Суспільно-політичні погляди Т. Шевченка

Автор: Пользователь скрыл имя, 01 Апреля 2013 в 07:54, реферат

Описание работы

Весна народів — кілька повстань у різних частинах Європи проти монархічного правління. Деякі революціонери керувалися республіканськими ідеями, однак набагато більше — економічними причинами.
Шпіцрутени - довга гнучка палиця, що застосовувались при тілесному покаранні
Сервітут - звичаєве чи законом встановлене право користуватися (частково або спільно) чужою власністю.
Промисловий переворот - перехід від мануфактурної стадії виробництва до фабрично-заводської; мав дві сторони: технічну та соціальну.

Работа содержит 1 файл

история.docx

— 17.99 Кб (Скачать)

Терміни:Весна народів — кілька повстань у різних частинах Європи проти монархічного правління. Деякі  революціонери керувалися республіканськими  ідеями, однак набагато більше —  економічними причинами.

Шпіцрутени - довга гнучка палиця, що застосовувались при тілесному  покаранні

Сервітут -    звичаєве чи законом  встановлене право користуватися (частково або спільно) чужою власністю.

Промисловий переворот - перехід від  мануфактурної стадії виробництва  до фабрично-заводської; мав дві  сторони: технічну та соціальну.

«Зоря Галицька» (Зоря Галицька) —  перша газета українською народною мовою. Виходила з травня 1848 року по 9 квітня 1857 року у Львові. Перше число  «Зорі Галицької» датоване 15 травня 1848 року. Фактичний друкований орган  Головної Руської Ради.

Головна́ Ру́ська Ра́да (оригінальне написання — Головна Руска Рада) — перша українська політична організація у Галичині. Створена 2 травня 1848 у Львові під час революції в Австрійській імперії для оборони прав українського населення. Мета: ств. Словянської федерації, незалежність в Україні, поділ Галичини на Зах.і Схід.

 

Дати:

Січень 1846- березень 1847 – існування  кир.миф.бра

Листопад 1848 повстання у  Львові

Червень 1848 – слов’янський з’їзд  у Празі

1855- київська козаччина

1810- 1815, 1831 – холерні бунти а  Закарпатті

1848 – скасування кріпатства на Галичині

1817 – 1857 – військові поселення  в Україні  

 

Особи:

Кобилиця Лук'ян - ватажок народних повстань 1843–1844 і 1848–1849 років. Став виразником прагнення буковинців до соціального і національного визволення.

Костомаров Микола Іванович - видатний український і російський історик, поет-романтик, мислитель, громадський діяч.

Олександр Духнович – закарпатський громадянський діяч, письменник. Обстоював ідею єдності закарпатських українців з усім українським народом.

Павел Шафарик – його діяльність н захист українства була одним із чинників, які примусили австрійську владу відмовитися від намагань латинізувати українську писемність.

Пантелеймон Куліш – йому належала визначна роль не лише у Кирило-Мефодіївському братстві, а й подальшому суспільному русі в Україні.

Кармалюк Устим Якимович - український національний герой, керівник повстанського руху на Поділлі у 1813–1835 роках проти національного і соціального гніту.

 

1.Охарактеризуйте суспільно-політичні   погляди  Т. Шевченка .

Т. Шевченко активно виступав за об`єднання  слов`ян, проте він ненавидів російське  самодержавство: як демократ, він вбачав у царях головних винуватців закріпачення українських селян; як федераліст –  не сприймав централізм; як республіканець – був ворогом монархії. Він  виступав також і як український  патріот, який бачив, що не лише російський уряд, а й частина російської спільноти  схвалює знищення української самостійності, державності, культури.        Таким чином, творчість Т. Шевченка сприяла формуванню самосвідомості українців і створювала підґрунтя для початку нового етапу визвольного руху.

2. Кири́ло-Мефо́діївське бра́тство — українська таємна політична організація, що виникла в грудні 1845 — січні 1846 у Києві. Ініціаторами створення братства і його засновниками виступили Василь Білозерський, Микола Гулак, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Опанас Маркевич.

Організація була названа іменами  відомих слов'янських просвітителів  Кирила і Мефодія.

Знаком братства став перстень з  написом «Св. Кирило і Мефодій, січень 1846».

Крім організаторів, до братства незабаром  увійшли: Георгій Андрузький, Олександр Навроцький, Дмитро Пильчиков, Іван Посяда, Микола Савич, Олександр Тулуб.

У квітні 1846 року до братства вступив  Тарас Шевченко.

Восени 1846 року загальна кількість  членів братства, за даними слідства, становила 12 осіб.

Кирило-Мефодіївське братство виникло  у Києві на початку січня 1846 р. і діяло до кінця березня 1847 р. З появою братства на арену політичної боротьби вийшла українська розночинна інтелігенція.

Програмні положення братства були викладені у «Книзі буття українського народу» і «Статуті Слов'янського братства св. Кирила і Мефодія» Кирило-Мефодіївське братство ставило своїм головним завданням побудову майбутнього суспільства на засадах християнської моралі, шляхом здійснення ряду реформ; створення демократичної федерації слов'янських народів, очолюваної Україною, на принципах рівності і суверенності; знищення царизму і скасування кріпосного права і станів; встановлення демократичних прав і свобод для громадян; зрівняння у правах всіх слов'янських народів щодо їх національної мови, культури та освіти.

Кирило-мефодіївці, єднаючись на основі спільних політичних поглядів, бачили різні шляхи проведення їх у життя — від ліберально-поміркованого реформізму (Микола Костомаров, Василь Білозерський, Пантелеймон Куліш) — до революційних методів боротьби (Тарас Шевченко, Микола Гулак, Георгій Андрузький).

Члени братства вели активну громадсько-політичну  діяльність: вони поширювали ідеї братства через розповсюдження його програмних документів, прокламацій («До братів-українців», «До братів-великоросів і поляків»), творів Тараса Шевченка; займалися  науковою працею і виступали з  лекціями в навчальних закладах Києва, в яких проповідували свої погляди; піклувалися про розвиток народної освіти, збирали кошти на відкриття  народних шкіл, написання і видання  нових книг (зокрема, Пантелеймон  Куліш підготував перший підручник  з історії України «Повість про  український народ», виданий 1846 року, та ін.).


Информация о работе Суспільно-політичні погляди Т. Шевченка