Апаратні складові локальних та глобальних мереж

2.1. Апаратні складові  локальних та глобальних  мереж

     Локальна комп'ютерна мережа - це система програмно-апаратних ресурсів, які використовуються для вирішення задач інформаційного забезпечення та підвищення ефективності науково-дослідних та інших робіт інституту. Апаратна частина цієї системи складається з комунікаційного обладнання, серверів та персональних комп'ютерів (ПК), які під'єднані до Мережі. Локальна комп'ютерна мережа являє собою об'єднання певного числа комп'ютерів (іноді досить великого) на відносно невеликій території. В порівнянні з глобальною мережею(WAN), локальна мережа зазвичай має більшу швидкість обміну даними, менше географічне покриття та відсутність необхідності використовувати запозиченої телекомунікаційної лінії зв'язку.

   У сучасному суспільстві комп'ютерні мережі є невід'ємною частиною інформаційної структури в бізнесі, промисловості та освіті. Побудова мережі, що має з'єднання з мережею Internet вимагає ретельного планування. Це планування та прийняття рішень необхідні навіть окремому користувачеві.

     Із розвитком нових досягнень в технологіях мереж на початку 80-х років мережі почали поширюватись.

   З середини 80-х років комп'ютерні мережі почали дуже швидко поширюватись. Кожна компанія створювала власні стандарти та обладнання, технічні засоби мереж та програмне забезпечення. Ця конкуренція привела до несумісності створених технологій, та виникненню проблем узгодження обладнання. Необхідно було робити повне оновлення обладнання.

    Спочатку були створені стандарти LAN. Ці стандарти були відкритим набором директив для створення мережевих технічних засобів та програмного забезпечення. Апаратне забезпечення різних компаній було узгоджено, що давало можливість будувати надійні і стабільні LAN.

     До складу локальної мережі входять:

 1.Комп'ютери.

 2.Мережеві адаптери.

 3.Периферійні пристрої.

 4.Передавальне середовище.

 5.Мережеві пристрої.

    За допомогою локальної мережі один комп'ютер отримує доступ до ресурсів іншого таких, як дані та периферійні пристрої (принтери, модеми, факси тощо). Використання комп'ютерних мереж дає можливість розподілу ресурсів великої вартості, покращання доступу до інформації, виконувати швидке та якісне прийняття рішень. Прикладом застосування цієї технології може бути E-mail

    Сучасні локальні мережі будуються на основі топології зірка з використанням концентраторів (хабів), комутаторів (світчів) та кабелю UTP чи STP 5ї категорії (вита пара). Дана технологія, що носить назву Fast Ethernet дозволяє проводити обмін інформацією на швидкостях 100Мбіт/с, 1Гбіт/с, 10Гбіт/с та навіть 100Гбіт/с.

    Перевагами об'єднання комп'ютерів у локальну мережу є:

• Розподіл даних (Data Sharing). Дані в мережі зберігаються на центральному РС та можуть бути доступні для будь-якого РС, підключеного до мережі, тому не потрібно на кожному робочому місці мати накопичувач для зберігання однієї ітієї ж інформації.
• Розподіл ресурсів (Resource Sharing). Периферійні пристрої можуть бути доступні для всіх користувачів мережі (наприклад, факс або лазерний принтер).
• Розподіл програм (Software Sharing). Усі користувачі мережі можуть мати доступ до програм, які були один раз централізовано встановлені. При цьому повинна працювати мережна версія відповідних програм.
• Електронна пошта (Electronic Mail). Усі користувачі мережі можуть передавати або приймати повідомлення.

     У локальних мережах застосовують такі мережеві пристрої:

1. Концентратори — об'єднуючий компонент, до якого підключаються всі комп'ютери в мережі за топологією "зірка". Активні концентратори підключаються до джерела електроенергії; вони можуть відновлювати і ретранслювати сигнали. Пасивні концентратори лише виконують функцію комутації. Концентратор використовується для об'єднання кількох пристроїв Ethernet в спільний сегмент. Пристрої підключаються за допомогою витої пари, коаксіального кабелю чи оптоволокна.
2. Комутатори — пристрій, призначений для з'єднання декількох вузлів комп'ютерної мережі в межах одного сегмента. На відміну від концентратора, що поширює трафік від одного підімкненого пристрою до всіх інших, комутатор передає дані тільки безпосередньо отримувачу. Це підвищує продуктивність і безпеку мережі, рятуючи інші сегменти мережі від необхідності (і можливості) обробляти дані, які їм не призначалися.

    Комутатор працює на канальному рівні моделі OSI, і тому в загальному випадку може тільки поєднувати вузли однієї мережі по їхніх MAC-адресах. Для з'єднання декількох мереж на основі мережного рівня служать маршрутизатори.

3. Мости — пристрій для зв'язку ЛОМ. Дозволяє станціям будь-якої із мереж звертатись до ресурсів іншої мережі. Використовується також для збільшення довжини ліній зв'язку або кількості вузлів мережі. Виконує з'єднання на канальному рівні моделі OSI.
4. Маршрутизатори Маршрутиза́тор (англ. router) — електронний пристрій, що використовується для поєднання двох або більше мереж та керує процесом маршрутизації, тобто на підставі інформації про топологію мережі і певних правил приймає рішення про пересилку пакетів мережевого рівня (рівень 3 моделі OSI) між різними сегментами мережі.

    Для звичайного користувача маршрутизатор (роутер) — це мережевий пристрій, який підключається між локальною мережею і інтернетом. Часто маршрутизатор не обмежується простою пересилкою даних між інтерфейсами, а також виконує і інші функції: захищає локальну мережу від зовнішніх загроз, обмежує доступ користувачів локальної мережі до ресурсів інтернету, роздає IP-адреси, шифрує трафік і багато іншого.

     Глобальна мережа (англ. Wide Area Network, WAN) — комп'ютерна мережа, що охоплює величезні території (тобто будь-яка мережа, чиї комунікації поєднують цілі мегаполіси, області або навіть держави і включають в себе десятки, сотні а то і мільйони комп'ютерів). Для порівняння, Персональна мережа (англ. Personal area network), Локальна мережа (англ. Local area network, LAN), Університетська мережа (англ. Campus area network, CAN) або ж Міська мережа зазвичай не виходять за межі кімнати, будівлі, або ж специфічного регіону мегаполіса.

     Глобальні мережі (Wide Area Network, WAN) – це сукупність віддалених один від одного комп’ютерів–вузлів, сумісна взаємодія яких забезпечується комунікаційною мережею передачі даних і спеціальними програмами мережної операційної системи. Основу WAN складають потужні багатокористувацькі обчислювальні системи (Host – вузли) і спеціалізовані комп’ютери, які виконують функції комунікаційних вузлів. Користувачі комп’ютера стають абонентами мережі після під’єднання свого комп’ютера до цих основних вузлів. Крім того глобальні мережі охоплюються телекомунікаційними структурами, які об’єднують локальні інформаційні мережі, що мають загальний протокол зв’язку, методи під’єднання і протоколи обміну даними. Кожна з глобальних мереж (INTERNET, Bitnet, DECnet та інші) організовувалися для конкретних цілей, а в подальшому поширювалися за рахунок під’єднання локальних мереж, які використовували їх послуги та ресурси. Для глобальних мереж характерний значний масштаб (як по площі мережі, так і по числу вузлів) та неоднорідність, тобто різний тип архітектури та програмного забезпечення їх вузлів. Регіональна мережа пов’язує абонентів, що розміщені на значній віддалі між собою на території району, області, регіону чи країни. Як правило, це спеціалізована мережа. Мережі, які охоплюють території в тисячі кілометрів, вважають глобальними. В регіональних та глобальних мережах, як правило, існує центр управління мережею, який відповідає за ефективне і надійне функціонування мережі, за оптимальний вибір маршрутів проходження повідомлень від абонента до абонента. У вузлах мережі встановлюються потужні багатокористувацькі обчислювальні системи (Host-вузли) та спеціалізовані комутаційні комп’ютери, які зв’язані з абонентськими пунктами. Надійність мережі підвищується, якщо частина вузлів з’єднана за допомогою каналів, оминаючи центр. У вузлах мережі знаходяться спеціалізовані обчислювальні комплекси, на яких ведеться обробка інформації.

     Глобальні мерéжі об'єднують комп'ютери, що знаходяться на відстані сотень, а то і тисячі кілометрів один від одного. Часто використовуются вже існуючі, не дуже якісні, лінії зв'язку. Зазвичай WAN має меншу швидкість передачі даних аніж LAN, в основному через більшу віддаленість комп'ютерів одного від іншого, але теоретично WAN має можливість надавати таку ж швидкість, як і LAN, MAN (мережа) або CAN, використовуючи такі технології, як оптоволокно.

     Глобальні мережі відрізняються від локальних тим, що розраховані на необмежене число абонентів і використовують, як правило, не дуже якісні канали зв'язку й порівняно низьку швидкість передачі, а механізм керування обміном, у них в принципі не може бути гарантовано швидким. У глобальних мережах набагато важливіше не якість зв'язку, а сам факт її існування. Правда, зараз вже не можна провести чітку і однозначну межу між локальними та глобальними мережами. Більшість локальних мереж мають вихід в глобальну мережу, але характер переданої інформації, принципи організації обміну, режими доступу, до ресурсів усередині локальної мережі, як правило, сильно відрізняються від тих, що прийнято в глобальній мережі. І хоча всі комп'ютери локальної мережі в даному випадку включені також і в глобальну мережу, специфіку локальної мережі це не скасовує. Можливість виходу в глобальну мережу залишається всього лише одним з ресурсів, поділені користувачами локальної мережі. 
 
 
 
 
 

2.2. Найбільш поширені  браузери. Порівняльна характеристика

Структура вікна та команди Internet Explorer

     Найбільш поширені web-браузери: Mozilla Firefox, Opera, Apple Safari, Google Chrome, і власне Microsoft Internet Explorer. Також є ще 9 оглядачів, не таких популярних, але тим не менш досить зручних: Maxthon, Comodo Dragon, TheWorld Browser, Flock, Mozilla SeaMonkey та інші.

    Google Chrome - веб-браузер виробництва Google з відкритим вихідним кодом, що поєднує підтримку веб-додатки та зручний пошук з високою швидкістю і стабільністю. У Chrome використані напрацювання Apple WebKit і Mozilla Firefox. З особливостей Chrome розробники особливо виділяють ізольовані вкладки, що запобігають порушення роботи програми і що забезпечують більш надійний захист від небезпечних сайтів. Крім цього, в Chrome реалізований новий движок javascript V8, який дозволить браузеру працювати з веб-додатками нового покоління.   

     Opera - один з найшвидших і найгнучкіших в налаштуванні браузерів. Використовуючи скіни, призначені для користувача панелі і інші засоби налаштування інтерфейсу, його зовнішній вигляд можна змінювати до невпізнання. Програма дозволяє "на льоту" відключати і включати графіку, а також може похвалитися унікальною технологією масштабування веб-сторінок, завдяки якій користувачі браузера практично ніколи не бачать горизонтальної прокрутки.

     Mozilla Firefox - дуже швидко працюючий браузер, причому швидкість роботи помітна не тільки під час завантаження веб-сторінок, але і при пошуку в закладках та історії. Зроблений він на основі движка Mozilla і дозволяє переглядати всі веб-сторінки в одному вікні з багатьма вкладками, а також володіє безліччю інших потрібних опцій, включаючи здатність значного розширення можливостей підключенням плагінів (а випущено їх безліч).

    Safari - інтернет-браузер від компанії Apple, який спочатку створювався для операційної системи Mac OS, але пізніше став доступний і на платформі Windows. У програмі присутній багатовіконний інтерфейс, розширені інструменти безпеки, вбудовані засоби для читання RSS-стрічок і автоматичного заповнення веб-форм, механізм закладок, підтримка плагінів і багато іншого. Має вельми симпатичний інтерфейс і досить-таки швидкий рендеринг сторінок, стартує майже миттєво. За швидкісними показниками Safari практично нічим не відрізняється від сучасних рішень цього плану. Тим не менш, розробники заявляють про двохкратну перевагу продуктивності над Firefox.

     Internet Explorer - популярний браузер, створений корпорацією Microsoft. У браузері Internet Explorer реалізований зручний інтерфейс, схожий за дизайном з інтерфейсом операційної системи Windows Vista. Крім того, браузер підтримує так звані таби (вкладки), є підтримка RSS-каналів новин. В Internet Explorer окрема увага приділяється безпеці, присутній захист від фішингу, захисний режим перегляду веб-сторінок. У браузері є швидкі команди (Activities), які доступні з контекстного меню. Вони дозволяють проводити пошук, відправлення повідомлень поштою, переклад тексту на іншу мову