Як запорожці прізвища давали

Як запорожці прізвища давали

Наші запорожці були народ веселий, сказано - вільний: любили і жарти, і сміхи, ледве було підстережуть що-небудь особливе в чоловіку або той що-небудь таке зробить не до шпети, то зараз йому і прізвище прикладуть. Спалить курінь - от він вже й Палій; непроворний - Черепаха; малого на сміх прозвуть - Махина, а здоровенного - Малюта. Так сталося і з Савою Дармограєм.

От видався в одному курені на кілька сот козаків музика. Запорожці - то народ вихватний, на всякі діла здатний, але не про нашого Саву то слова. Вважав себе справжнім музикантом брався за всяку усячину: і за кобзу, і за вагани, і за баси, і за сопілку, і за свистуни. На чім попало, на тім і грав. Тільки брати не поділяли тої думки, а йому хоть би що – гра та й все тут. Бува збираються козаки за обідом або ввечері біля вогнища билини переповідувати, і Сава тут як тут із музичним супроводом. Якось завітав до них кошовий Прихідько із сусіднього куреня, почув того горе-музику та й не втримався:

• З таким музикою на бій йти потрібно. Буде ворог  тікать та ще й коней погубить!

Здішній осавул Чабан в свою чергу кинув:

• Дарма граєш Саво, не кориться тобі музика і тіло до танцю під неї не рветься.

Так і охрестили Саву Дармограєм. А той все одно на своєму, гра та й все тут.