Історія розвитку і передумови формування перших консюмерських організацій в Росії

1. Історія розвитку і передумови формування перших консюмерських  організацій в  Росії

     Перші згадки про застосування стандартів в Росії з метою підвищення якості продукції  були відзначені ще в XVI столітті, в часи правління Івана Грозного, а початок більш широкого впровадження стандартизації в Росії був покладений імператором Петром І, якого в Росії вважають засновником захисту прав споживачів.

     Так, в його Указі “Про якість” від 11 січня 1723 року зазначено: “Повелеваю хозяина Тульской фабрики Корнилу Белоглазова бить кнутом и сослать на работу в монастыри, понеже он, подлец, осмелился войску государства продать негодные пищали и фузеи. Старшину Фрола Фукса бить кнутом и сослать на Азов, пусть не ставит клейма на плохие ружья...”

     Розвиток  промисловості і транспорту в Російській імперії призвів до розширення робіт по стандартизації у XIX ст.

     Перші споживчі товариства в Росії почали виникати в 90-ті роки XIX ст. і активно діяли до революційних подій 1917 р. В 1917 р. в Російській імперії нараховувалося 35 тис. споживчих товариств.

     Одним з перших після 1917 р. був прийнятий  декрет “Про введення міжнародної метричної системи мір і важелів” (1918 р.). У 1925 р. створюється Комітет з стандартизації. З 1926 р. починають затверджуватися загальносоюзні стандарти.

     Однією  з перших форм управління якістю в колишньому Радянському Союзі стала перевірка виробів методом сортування та розбраковки на придатні та непридатні.

     Зародженням елементів захисту прав споживачів можна вважати відміну в середині 30-х років карткової системи та запровадження таврування гир та важелів. Було також введено кримінальну відповідальність за обважування, обмірювання покупців та ін.

     У 80-х роках ХХ століття в колишньому СРСР почали зароджуватися об’єднання, клуби й асоціації захисту  прав споживачів. У 1987–1988 р.р. вони об’єдналися у Федерацію об’єднань споживачів, президентом якої був Анатолій Собчак.

     До  початку 1992 року Федерація перетворилася  в Міжнародну конфедерацію об’єднань споживачів, до складу якої увійшли об’єднання споживачів із колишніх республік Союзу – Росії, Білорусі, України, Казахстану, Туркменістану, Таджикистану та ін. Представники споживчих організацій утворили Координаційну раду.

     Союз  споживачів Російської Федерації (далі – Союз) є загальноросійською спілкою громадських об’єднань. На початок 2008 року до його складу входили 103 регіональні організації. Союз разом із заснованими ним Центром незалежної споживчої експертизи, Центром експертизи якості медичної і фармацевтичної діяльності, Союзом учасників споживчого ринку підтримує добросовісних і ефективних виробників.

     Союз  розпочав роботу над створенням мережі правового захисту споживачів. Із державного бюджету на це було виділено 1 млн рублів. Організовано роботу 10 регіональних консультаційних пунктів і 5 міжрегіональних консультаційних центрів. Усього учасниками проекту було проконсультовано 125 тисяч споживачів, з них 75 тисяч бідних і соціально незахищених громадян отримали безкоштовно правову допомогу, зокрема складання претензій і позовів, підтримку в суді. У разі надання платних послуг споживачам довелося б заплатити не менше 20 млн крб, тобто вкладені в проект бюджетні кошти окупилися двадцятикратно.

     У 2007 році за ініціативою громадських об’єднань споживачів-членів Союзу було ухвалено трирічні програми захисту прав споживачів у Ростовській області і місті Астрахані, підготовлено програми в Краснодарі та Якутську. В Санкт-Петербурзі затверджено План заходів щодо розвитку споживчого ринку на найближчі чотири роки, в якому є питання стосовно захисту споживачів. Головна цінність цих програм полягає в тому, що вони вперше чітко структуровані по завданнях, термінах, виконавцях і фінансуванні.

     Пріоритетами  діяльності Союзу на найближчі роки є створення інституту експертизи споживчих товарів із перспективою видання на базі цього інституту журналу тестування товарів, а також продовження випуску періодичного видання – Вісника Союзу споживачів Російської Федерації 

2. Правова база консюмерського руху в Росії

     Створення законодавчо-правової бази мало першочергове значення для розвитку консюмеризму в Російській Федерації. Законодавство РФ на захист прав споживачів включає декілька нормативних актів:

• Конституція Російської Федерації – згідно із статтями 20, 30, 37, 41, 42, 43 громадяни мають право на життя, об’єднання у громадські організації, відпочинок, охорону здоров’я, сприятливе навколишнє середовище, освіту тощо; при порушенні цих прав кожний громадянин може звернутися до суду.

     Особливе  значення в системі споживчого законодавства  Російської Федерації займають норми Цивільного кодексу РФ, які встановлюють правила укладення договорiв купiвлi-продажу, пiдряду, схову та iнших угод в сферi побутового обслуговування, юридичну вiдповiдальнiсть за неналежне їх виконання чи невиконання та iн.

• Кодекс РФ про адмiнiстративнi правопорушення – статті 146, 147, 149, 150, 157 та iн. визначають адмiнiстративну вiдповiдальнiсть за порушення працiвниками пiдприємств торгiвлi та громадського харчування правил торгiвлi, обслуговування споживачiв, обман покупцiв та замовникiв тощо.
• Кримiнальний кодекс РФ – стаття 200 передбачає кримiнальну вiдповiдальнiсть за обмiрювання, обважування, обраховування та введення в оману вiдносно спожинчих властивостей або якостi товару (послуги), або будь-який iнший обман споживачiв.
• Закон РФ “Про захист прав споживачiв”, що був прийнятий 7 лютого 1992 р. (чиннiсть якого набула 1 сiчня 1993 р.), заклав основи для розвитку як державної полiтики з питань захисту прав споживачiв, так i недержавної консюмерської полiтики в країнi. 29 вересня 1994 р. Пленум Верховного суду РФ прийняв спецiальну постанову “Про практику розглядання судами справ по захисту прав споживачiв” (в редакцiї постанов Пленуму Верховного Суду РФ вiд 17 сiчня 1997 р. i вiд 21 листопада 2000 р.), в якiй даються роз’яснення щодо окремих спiрних проблем реалiзацiї норм законодавства про захист прав споживачiв та застосування судами РФ Закону “Про захист прав споживачiв”.

     Закон РФ “Про захист прав споживачiв” з поправками вiд 17 грудня 1999 р. мiстить в собi преамбулу i 46 статей, якi згруповані у чотири глави. Преамбула Закону (разом iз першою главою) являє собою загальну частину не тiльки цього акта, але й всього законодавства РФ на захист споживачiв в цiлому. Тут мiстяться норми, якi можуть бути застосованi практично до усiх вiдносин за участю споживачiв.

     Як  видно iз преамбули, Закон регулює вiдиосини, що виникають мiж споживачами та виробниками, продавцями, виконавцями пiд час продажу товарiв, виконання робiт та надання послуг, тобто з приводу задоволення багаточисельних побутових потреб громадян. Незважаючи на помiтнi вiдмiнностi вiдносин з приводу купiвлi-продажу вiд вiдносин з приводу надання рiзноманiтних послуг, вони мають певнi загальнi риси, що надає можливiсть регулювання їх в єдиному законi. Структура Закону визначає механiзм реалiзацiї прав споживачiв навiть при тих вiдмiнностях, якi iснують в питаннях щодо купiвлi i продажу, а також надання послуг, що робить неможливим регулювати їх в одних нормах.

     У першiй главi “Загальнi положення” (ст. 1-17) пояснюються умови застосування цього закону; права споживачiв на безпеку товарiв (робiт, послуг), на iнформацiю про товари (роботи, послуги), на консюмерську освiту; режим роботи продавця (виконавця); права й обов’язки виробника (виконавця, продавця), вiдповiдальнiсть продавцiв (виробникiв, виконавцiв) за спричинену шкоду, за порушення прав споживачiв; судовий захист споживачiв.

     У другiй главi “Захист прав споживачiв пiд час продажу товарiв споживачам” (ст. 18-26) регулюються специфiчнi питання, що торкаються вiдносин, якi виникають мiж споживачем i продавцем, що не були розглянутi у першiй главi; конкретно вказуються права споживачiв на повернення дефектного товару, усунення виявлених недолiкiв товару та обмiн на товар вiдповiдної якостi, термiни задоволення окремих вимог споживача.

     Третя глава “Захист прав споживачiв пiд час виконання робiт (надання послуг)” (ст. 27-39) присвячена особливостям вiдносин, що склалися пiд час здiйснення робiт та наданнi споживачу послуг; визначаються умови задоволення вимог споживачiв пiд час виявлення недолiкiв в роботi (послузi), що виконана, а також термiн усунення цих недолiкiв.

     У четвертiй главi “Державний та громадський захист прав споживачiв” (ст. 40-46) наводяться перелiк i функцiї державних органiв контролю за виконанням законодавства РФ щодо захисту прав споживачiв, а також їх повноваження. Регулюються права i функцiї громадських об’єднань споживачiв, а також органiв мiсцевого самоврядування у здiйсненнi захисту прав споживачiв.

     Закон РФ “Про захист прав споживачiв” є комплексним нормативним актом, в якому об’єднанi норми цивiльного права, норми адмiнiстративного права, представленi норми цивiльнопроцесуального, фiнансового, певною мiрою кримiнального права. Бiльшість норм Закону є цивiльно-правовими. Це пов’язано з тим, що вiдносини за участю споживачiв мають приватний характер i побудованi на трьох принципах, названих в п.1 ст.1 Цивiльного Кодексу РФ: рiвнiсть їх учасникiв, автономiя волi сторiн та майнова самостiйнiсть. Вiдповiдно бiльшiсть прав споживачiв – це суб’єктивно цивiльнi права. Законодавець, регулюючи вiдносини за участю споживачiв, враховує, що саме можливостi цивiльного права, зокрема компенсацiйна природа цивiльної вiдповiдальностi, дозволяють ефективно вiдновлювати порушенi майновi права потерпiлого-споживача.

     У цiлому Закон РФ “Про захист прав споживачiв” являє собою окрему частину законодавства країни, що пiдсилює соцiальнi гарантiї громадян, надаючи їм основоположнi права як споживачам. Вiн також об’єктивно пiдвищує вiдповiдальнiсть виробникiв, продавцiв, постачальникiв послуг i товарiв за якiсть своєї роботи, встановлюючи їх основнi обов’язки. В умовах вiдсутностi розвиненої конкуренцiї вiн покликаний сприяти підвищенню якостi товарiв i послуг, всьому соцiально-економiчному розвитку країни.

     До законодавства Росiйської Федерацiї на захист споживачiв належать також закони, що вiддзеркалюють проблеми пiдвищення якостi життя та добробуту в Росiї, безпосередньо регламентують безпеку товарiв (робiт, послуг), вiдповiдальностi за товари i послуги, несправедливi умови договорiв, фiнансових послуг, закони, що нацiленi на активiзацiю ринкових реформ, комерцiалiзацiю, приватизацiю (особливо в системi торгiвлi, громадського харчування i платних послуг), демократизацiю суспiльних процесiв. В законодавчих актах визначенi мета, завдання та об’єкти державного контролю та нагляду, посадовi особи, що його здiйснюють, їх статус, права й обов’язки державиих iнспекторiв з нагляду за державними стандартами, правилами сертифiкацiї та забезпечення спiльностi вимiрювань тощо.

     Серед них – федеральнi закони РФ:

• Про конкуренцiю та обмеження монополiстичної дiяльностi на товарних ринках (1991 р.);
• Про охорону здоров’я та добробут населення (1991 р.);
• Про охорону навколишнього природного оточення (1991 р.);
• Про освiту (1992 р., 1996 р.);
• Про товарнi знаки, знаки обслуговування та вайменування мiсць походжения товарiв (1992 р.);
• Про стандартизацiю (1993 р.);
• Про сертифiкацiю продукцiї та послуг (1993 р., 1998р.);
• Про забезпечення спiльностi вимiрювань (1993 р.);
• Про застосування контрольно-касових машин пiд час здiйснення грошових розрахункiв з населенням (1993 р.);
• Про рекламу (1995 р.) тощо.

     До важливих нормативно-правових актiв, якi регулюють сферу захисту прав споживачiв в країнi вiдносяться Повiтряний кодекс РФ (1999 р.) i Транспортний кодекс РФ (1998 р.).

     Благотворний  вплив на стан ековомiки та розвиток консюмеризму в Росiї виявляють також постанови Уряду РФ, що визначають компетенцiю федеральних органiв та виконанчої влади, що здiйснюють контроль за якiстю та безпекою товарiв (робiт, послуг), а також вносять суттєвi змiни у розвиток споживчого ринку країни:

• Положения про державну iнспекцiю по торгiвлi, якостi товарiв та захисту прав споживачiв РФ (1993 р., 1997 р.);
• Положеняя про Міжвiдомчу Раду по захисту прав споживачiв (1994р.);
• Про органiзацiю робiт зi стандартизацiї, забезпечення спiльностi вимiрювань, сертифiкацiї продукцi та послуг (1994 р.);
• Про лiцензування окремих видiв дiяльностi (1994 р., 2000 р.);
• Про пiдтримку громадського руху на захист прав споживачiв (1995 р.);
• Порядок доведення до споживачiв iнформацiї щодо походження алкогольної та тютюнової продукцiї iноземного виробництва (1996 р.) тощо.