Туристсько - краєзнавча дослідницька робота на тему: "Пізнай себе, свій рід, свій народ"

дичів - місто у Житомирській області. Населення - близько 90 тисяч. Друге за розмірами після обласного центру. У ХІХ столітті Бердичів був одним  з найбільших торгівельних та промислових  центрів України. Кількість населення  міста тоді сягала 70 тисяч. 80% населення становили євреї.

Головна пам'ятка Бердичева - монастир-фортеця Босих  Кармелітів. Фото Максима Мельникова

Перші писемні  згадки про Бердичів та виникнення назви міста 

 З приводу  перших згадок про Бердичів  немає однозначної думки, у  книжці "Бердичев и Бердичевский уезд" (1901 р.) А. Косича та в "Енциклопедії українознавства" (під ред. В.Кубійовича) називається 1320 р. Але у писемних джерелах першої половини XIV ст. немає жодної згадки про Бердичів.

В "Історії  міст і сіл України " згадується дата 1430 р. "Великий князь литовський Вітовт віддав цю місцевість путивльському та звенигородському наміснику Каленику". Але в історичній науці відома лише жалувана грамота Каленику, князя Свидригайла в 1437 р., де про Бердичів згадки немає. У праці "Кляштор босих кармелітів в Бердичеві" (1912 р.) Бердич був слугою Тишкевичів і жив в ХVІ ст., а тому, звичайно, не міг бути підданим Каленика. Перша задокументована згадка про Бердичів зустрічається у переписі населених пунктів (люстрації) у 1545 році, де місто значиться як власність Василя Тишкевича.

Сучасний  герб Бердичева

Походження  назви міста також має декілька версій. Краєзнавець Г.Богун вважає, що Бердичем могла називатися людина, яка жила поблизу урвища на горі, так як в перекладі зі старослов'янської мови "бердо" означає - урвище. Існує також припущення, що назва міста походить від власного імені Бердич. Тоді також виникає питання, звідки походить саме ім'я "Бердич". Ймовірно, його походження зумовлено поширеною в ті часи зброєю - бойовою сокирою (бердишем), або походить від перегуків вартових, які один одному гукали слово "бердо", тобто "слухай".

 Інша  думку висунув дослідник С.Наумчук,  який вважав, що назва міста  походить від бердників - майстрів, що виробляли бердо - різновид ткацького гребеня.

Також є  точка зору, про походження назви  міста - від кочового племені берендеїв  або берендичів, племені з тюркської  групи. Ці племена київські князі  розселили по річці Рось, а західний край розселення проходив землями Бердичивщини. Тому академік Б.Греков і пов'язує походження назви Бердичева з назвою цих племен. У той період берендичі вели напівкочовий спосіб життя, служили київським князям, захищаючи південні кордони Київської Русі та почали засновувати свої міста.

 Таким  чином, питання щодо часу заснування  Бердичева та походження його  назви залишається й досі відкритим.