Електронний підпис, його застосування та законодавче обґрунтування

Для порівняння: у Німеччині, за законодавством, електронний цифровий підпис не прирівнюють до власноручного підпису; у Франції, навпаки, згідно зі статтею 1316 Цивільного кодексу, сторонам надається право вибору, оскільки в суді як докази визнаються (допускаються) літери та цифри чи будь-який інший знак або символ, значення (зміст) якого може бути з'ясовано незалежно від способу створення та передачі. [4, ст. 30]

Підробити електронний цифровий підпис, а разом з ним і засвідчений документ неможливо, адже це потребуватиме величезної кількості обчислень, які, як вважається, не можуть бути реалізовані за сучасного рівня математики й обчислювальної техніки за прийнятний час, тобто поки інформація, що міститься в підписаному документі, є актуальною. Додатковий захист від підробки забезпечує центр сертифікації, який серед іншого цілодобово приймає заяви про скасування, блокування та поновлення сертифікатів ключів.

Висновок

Таким чином, система електронного цифрового підпису є повністю структурно укомплектованою для належного функціонування.

Тепер кожна фізична особа, підприємець, державний чиновник дістали можливість засвідчувати електронні документи своїм власним цифровим підписом, що має однакову юридичну чинність із власноручним підписом або печаткою.

Проте для остаточного масового використання електронного цифрового підпису державі необхідно прийняти низку нормативно-правових актів,:

      щодо архівного зберігання електронних документів;

      щодо національних стандартів;

      щодо вимог до засобів електронного цифрового підпису, форматів даних, які для цього використовуються.

Зазначені завдання, що постали перед державою, були окреслені та сформульовані для виконання відповідним державним органам у постанові Верховної Ради України "Про затвердження Завдань Національної програми інформатизації на 2006-2008 роки" від 4 листопада 2005 p. № 3075-IV.

Не викликає сумніву, що впровадження електронного цифрового підпису є загальнодержавним завданням. Всебічне використання електронного цифрового підпису дасть можливість не тільки спростити та прискорити документообіг між суб'єктами господарювання та зміцнити конкурентоспроможність вітчизняних підприємств, а й створити умови для розвитку експортно-імпортних операцій, електронної торгівлі, електронних банківських послуг, повномасштабного дистанційного навчання та надання медичних послуг. Окрім цього, впровадження електронного цифрового підпису закладе організаційно-технічну основу для надання електронних інформаційних послуг органами державної влади та органами місцевого самоврядування юридичним та фізичним особам з використанням інтернету. Надійне функціонування електронного документообігу є запорукою інформаційної безпеки України.

Використана література:

1. Закон України “Про електронні документи та електронний документообіг” від 22 травня 2003 р.

2. Закон України “Про електронний цифровий підпис” від 22 травня 2003 p.

3. Вісник господарського судочинства. - 2011. - №4 - С. 71-77.

4. Чирський Ю. Електронний цифровий підпис: правові аспекти застосування // Довідник секретаря та офіс-менеджера. - 2007. - №1. - С. 26-31.

5. Відомості Верховної Ради України. – 2006. - №7. – С.84

6. Правова інформація та комп’ютерні технології в юридичній діяльності : навч. посіб. / за заг. ред. В.Г. Іванова. – Х. : Право, 2010. – 240 с.

7. http://www.leonorm.com/p/NL_DOC/UA/200301/Zak_852.htm - ЗУ “Про електронний цифровий підпис”.

3