Узбекистан після Другої Світової Війни
Воробйової Юлії
Прийняття незалежності
Процес розвитку суспільної самосвідомості привів до того, що 20 червня
1990 року Верховна рада Республіки прийняла Декларацію про суверенітет, яка проголошувала державний суверенітет Узбекистану, під верховенством узбецького держави на всій території Республіки і у всіх її зовнішніх зносинах. Територія країни, її межі визнавалися недоторканними і неподільними. Першою сесією Олій Мажлісу— Верховної Ради
(парламенту Узбецької РСР) посади Президента Республіки Узбекистан (вперше серед інших республік СРСР). Іслам Абдуганієвич Карімов — перший секретар Центрального Комітету Компартії Узбекистану, був обраний першим президентом республіки.
Декларація оголошувала, що відтепер Республіка самостійно визначає свою назву, свій шлях розвитку, склад і структуру політичної та економічної систем, принципи взаємин з іншими державами, сама вирішує питання внутрішньої і зовнішньої політики, здійснює політичні, економічні, культурні й інші міжнародні зв'язки, стверджує свою символіку: герб, прапор, гімн, розробляє закони і законоположення, необхідні для реалізації державного суверенітету.
31 серпня 1991 Верховна Рада Республіки прийняла заяву про державну незалежність Узбекистану і закон про основи державної незалежності країни, відповідно до яких Республіка проголошувалася незалежною демократичною державою, а єдиним джерелом державної влади визнавався народ Республіки Узбекистан.
Вступ В ООН
- Проголошення незалежності Республіки забезпечили Узбекистану входження в міжнародне співтовариство на правах його повноправного члена. Державну незалежність Республіки визнали 160 держав світу, з 120 - встановлені дипломатичні відносини, 35 - відкрили свої посольства в Республіці. З багатьма державами встановлені політичні, економічні та культурні відносини. 2 березня 1992 Узбекистан в якості повноправного суб'єкта міжнародного права прийнятий в члени ООН.
- Підписавши заключний акт з безпеки та співтовариства в Європі, Узбекистан включився в Гельсінське рух. Він став членом Руху неприєднання, увійшов в міжпарламентський союз.
Державний прапор Узбекистану
Незалежність Республіки, прагнення її народів до свободи і щастя знайшли втілення в новій державній символіці: прапор, герб і гімн, які продовжують традиції могутніх держав, що існували на території країни, і одночасно відображають природні особливості Республіки, її національну культуру, самобутність народу.
Державний прапор Узбекистану, затверджений 18 листопада 1991 року. Небесно-блакитний колір на прапорі - символ блакитного неба і чистої води. Цей колір шанують на Сході, його обрав колись для свого прапора і Амір Темур.
Білий колір
- символ миру і чистоти. Молода незалежна держава має подолати на своєму шляху різні перешкоди. Білий колір на прапорі означає добре побажання, щоб шлях цей був чистий і світлий.