Тридцятирічна війна

 

В 1638 в Східній Німеччині іспанські війська під командуванням баварського генерала Готфріда фон Гелейн напали на переважаючі сили шведської армії. Уникнувши розгрому, шведи провели важку зиму в Померанії.

 

Останній період війни протікав в умовах виснаження обох протиборчих таборів, викликаного колосальним напругою і перевитратою фінансових ресурсів. Переважали маневрені дії і невеликі битви.

 

В 1642 кардинал Рішельє помер, а через рік помер і король Франції Людовик XIII. Королем став п'ятирічний Людовик XIV. Його регент, кардинал Мазаріні, почав мирні переговори. В 1643 французи остаточно зупинили вторгнення іспанців у битві при Рокруа. В 1645 шведський маршал Леннарт Торстенсон розбив імперців у Битві під Янковий біля Праги, і принц Конде розбив Баварську армію в Битві при Нердлінгені. Останній видатний католицький воєначальник, граф Франц фон Мерсі, загинув у цій битві.

 

В 1648 шведи (маршал Карл Густав Врангель) і французи ( Тюренн і Конде) розбили імперсько-баварську армію в битві при Цусмаргаузене і при Лансі. Тільки імперські території і власне Австрія залишалися в руках Габсбургів.

 

 

5. Інші конфлікти в той же час

 

• Ð’ійна Іспанії і Франції

• Ð’ійна Іспанії і Голландії

• ÐŸÐ¾Ð»ÑŒÑÑŒÐºÐ¾-шведська війна (1617-1629)

• Ð’ійна за Вальтелліна ( 1620 - 1626)

• ÐÐ½Ð³Ð»Ð¾-французька війна (1627-1629)

• Ð’ійна за мантуанського спадщину ( 1628 - 1631)

• Ð¡Ð¼Ð¾Ð»ÐµÐ½ÑÑŒÐºÐ° війна ( 1632 - 1634)

• Ð”атсько-шведська війна (1643-1645)

 

 

6. Вестфальський мир

 

 

 

Ще в 1638 Папа Римський і датський король закликали до припинення війни. Два роки по тому ідею підтримав зібрався вперше після тривалої перерви німецький рейхстаг. 25 грудня 1641 відбулося підписання попереднього мирного договору, за яким імператор, що представляв також Іспанію, а з іншого боку Швеція і Франція заявили про свою готовність скликати в вестфальских містах Мюнстері і Оснабрюке конгрес для укладення загального миру. У Мюнстері велися переговори між Францією і імператором. В Оснабрюці - між імператором і Швецією.

 

Запекла боротьба розгорнулася вже навколо питання про те, хто має право брати участь у роботі конгресу. Франції і Швеції вдалося подолати опір імператора і добитися запрошення суб'єктів імперії. У результаті конгрес вийшов найбільш представницьким нарадою в історії Європи: на ньому були присутні делегації 140 суб'єктів імперії і 38 інших учасників. Імператор Фердинанд III був готовий піти на великі територіальні поступки (більші, ніж довелося віддати у результаті), але Франція зажадала таку поступку, про яку він спочатку не думав. Імператор повинен був відмовитися від підтримки Іспанії і навіть не втручатися у справи Бургундії, яка формально була частиною імперії. Національні інтереси взяли гору над династичними. Імператор підписав всі умови фактично сепаратно, без іспанського кузена.

 

Ув'язнений 24 жовтня 1648 року одночасно в Мюнстері і Оснабрюке мирний договір увійшов в історію під найменуванням Вестфальського. Окремий договір, підписаний дещо раніше, припиняв війну між Іспанією та Сполученими провінціями. Сполучені провінції, а також Швейцарія, визнавалися незалежними державами. Неврегульованою залишилася тільки війна між Іспанією і Францією, яка тривала до 1659.

 

За умовами миру, Франція отримала Південний Ельзас і лотарінгський єпископства Мец, Туль і Верден, Швеція - острів Рюген, Західну Померанію і герцогство Бремен, плюс контрибуцію в 5 млн талерів. Саксонія - Лузацію, Бранденбург - Східну Померанію, архієпископство Магдебург і єпископство Мінден. Баварія - Верхній Пфальц, баварський герцог став курфюрстом.

 

 

7. Наслідки

 

 

Жахи війни. Повішені. Жак Калло 1633

 

Тридцятирічна війна була першою війною, що торкнулася всі верстви населення. У західній історії вона залишилася одним з найважчих європейських конфліктів ряду попередників Світових воєн XX століття. Найбільших втрат було завдано Німеччини, де, за деякими оцінками, загинуло 5 млн осіб ^[2]. Багато регіонів країни були спустошені і довгий час залишалися безлюдними. Нищівного удару було завдано продуктивним силам Німеччини. Шведи спалили і зруйнували в Німеччині практично всі металургійні та ливарні заводи і рудні копальні, а також третина німецьких міст. Особливо легкою здобиччю для мародерства армій були села. Демографічні втрати війни були заповнені в Німеччині лише через 100 років.

 

В арміях обох протиборчих сторін виникли епідемії, незмінні супутники воєн. Приплив солдатів з закордону, постійна дислокація військ з одного фронту на інший, а також втеча цивільного населення, поширювали мор все далі від осередків захворювань. Інформація про численні епідеміях збереглася в парафіяльних книгах і податкових звітах. Спочатку ця проблема існувала лише локально, але коли датські і Імперські армії зустрілися в Саксонії і Тюрінгії протягом 1625 та 1626 роках, хвороби збільшилися і прийняли більших масштабів. Місцеві хроніки згадують про так звану "угорської хвороби" і "головною хвороби", які ідентифікувалися як висипний тиф. А після зіткнень Франції та Габсбургів в Італії, північ італійського півострова був охоплений бубонною чумою. Чума стала значущим чинником війни. Під час облоги Нюрнберга армії обох сторін вразила цинга і висипний тиф. В останні десятиліття війни Німеччина була охоплена безперервними спалахами дизентерії та висипного тифу.

 

Негайним результатом війни стало те, що понад 300 дрібних німецьких держав отримали повний суверенітет при номінальному членстві в Священній Римській імперії. Ця ситуація зберігалася аж до кінця існування першої імперії в 1806.

 

Війна не привела до автоматичного краху Габсбургів, але змінила розстановку сил в Європі. Гегемонія перейшла до Франції. Занепад Іспанії став очевидним. Крім того, Швеція стала великою державою, значно зміцнивши свої позиції на Балтиці.

 

Прихильники всіх релігій (католицизму, лютеранства, кальвінізму) здобули в імперії рівні права. Головним підсумком Тридцятилітньої війни стало різке ослаблення впливу релігійних чинників на життя держав Європи. Їх зовнішня політика стала грунтуватися на економічних, династичних і геополітичних інтересах.

 

З Вестфальського миру прийнято вести відлік сучасної епохи в міжнародних відносинах.

 

 

8. Військова тактика і стратегія

 

Вивчення військовими теоретиками успіхів шведських військ під керівництвом Густава Адольфа дало свої результати. Передові армії Європи стали робити основну ставку на підвищення ефективності вогню. Збільшилася роль польової артилерії. Змінилася структура піхоти - до кінця війни мушкетери стали чисельно переважати над пікінерів.

 

У ході війни армії часто були змушені відступати через відсутність постачання навіть після перемог. Багато держав за прикладом Густава Адольфа стали створювати організоване постачання військ боєприпасами і провіантом. Стали з'являтися "магазини" (склади військових запасів). Зросла роль транспортних комунікацій.

 

Магазини і комунікації, також як і безпосередньо війська, стали розглядатися, як об'єкти атаки і оборони. Серією майстерних маневрів можна було перервати комунікації супротивника і примусити його відступити, не втративши при цьому жодного солдата. З'явилося поняття "маневрена війна".

 

У той же час, Тридцятирічна війна стала піком епохи найманих армій. Обидва табори використовували ландскнехтів, що набиралися з різних соціальних шарів і не оглядаючись на віросповідання. Вони служили за гроші і перетворили військову справу на професію. Саме поняття " мародерство "народилося в епоху війни. Його походження пов'язується з ім'ям одного з двох відомих командирів, що носили прізвище Мерод і брали участь у Тридцятилітній війні: це німець, генерал граф Іоганн Мерод або швед, полковник Вернер фон Мерод.

 

 

Примітки

 

1. Ð²Ñ–йна з Персією 1603-12 рр.. мала Сумні наслідки для Османської імперії - турки зазнали декілька серйозних поразок і повинні були поступитися Східно-Грузинські землі, Східну Вірменію, Ширван, Карабах, Азербайджан з Тавризе і деякі інші місцевості.

2. ÐžÑ†Ñ–нки щодо демографічних втрат внаслідок війни сильно різняться. Згідно з оцінками радянських істориків (Абрамсон М. Л., Гуревич А. Я., Колесницкий Н. Ф. "Історія середніх віків". - М., 1964.), В Тридцятилітню війну загинуло 2071000 солдатів (тільки одна Німеччина втратила 300 000 солдатів) і більше 6 000 000 мирних жителів, населення Франції за час війни скоротилося більш ніж на 1 000 000 чоловік, Чехії з 2 000 000 до 700 000 жителів, а Німеччині з 17 000 000 до 10 000 000. Більш обережні розрахунки містяться в роботах німецьких дослідників: так, Гюнтер Франц (Franz, G. Der Dreissigjahrige Krieg un das deutsche Volk. - Stuttgart, 1979) і ряд інших істориків (Schmidt, G. Geschichte des Alten Reiches. - Munchen, 1999) оцінюють сукупні людські втрати в 5-6 мільйонів осіб. Існують і більш оптимістичні точки зору, засновані на більш низькій оцінці населення Німеччини перед війною.