Жены декабристов

Пам'ятник дружинам декабристів, які перебували на засланні разом  з чоловіками, розташований у сквері біля Завального кладовища в Тобольську. Встановлений в 2008 році і приурочений до святкування 420-річчя міста. Головний елемент монумента - жіноча фігура, виконана з бронзи, яка за задумом скульпторів символізує громадянський подвиг і відвагу російської жінки. Скульптура оточена білосніжними колонами та її висота становить - 2 метри сорок сантиметрів.

Місце для пам'ятника вибрано  не випадково, адже в 30-х роках XIX століття, саме на поселенні в Тобольську, проживало 15 декабристів, багато дружини  яких поховані на Завальний кладовищі  міста.

Кошти на проектування та встановлення були виділені як з міського бюджету, так і численними спонсорами.

Авторами композиції є  група скульпторів з Пермі, а  робочий проект здійснено співробітниками  Омського науково-технічного проектного інституту транспортної інфраструктури.

 ВИСНОВОК

Декабризм не був чисто  чоловічим явищем. Вперше в історії  в суспільному русі не менш важливу  роль грали жінки. Уособленням нової  жіночої особистості стали декабристські  дружини, сестри, матері. Крім поваги до гуманістичних, просвітительських  традицій 18 століття юним дворянкам  внушались християнські ідеї любові і всепрощення, вірності стародавнім підвалинам. Християнське подвижництво і добродійність були двома сферами її діяльності поза родиною. Завдяки цим християнським ідеям жінки-декабристки в висланні так легко входили в народне середовище. Крім того, їм були властиві і чисто жіночі ролі: матері, дружини, сестри.

Варто помітити, що вибір  цих жінок був не самим легким. Уже саме по собі це рішення було революційним актом. Цим вибором  жінки переглянули традиційно сформоване представлення про місце жінки  в родині, у суспільстві.

Першою і, найважливішою  причиною було подвижництво в ім'я  любові. У списку були і такі як: подружній  обов’язок, почуття справедливості, жалість до ближнього. Крім того, величезну  роль грала й особистість самої  жінки. Але якими б ні були причини, наміри добровільних вигнанниць були цілком обмірковані і аж ні як не були плодом порожнього марнославства. Ю.М. Лотман обґрунтовує цей вчинок як цілком традиційну норму поводження, що бере свої джерела у вдачі російського простолюду. У допетрівському побуті ця норма діяла і для родини боярина, який висилався. Крім того, він вказує і ще на одну норму: це старий офіцерський звичай возити із собою в обозі свою родину. Павлюченко подає дві точки зору на причини вчинку декабристів: сімейно-побутові (джерела в патріархальній вірності чоловіку, родині) і екзальтованість, одержимість і романтичність жінок (віяння нового часу).

Декабризм дав Росії не тільки нові ідеї, він виховав новий  тип російської людини – дворянина-революціонера. Декабристи виросли в епоху суспільних воєн, виховували в собі ідеї Просвітництва  і Романтизму. Вони з'єднали рацію  з почуттям, залишаючись при цьому  цільними і єдиними. Вони увібрали в  себе краще з дворянської культури, при цьому, намагаючись викорінити її недоліки. Це були перші революціонери, що намагалися обґрунтувати політичні  ідеї з погляду моралі і порушили питання про те, чи завжди ціль виправдує  засоби, якщо засоби аморальні. Дружини  декабристів були першими, що заявили  себе не в сфері родини, а в  сфері суспільної діяльності. Декабристи належали до суспільних діячів, що вважали  єдиним і справедливим суддею Історію  і культивували честь і волю, як головний критерій поводження.

Павлюченко Э. А. В добровольном изгнании. — М., «Наука», 1986

Зильберштейн И.С.. Художник-декабрист Николай Бестужев. — М., «Изобратильное искусство», 1988

Записки княгини Волконской. -Чита,1991

А.Е. Розен. Записки декабриста. Глава восьмая. Пребывание в Чите. (рос.)