Автор: Пользователь скрыл имя, 07 Декабря 2011 в 16:16, реферат
На початку 1944 р. США і Англія вели інтенсивну підготовку до вторгнення на континентальну Західну Європу. Американський генерал Д. Ейзенхауер 16 січня був призначений на посаду командуючого об’єднаними силами. Головна мета вторгнення була визначена так: “спільно з іншими Об’єднаними націями здійснити операції, які мали забезпечити вихід до серця Німеччини і знищення її збройних сил”.
Кінцевим у цьому відношенні мала бути окупація Німеччини союзними арміями. Штаб Головного командування мав знаходитися в Берліні. Передбачалось і Франції виділити зону окупації.
Особливо було обумовлено, що в плани союзників не входить знищення німецького народу. Мв бути знищений лише фашизм. Німеччина мала виплатити репарації натурою у формі поставок обладнання, верстатів, акцій підприємств; щорічних поставок німецької продукції і використання праці німців.
Декларація про звільнену Європу передбачала погоджену політику держав і їх дії у вирішенні економічних, політичних проблем Європи на демократичних принципах. При цьому особливо наголошено на необхідності знищення залишків фашизму і створення власних демократичних органів. Брались під захист громадяни, які мали бути репатрійовані з Німеччини.
Учасники конференції всебічно розглянули польське і югославське питання: кордони, склади урядів, політична перспектива розвитку цих країн.
Одне із засідань конференції було присвячено створенню Організації Об’єднаних Націй (ООН). Основну роль у ній мали відігравати США, СРСР, Англія. Було запропоновано виступити фундаторами ООН Україні і Білорусії.
Перше засідання ООН мало відбутися 25 квітня 1945 р. в Сан-Фран-циско. Структура і процедура голосування також були узгоджені учасниками конференції. Передбачалось 5 постійних членів Ради Безпеки, їх консенсус при голосуванні.
Окремим питанням було розгляд можливості вступу СРСР у війну проти Японії. Радянський Союз підтвердив попередню домовленість у Тегерані, уточнивши при цьому політичні умови вступу у війну: повернення Курильських островів і Південного Сахаліну, збереження статусу Монгольської Народної Республіки.
Рішення Кримської конференції
сприяли зміцненню антигітлерівської
коаліції держав на заключному етапі війни
і прискорили перемогу над Німеччиною.
Конференція відбувалась в атмосфері
взаєморозуміння і співпраці. На той час
ще не були помітні “тріщини” в антигітлерівській
коаліції. На найближчу перспективу вони
були приречені до спільних дій.
Література:
Бережков В. М. Страницы дипломатической истории 4-е.изд –М., 1987 611с.
Вторая мировая воина в воспоминаниях. –М., 1990. 551с.
Говард М. Большая стратегия. Август 1942 – сентябрь 1943. –М., 1980. 464 с.
Год кризиса 1938-1939. Документи и материалы. –М., 1990. Т.1-2.
Грушевский М.С. На порозі нової України. –К., 1991. 120 с.
Документи и материалы кануна второй мировой войны 1937-1939. –М., 1981. Т.1-2.
Ефимов Г.К. Устав ООН: инструмент мира. –М., 1986. 131с.
Иллюхин Р.М. Лига Наций 1919-1939. –М., 1962.
История внешней политики СССР 1917-1966. –М.,1986. Т.2. 691с.
История международных отношений и внешней политики СССР 1917-1987. –М., 1987. Т.1-2.
Крылов С.Б. История создания ООН. –М., 1960. 343 с.
Ллойд Джордж. Правда о мирных договорах. –М., 1957. Т.1-2.
Локарнская конференция 1925г. Документы –М., 1959. 511с.
Майский И. М Воспоминания советского дипломата 1925-1945. –М., 1987. 711с.
Алатри П. Происхождение фашизма –М., 1961. 461с.
Брандт В. Воспоминания –М., 1981. 521с.
Вебер А.Б. Классовая борьба и капитализм. Рабочее и профсоюзное движения XX в. –М., 1991. 391с.
Желев Ж. Фашизм. Тоталитарное государство. Перевод с болгарского –М., 1991. 391с.
Забастовочная борьба трудящихся. Конец XIX – 70-е годы XX ст. Статистика 391с.
Идеология международной социал-демократии в период между двумя мировыми войнами –М., 1984. 296с.