Внутренняя политика Данила Галыцкого

1.Внутрішня  і зовнішня політика Данила  Галицького.

         Відновивши  єдність Галицько-Волинське князівство набирає сили та відвойовує втрачені позиції. Данило, як старший, мав провід, а Василько був його вірним помічником i союзником. Данило зайнявся наперед збиранням волинських земель, що були в руках інших князів, або під владою Польщі. Навесні 1238 р. Данило розгромив тевтонських рицарів Добжинського ордену під Дорогочином, які захопили це західно-волинське місто, і припинив їхнє подальше просування на українські терени. Незабаром він знову поширює свій вплив на Київ,у якому залишає управляти свого воєводу Дмитра. Відчуваючи реальність постійної загрози із Заходу і Сходу ,зводить низку міст-замків(Данилів,Кременець,Угровеськ та ін.).

      На початку монгольського нашестя  Данила Галицького не було  в князівстві:він перебував в  Угорщині та Польщі,де намагався  схилити феодальну верхівку цих  держав до утворення антимонгольського   воєнного союзу.

     Коли  полчища Батия рушили в Угорщину,Данило  повернувся на рідні землі.Тут  його чекали не тільки значні  демографічні втрати,руїни та  згарища,а й чергове зіткнення  зі свавіллям галицьких бояр ,які  запросили на престол  Чернігівського  княжича -Ростислава.

У 1245р. Данило в битві під Ярославом на Сяні вщент розгромив Ростислава разом із військом його союзників — угорців і поляків — та дружинами бунтівливого галицького боярства.У результаті було зламано опір боярської опозиції. Таким чином 40 років знадобилося князеві Данилу, щоб повернути володіння батька.Князь знову відновлює єдність Галицько-Волинського князівства.

У 1246 р. Данило був  змушений відправитися до Золотої Орди. В ординській столиці, місті Сараї, відбулася його зустріч із ханом  Батиєм, де була досягнута певна домовленість і визнати васальну залежність від Золотої Орди .

Після свого відвідання Орди Данило не відмовився від намірів будь-що позбутися монголо-татарської опіки. Формальне визнання залежності від хана давало йому можливість виграти час для збирання сил та підготовки вирішального удару по золотоординцях. Із подвоєною енергією береться він за відбудову держави. її столицю було перенесено зі зруйнованого Галича до Холма, де звели фортифікаційні споруди, церкви, заклали гарний парк. Водночас велося будівництво, насамперед оборонне, в інших містах. Саме в ці часи споруджуються перші муровані фортеці та потужні замки у Бересті, Кам'янці-Подільському, Хотині, Білгороді-Дністровському тощо. З ініціативи Данила було зміцнено Карпатську оборонну систему, що закривала шлях уграм у Галицько-Волинське князівство. До 1256 р. він заклав місто Львів, яке назвав на честь свого сина Лева. Загалом, згідно з літописом, за його правління було засновано бл. 70 міст, в яких розвивалися ремесла та промисли, будувалися пишні будівлі, храми. Щоб підняти економіку держави, Данило Романович запрошував до міст ремісників та купців із сусідніх країн, налагоджував внутрішню і зовнішню торгівлю, сприяв розвитку соляних промислів. Йому вдалося захистити від надмірних поборів селян, котрі були надійною опорою князя. З них він сформував важку озброєну піхоту, що замінила боярські дружини.

Встановивши дружні стосунки з Польщею та Угорщиною, Данило звернувся до папи Іннокентія IV з проханням допомогти зібрати  слов'ян на хрестовий похід проти  монголо-татар. За це Данило погоджувався на перехід своїх володінь під  церковну юрисдикцію Риму. Коронування Данила Романовича і надання Галицько-Волинському князівству статусу королівства істотно піднесло авторитет української держави серед європейських народів.

О днак сподівання, що католицька Європа допоможе, не справдилося. Тому Данило розриває угоду про унію і вирішує власними силами воювати проти монголо-татар. Насамперед він зайнявся зміцненням свого війська та рубежів держави.

Протягом 1254—1255 рр. військо Романовичів здобуло  міста, що піддалися татарам у  т. зв. Болохівській землі (у районі річок Південний Буг, Случ і Тетерев). А коли загони золотоординського  представника на Правобережжі хана Куремси  перейшли в контрнаступ, то були розгромлені  під Володимиром і Луцьком. Подальший  намір короля Данила рушити на Придніпров'я та визволити Київ не був реалізований через зраду литовців.

у 1259 р. під тиском величезного ординського війська  Данило Галицький змушений був зруйнувати укріплення найбільших фортець королівства. Лише Холм не скорився і зберіг свої фортифікації.

У 1264 р. Данило Романович  помер і був похований у  своєму улюбленому місті Холмі.

Висновок:

Отже, в історії  Галицько-Волинського князівства князь  Данило займав особливе місце. Його історичною заслугою було об'єднання в одне князівство земель Галичини і Волині, роз'єднаних після смерті Романа. Виконуючи це завдання, Данило спирався на широкі маси населення, які вели боротьбу проти іноземної агресії і влади великих бояр. Князь Данило сприяв його економічному розвитку та політичній стабільності,але йому не вдалося здійснити свою найголовнішу мету — визволити західні землі з-під ординського ярма. Але державна організація, яку він створив, була настільки сильна, що ханські орди не змогли її зруйнувати, і Галицько-Волинська держава знову підвелася із занепаду і набрала нової сили. Головна його заслуга полягала насамперед у тому, що він зумів в умовах складного зовнішнього оточення, монголо-татарської навали перетворити Галицько-Волинське князівство, а згодом королівство, у міцну й велику загальноукраїнську державу, з якою рахувалися на Заході й на Сході.