Ідентифікація

Автор: Пользователь скрыл имя, 31 Марта 2013 в 20:31, курсовая работа

Описание работы

Маючи справу з системою, нам необхідна будь-яка схема співвідношення між собою, що характеризують систему змінних. В широкому розумінні ми будемо називати моделлю сукупність зв‘язків між сигналами, що спостерігаються. Очевидно, що моделі можуть приймати різноманітну форму і записуватись з різною степінню математичної деталізації. Вибір того рівня складності, який робить модель корисною, визначається запланованим використанням.

Работа содержит 1 файл

курсач.docx

— 297.13 Кб (Скачать)

Змн.


Арк.

№ докум.

Підпис

Дата

Арк.

АУВП-21-154.00.00.00.000 КП


Змн.


Арк.

№ докум.

Підпис

Дата

Арк.

АУВП-21-154.00.00.00.000 КП


Вступ

 

Моделювання можна розглядати як заміщення  досліджуваного об'єкта (оригіналу) його умовним чином, описом чи іншим об'єктом, що називається моделлю і забезпечує адекватну з оригіналом поведінку  в рамках деяких припущень і прийнятних похибок.

Маючи справу з  системою, нам необхідна будь-яка  схема співвідношення між собою, що характеризують систему змінних. В широкому розумінні ми будемо називати моделлю сукупність зв‘язків між сигналами, що спостерігаються. Очевидно, що моделі можуть приймати різноманітну форму і записуватись з різною степінню математичної деталізації. Вибір того рівня складності, який робить модель корисною, визначається запланованим використанням.

Конструювання моделей  по даним спостережень включає три  основні компоненти: дані, множина  моделей, правило оцінки ступеня  відповідності досліджуваної моделі даним спостережень.

  1. Дані спостережень.  Вхідні і вихідні дані іноді реєструються в процесі проведення цілеспрямованих ідентифікаційних експериментів, коли користувач може визначити перелік і моменти вимірювання сигналів, причому деякі з вхідних сигналів можуть бути керованими. Задача планування експериментів, таким чином, полягає в тому, щоб, враховуючи можливі обмеження, вибрати максимально інформативні дані про сигнали системи. В деяких випадках користувач не буде мати можливості впливати на хід експерименту і повинен спиратись на дані нормальної експлуатації.
  2. Множина моделей. Множина моделей-кандидатів встановлюється за допомогою фіксації тієї групи моделей, в межах якої ми збираємось шукати найбільш підходящу. Саме на цьому етапі знання формальних властивостей моделі необхідно поєднати з апріорними знаннями, інженерним мистецтвом та інтуїцією. Множина моделей інколи стає результатом детального моделювання, після чого на основі правдивих знань формується модель, яка включає параметри з ще невизначеними значеннями. Інша можливість полягає в тому, щоб без всяких обґрунтувань використати стандартні моделі. Множина моделей, в яких параметр розглядається як змінні засоби під налаштування моделей до заданих даних і не відображають властивостей процесу, називаються чорним ящиком.
  3. Визначення на основі даних спостережень найкращої моделі множини. Ця частина власне і є методом ідентифікації. Оцінка якості моделі пов’язана з вивченням поведінки моделей в процесі їх використання для відтворювання даних вимірювань.

Залишається перевірити, чи модель достатньо добре виконує  своє призначення. Такі перевірки називаються  процедурами підтвердження моделей. До них відносяться різні процедури оцінювання відповідності моделей даним спостереження, апріорній інформації і поставленій прикладній задачі. Незадовільна поведінка моделі по кожному з цих компонентів заставляє нас відмовитись від моделі, тоді як добре її функціонування створює певну ступінь довіри до моделі. Модель ніколи не можна вважати істинним описом системи. Її можна розглядати як спосіб досить доброго опису тих аспектів поведінки системи, які являють для нас найбільший інтерес.

Процедура ідентифікації  системи породжує наступну логіку дій:

  1. Зібрати дані.
  2. Вибрати множину моделей.
  3. Вибрати найкращу модель з множини моделей.

Однак цілком можливо, що перша із знайдених моделей  не витримає перевірки на етапі підтвердження. Тоді потрібно повернутися і переглянути  різні кроки процедури.

Існує декілька причин недосконалості моделей:

  • Чисельний метод не дозволяє знайти найкращу по вибраному критерію модель;
  • Критерій вибрано невдало;
  • Множина моделей виявилась неповноцінною в тому значенні, що вони не можуть достатньо добре описати систему;
  • Множина даних спостережень не була достатньо інформативною для того, щоб забезпечити вибір хорошої моделі.

По суті, головним в прикладних задачах ідентифікації  є ітераційне вирішення всіх цих  питань, особливо третього, на основі апріорної  інформації і результатів попередніх спроб. Очевидно, що важливим інструментальним засобом рішення цієї ітераційної  задачі є діалогове програмне  забезпечення.

 

РОЗДІЛ 1. Обробка вхідного сигналу U(t), знаходження апроксимуючої функції та вибір оптимальної моделі

 

    1. Табулювання сигналу

 

Опишемо процес виконання  обробки сигналів функції, заданої  в завданні.

1. За допомогою функції  imread завантажуємо фрагмент зображення і присвоюємо його до відповідної змінної. Потім задаємо координатну площину, відповідно до завдання, в якій буде проходити табулювання. Оскільки Matlab будує вісь ординат зверху до низу, для того щоб вирахувати достовірні координати необхідно початок вісі позначити від’ємним значенням, яке прямує до нуля. Далі за допомогою функції image накладаємо координатну сітку на малюнок. За допомогою функції getline виконуємо табулювання (дана функція дозволяє вибрати ламану лінію в поточному вікні зображення за допомогою мишки).

Нижче наведено лістинг програмного  модуля в середовищі Matlab:

>> im_zd=imread('wt1.jpg');

imshow(im_zd);

im_ut=imcrop(im_zd);

imshow(im_ut);

x=[0 150];

y=[-2 0];

image(im_ut,'XData',x,'YData',y);

[x, y]=getline

 

2. Після виконання табулювання  ми отримаємо значення координат  крайніх точок характеристики  випадкового процесу. Оскільки  вісь ординат ми позначали  починаючи з від’ємного значення, всі координати по даній вісі будуть від’ємними. Для того щоб забрати від’ємній знак, матрицю значень по вісі ординат ставимо по модулю.

Нижче наведено лістинг програмного  модуля в середовищі Matlab:

>>y=abs(y);

 

Після чого ми отримаємо  дві матриці даних: матриця даних  зміни часу – x(t) та  матриця даних зміни значення сигналу залежно від часу – y(ut).

Таблиця 1

Табулювання вхідного сигналу U(t)

Номер точки

Сигнал  U(t)

Номер точки

Сигнал  U(t)

t

U(t)

t

U(t)

1

10,2258346

0,85216792

11

21,92957786

1,262985498

2

11,1675151

1,18829139

12

24,08199042

1,091811505

3

12,2437213

1,25676099

13

25,69629984

1,076250233

4

13,3199276

1,40303695

14

26,77250612

0,87706595

5

14,3961339

0,89573948

15

27,71418661

1,216301682

6

15,606866

0,70900421

16

30,13565074

0,976658092

7

16,4140207

1,35946539

17

32,15353751

1,017117399

8

18,8354848

0,80859635

18

33,22974379

0,864616933

9

19,9116911

0,91752526

19

34,17142429

1,185179138

10

21,2569489

0,85839242

20

35,51668213

1,312781569


Продовження таблиці 1

Номер точки

Сигнал  U(t)

Номер точки

Сигнал  U(t)

t

U(t)

t

U(t)

21

36,4583626

1,53375163

52

74,26010818

1,073137979

22

38,6107752

0,87706595

53

75,33631446

0,727677738

23

39,956033

1,06380122

54

76,41252074

1,182066883

24

40,8977135

0,83660664

55

77,62325281

0,982882601

25

41,9739198

0,90818849

56

78,43040751

1,157168848

26

43,3191777

0,90196399

57

79,91019115

0,929974276

27

44,2608582

0,85528017

58

82,06260371

1,238087463

28

45,3370644

1,09492376

59

83,0042842

0,63742236

29

46,5477965

0,8054841

60

84,48406783

0,659208141

30

47,6240028

1,16650561

61

85,29122254

0,659208141

31

48,7002091

1,20696492

62

86,23290304

1,185179138

32

49,6418895

1,24119972

63

87,57816089

1,104260523

33

50,9871474

1,02956642

64

88,3853156

0,895739477

34

52,1978795

1,1602811

65

89,73057345

1,325230587

35

53,13956

1,38436342

66

92,01751179

0,72145323

36

54,2157662

1,04201543

67

93,09371807

0,814820862

37

55,2919725

0,99533162

68

94,03539856

0,752575774

38

56,5027046

1,38747568

69

95,24613063

1,219413937

39

57,7134366

0,51915669

70

96,32233691

0,914413003

40

59,8658492

1,52752712

71

97,2640174

0,793035081

41

61,0765813

0,93931104

72

98,74380103

0,914413003

42

61,7492102

0,90507624

73

99,68548153

0,867729187

43

63,094468

0,78681057

74

100,8962136

1,197628156

44

64,1706743

1,18517914

75

101,8378941

1,119821795

45

65,3814064

0,62186109

76

103,0486261

1,09492376

46

67,6683447

1,14471983

77

103,8557809

1,116709541

47

68,4754994

1,03890318

78

105,6046161

1,017117399

48

69,6862315

1,15405659

79

106,277245

0,85528017

49

70,8969636

1,05757671

80

107,4879771

1,129158558

50

71,8386441

1,16650561

81

108,4296575

0,886402714

51

73,0493761

0,78369832

82

109,6403896

0,811708608


Продовження таблиці 1

Номер точки

Сигнал  U(t)

Номер точки

Сигнал  U(t)

t

U(t)

t

U(t)

83

110,851122

0,81170861

97

127,2632674

1,206964919

84

111,792802

1,21630168

98

128,6085253

0,864616933

85

112,734483

1,23186295

99

130,7609378

1,309669315

86

114,214266

0,6685449

100

131,8371441

1,001556127

87

115,155947

1,02022965

101

133,0478762

0,873953696

88

116,366679

1,07625023

102

133,9895567

1,421710474

89

117,442885

0,91752526

103

135,2002887

0,998443873

90

118,653617

1,17584237

104

136,276495

1,12293405

91

119,729823

1,06691347

105

137,3527013

0,870841442

92

122,016762

0,92063751

106

138,4289076

1,051352198

93

122,958442

1,16961787

107

138,4289076

1,091811505

94

124,034649

1,20385266

108

139,3705881

1,129158558

95

125,245381

1,10737278

109

140,5813201

1,03890318

96

126,321587

0,97977035

110

141,5230006

1,09492376

Информация о работе Ідентифікація