність початкових даних, потрібних для розв’язування задач; 
• внутрішня — інформація, що виникає у процесі господарської діяльності об’єкту;
• зовнішня — інформація, що виникає за межами об’єкта;
• змінна — інформація, що характеризується зміною своїх значень під час кожної її реєстрації. Використовується в одному циклі обробки.  
• умовно-стала — інформація, що зберігає свої значення протягом тривалого часу;
• необроблена — інформація, що в незмінному вигляді переходить із вхідної у вихідну. 
• вхідна — інформація, що вводиться до обробки;
• похідна — інформація заново створена;
• проміжна — інформація, що надходить для чергової обробки. Проміжна інформація характеризується тим, що містить результати розрахунків, що використовуються для наступних розрахунків; 
• вихідна — видається наприкінці оброблення як кінцевий результат. Вихідна інформація утворюється як результат розв’язання задач і використовується для управління об’єктом і прийняття ефективних управлінських рішень

2.3.Структура та властивості економічної інформації

Обробка інформації на комп”ютері потребує структуризації та формалізованого  опису окремих її сукупностей. Розглядаючи  структуру економічної інформації, виділяють її оеремі елементи –  прості і складні інформаційні одиниці.

РЕКВІЗИТè ПОКАЗНИКè ІНФОРМАЦІЙНЕ ПОВІДОМЛЕННЯèІНФОРМАЦІЙНИЙ МАСИВè ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПОТІКèІНФОРМАЦІЙНА  ПІДСИСТЕМАè ІС 

Структура економічної інформації достатньо складна і може охоплювати різні комбінації інформаційних  сукупностей, які володіють певним змістом. Інформаційна сукупність — це група даних, що характеризує об’єкт, процес чи операцію.

Реквізит — найпростіша структурна одиниця інформації, неподільна на смисловому рівні. Вони бувають двох видів:

• реквізит-основа — кількісна характеристика суттєвості, наприклад, кількість, ціна, сума;
• реквізит-ознака — якісна характеристика суттєвості, наприклад, склад, одиниця виміру, назва податку, ознака групування.

Форма реквізиту включає найменування, структуру  і значення(сукупність значень). Найменування потрібне для звернення до реквізиту, наприклад “Ідентифікаційний номер фізичної особи”. При алготритмізації та програмування як правило для зручності використовують скорочені назви – ідентифікатори. Структура реквізиту – це спосіб подання його значень. У структурі розрізняють довжину і тип реквізиту.

Під час оброблення інформації над  реквізитами-основами виконують арифметичні  операції, а за допомогою реквізитів-ознак  здійснюють пошук інформації, її сортування, вибірку, порівняння (логічні операції).

Однорідні за формою реквізити-ознаки, які мають різні значення, об'єднують у номенклатури. Наприклад, номенклатура виробів (продукції) - це набір значень кодових позначень або найменувань виробів.

З реквізитів утворюється показник — структурна одиниця, що характеризує конкретний об'єкт управління з кількісного та якісного боків як сума реквізиту-основи і певної кількості реквізитів-ознак.

Показник — це мінімальна сукупність інформації, що має остаточний економічний зміст. Він характеризує певне економічне явище. На основі показників складають документи. В документі може бути кілька показників. У конкретній системі показників відбивається вся господарська діяльність об'єкта і на їх основі здійснюється управління цією діяльністю. Економічна інформація будь-якого об'єкта складається з інформаційних сукупностей — повного набору інформації, достатньої для всебічної характеристики об'єкта за певний проміжок часу.

Сукупність інформації, достатньої для вироблення судження про конкретний процес (явище, факт), називається повідомленням..

Вхідні дані надходять на оброблення сформованими у вигляді інформаційних  повідомлень. Повідомлення, зафіксоване  на матеріальному носію відповідно до правил, які існують, та має юридичну силу, називається документом. Документ має самостійне змістове значення і характеризується повним набором реквізитів та показників.

Реквізити і показники можуть розглядатися в укрупнених сполученнях, що дає  змогу виділяти інформаційну одиницю  вищого рівня — інформаційний масив, який практично інтерпретує номенклатуру, об'єднує реальні значення реквізитів, що утворюють інформаційні повідомлення.

Масив як структурна одиниця інформації набув провідного значення за автоматизованого оброблення інформації. Сукупність масивів, що стосуються однієї ділянки управлінської роботи, називається інформаційним потоком, а сукупність інформаційних потоків, які характеризують управлінську роботу, пов'язану з виконанням певної функції, — інформаційною підсистемою. Сукупність же інформаційних підсистем, що характеризують управління об`єктом загалом, утворює ІС. Вона є структурною одиницею вищого рівня і цілком охоплює всю інформацію об`єкту(цеху, підприємства, установи, організації, галузі).

Під час проектування ІС необхідно  враховувати такі властивості економічної  інформації:

• вхідна інформація в основному фіксується в первинних документах, які, як правило, не підходять для автоматичного введення в ЕОМ, що зумовлює необхідність перезапису даних на машинні носії;
• ті самі вхідні дані використовуються багаторазово для здобуття показників у різних економічних розрізах для всіх служб і видів господарської діяльності;
• основна частина економічної інформації підлягає періодичному, регулярному обробленню;
• здобута похідна інформація часто використовується як вхідна при наступних розрахунках;
• економічна інформація характеризується тривалістю збереження.

Економічна інформація має задовольняти таким вимогам:

• точність — забезпечувати її однозначне сприйняття всіма споживачами;
• вірогідність — визначати допустимий рівень спотворення як вхідної, так і результатної інформації, на якому зберігається ефективність функціонування системи;
• оперативність — відображати старіння інформації з часом і втратою актуальності (цінності). Несвоєчасність надходження інформації зумовлює запізнення в прийнятті рішень.

2.4.Інформація як ресурс  управління економікою

Ключовою ланкою в ринковій економіці  є інформованість керівного й  адміністративно-управлінського апарату, створення інформаційного сервісу  для осіб, які приймають рішення (ОПР), збільшення інтелектуального продукту, виробленого суспільством. Інформація є продуктом творчих сил людства. Вміле використання її сприяє науково-технічному прогресу.

Інформаційна сфера діяльності людини давно стала визначальним фактором розвитку економіки, техніки, науки. За даними ЮНЕСКО, більше половини зайнятого населення розвинутих країн бере особтсту участь у процесах виробництва та поширення інформації, до половини національного продукту цих країн пов”язано з інформаційною діяльністю суспільства.

Ресурси інформації використовуються безупинно для зв”язку і координації кожної фази процесу перетворення. Наявність великої кількості видів інформації, різноманітність її джерел потребують застосування нових ІТ(НІТ). З упровадженням НІТ виникла інформаційна індустрія, а паралельно з нею почала розвиватися інформаційна економіка (бізнес), пов”язана з продажем інформації, програмного забезпечення, наданням послуг з обробки та передачі інформації.

Особливе значення  має здатність інформації перетворюватися в процесі обробки на нові знання , які можуть бути використаними для пийняття управлінських рішень і поповнення знань управлігського персоналу. 

Тема 3. Інформаційні технології оброблення економічної інформації  

3.1. .Поняття інформаційної технології.

В широкому сенсі слово технологія - це спосіб освоєння людиною матеріального світу за допомогою соціально організованої діяльності, що включає три компоненти: інформаційну(наукові принципи та обгрунтування), матеріальну(знаряддя праці) та соціальну(фахівці, які мають професійні навики). Ця тріада становить сутність сучасного розуміння поняття технологія.

Поняття інформаційної технології з'явилося з виникненням інформаційного суспільства, основою соціальної динаміки в якому є не традиційні матеріальні, а інформаційні ресурси: знання, наука, організаційні чинники, інтелектуальні здібності, ініціатива, творчість і т.д. На жаль, це поняття є настільки загальним та всеохоплюючим, що до сих пір фахівці не прийшли до чіткого, формалізованого формулювання. 

Інформаційна технологія — поєднання процедур, що реалізують функції збирання, накопичення, зберігання, оброблення і передачі даних із застосуванням технічних засобів. 
Тому ІТ невід'ємно пов'язана з технічним і програмним середовищем, в якому її реалізовано.

Інформаційні технології залежать від таких компонентів: технічних засобів; персоналу, здатного використовувати їх; організації, яка об'єднує засоби і персонал в єдиному процесі; інформаційних засобів, що здійснюють формування й видачу інформації.

Основу технології оброблення даних  складають процеси перетворення вхідної інформації на результатну. Кожна ІТ закінчується створенням інформаційного продукту. 
Технологія розв'язання задачі на ЕОМ охоплює роботи, необхідні для збирання, реєстрації, передачі вхідних даних, їх збереження, оброблення на ЕОМ за відповідним алгоритмом, видачі результатів, передачі їх користувачам, а також послідовність виконання цих робіт. 
Інформаційні технології впливають на підвищення якості та кількості послуг; розвиток ПЗ; створення умов для підвищення рівня життя населення; зміну умов дії соціально-економічного механізму внаслідок зміни умов праці й залучення інформації як предмету праці; значне скорочення інвестиційних та управлінських витрат; розширення доступу до інформації з боку більшої кількості користувачів й удосконалення можливостей одержання, збереження, поширення інформації при використанні різноманітних джерел; підвищення ефективності економічних контактів; створення нових можливостей зміцнення національної обороноздатності країни.

3.2. Етапи розвитку ІТ 

Комп'ютерні ІТ пройшли у своєму розвитку етап машинних ресурсів, етап програмування, етап НІТ, етап високих  ІТ.

Функціональні обмеження і висока вартість ЕОМ визначали основне  завдання ІТ етапу машинних ресурсів (50—60-ті роки XX ст.) — підвищення ефективності оброблення даних за формалізованими алгоритмами або такими, що легко формалізуються. Для прискорення кодування за алгоритмами були створені алгоритмічні мови Алгол, Фортран. Однак загальні витрати на програмування становили кілька відсотків вартості машинного часу ЕОМ. Тому завданням технології на цьому етапі була економія машинних ресурсів, щоб при мінімальній ємності пам'яті, яку займає програма, забезпечувалась максимальна кількість операцій, виконуваних за одиницю машинного часу. Вирішенню цього завдання сприяли операційні системи (ОС), орієнтовані на пакетний режим оброблення даних, оптимізувальні транслятори.

Етап програмування (середина 60-х — початок 80-х років XX ст.) вимагав перегляду сформованих критеріїв функціонування обчислювальних засобів. Успіхи в розвитку електроніки вели до швидкого зниження питомої вартості машинних операцій і біта оперативної пам'яті, тоді як витрати на розроблення й супровід програм мали тенденцію до зростання. Тому центральне завдання технології на цьому етапі полягало в економії людських ресурсів.

Основу концепції третього етапу — НІТ (початок 80-х років XX ст.) складали ідеї: автоформалізація фахових знань користувачів в обчислювальному середовищі АРМів, інтелектуалізація всіх форм взаємодії користувачів із технічними засобами. Технічною базою на цьому етапі розвитку ІТ був масовий випуск ПЕОМ. Користувачеві надавалась можливість автоматизувати все, що люди можуть описати, програмувати без програмістів. Основним завданням НІТ було створення типової технології автоматизації персональних знань, а метою — економія праці користувачів. Елементом НІТ стало АРМ фахівця певного профілю.

В основу концепції високих ІТ (четвертий етап) покладено ідею вдосконалення засобів спілкування між людьми з глобалізацією інформаційного простору до масштабів планети.

Виникнення високих ІТ стало  можливим завдяки здешевленню вартості ПЕОМ і широкому їх охопленню глобальними  комп'ютерними мережами, що ґрунтується  на платформі "клієнт—сервер". 
Програмне забезпечення включає вже не тільки індивідуальні додатки, а й системи конференцій, підтримує мультимедіа і тривимірну графіку. Відбувається злиття двох течій у "хвилю активних додатків", які, з одного боку, є інтерактивними розподіленими додатками (загальна парадигма систем "клієнт—сервер"), а з іншого — інтерактивними мультимедійними додатками, що полегшують спілкування людей. Інформаційне забезпечення будується на основі розподілених БД.

Основними завданнями високих ІТ є: досягнення універсальності методів  комунікацій; підтримка систем мультимедіа і максимальне спрощення інтерфейсу "людина — ЕОМ'", який ґрунтується на принципах інтуїтивного інтерфейсу; відкритість стандартів, тобто використання протоколів та програмних інтерфейсів, що гарантували б створення єдиного інтерфейсу для всіх взаємодій з ЕОМ (доступу до файлів, повідомлень, сторінок, документів, тобто до локальних дисків і веб-сторінок, графіки та мультимедіа). 
Метою цього етапу є зниження вартості інформаційного контакту, необмеженість обсягу доступної користувачеві інформації, повноцінність використання як персональних машинних ресурсів, так і мережних. 

3.3. Класифікація ІТ

 
За способом використання засобів  обчислювальної техніки під час  оброблення інформації виділяють ІТ у централізованих автоматизованих  ІС та ІТ у децентралізованих системах оброблення даних.

За способом реалізації в АІС  розрізняють традиційні, нові та високі ІТ. 
За ступенем охоплення задач управління ІТ поділяють на: ІТ електронного оброблення даних, ІТ автоматизації функцій управління, ІТ підтримки прийняття рішень, ІТ електронного офісу, ІТ експертної підтримки. 
За типом користувацького інтерфейсу класифікують пакетні, діалогові та мережні ІТ. За способом побудови мережі виділяють локальні, багаторівневі, розподілені ІТ. 
За моделями обчислювального процесу розрізняють такі ІТ: хост-орієнтовані; технології, що реалізують модель процесу з розподіленими ресурсами; технології "клієнт — сервер".

Інформаційні технології різняться  видом інформації, яка обробляється:

Як інструмент ІТ може використовуватися  різними користувачами: як розробниками ІТ, так і непрофесіоналами.

Предметна технологія — це послідовність технологічних етапів модифікації первинної інформації у результатну. Наприклад, предметна технологія бухобліку припускає оформлення та приймання первинної документації, запис бухгалтерського проведення, зміну стану аналітичного обліку, на основі чого — зміну рахунків синтетичного обліку й балансу.