Історія Львівського університету

     У 1926 р. кафедра порівняльної анатомії була перетворена в інститут, яким завідував проф. К.Квітнєвський (1873—1942).

     З 1918 по 1924 рр. на кафедрі ботаніки працювали  флорист І.Вільчинський і ботанік-географ  та палеоботанік М.Когвара. З 1924 р. кафедру  очолив С.Кульчинський. Напрямок наукової роботи в цей час, був головним чином флористичний (С.Кульчинський, С.Тольпа, М.Костинюк, Г.Козій). Досить відомим був професор фізіології рослин С.Кшеменєвський.

     У міжвоєнний період були відкриті нові кафедри на медичному факультеті: кафедра біології (1920 р.), технології ліків (1932 р.), фармацевтичної хімії (1932 р.), охорони здоров'я та історії медицини (1930 р.), мікробіології (1936 р.).

     Світове визнання здобули праці І.Бадіяна (1930—1937) у галузі цитології бактерій. Відомим дерматологом був І.Ленартович. У 1936 р. Н.Гонсьоровський організував і очолив кафедру мікробіології. Найславетнішим медичним мікробіологом був проф. Г.Вайгль (1883—1957). З 1922 р. кафедра біохімії працювала під керівництвом Я.Парнаса.

     Далеко  за межами Польщі була відома славетна львівсько-варшавська філософська школа, зачинателем якої був Казимир Твардовський (1866—1938). При Львівському університеті діяло Польське філософське товариство, яке розгорнуло широку видавничу діяльність. До львівсько-варшавської філософської школи належали вчені Я.Лукасевич, А.Тарський, І.Домбська, С.Лущевська, Г.Мельберг, Л.Хвістек, М.Боровський, Р.Інгарден, Л.Блаустейн та ін.

     Історична наука була представлена іменами  видатних учених Констянтина Хілінського (1880—1938), Яна Птасьніка (1876—1930), Еміля Модельського (1881—1966), Францішка Буяка (1875—1953), та багатьох інших.

     У галузі історії права працювали  професори О.Бальцер, П.Домбковський, доцент К.Кораній, у галузі цивільного права і процесу — проф. М.Аллерганд, К.Стефко, Е.Тілль, А.Долінський, у галузі кримінального права — Ю.Маркевич, в галузі міжнародного публічного права — проф. П.Ерліх.

     Однією  з провідних галузей була полоністика. Тут продовжували працювати Е.Кухарський та К.Колабушевський. Історія полоністики  мовознавчого напрямку у цей період пов'язана з іменами Каліни, Кринського, Нітша, Улашина, Гартнера та частково Р.Пілята та В.Брухнальського. До найбільш цінних праць цього періоду можна віднести книгу Г.Гартнера (1892-1935) “Граматика сучасної польської мови”.

     Українську  філологію в університеті представляв  проф. Я.Янів, класичну філологію —  проф. С.Вітковський та Р.Ганшинець (1888—1958), германістику — З.Черний.

     У 1925—1935 рр. в університеті функціонували  кафедри арабської, староєврейсько-арамейської, турецької, монгольської, індійської, іранської філології та історії Сходу. Відомими орієнталістами та мовознавцями були проф. М.Шарр, проф. З.Смогоршевський, проф. В.Котвіч, проф. Г.Блатт, А.Таваронський та Ю. Курилович.

     За  статтями таємного протоколу до угоди СРСР з Німеччиною від 23 серпня 1939 р. Західна Україна потрапила в зону впливу Радянського Союзу. 22 вересня у Львів увійшли радянські війська. 26 жовтня 1939 р. у Львові зібралися маріонеткові Народні Збори Західної України, які проголосили запровадження Радянської влади.

     У цей період радикальних змін зазнав і Львівський університет. Відповідно до Статуту про вищу школу СРСР проведено докорінну організаційну  перебудову університету як вищого навчального  закладу з безоплатним і вільним  навчанням для всіх громадян. Теологічний факультет було ліквідовано, а медичний з фармацевтичним відділом реорганізовано в медичний інститут. У жовтні 1939 р. були створені нові кафедри: історії марксизму-ленінізму, діалектичного та історичного матеріалізму, політичної економії, української мови, української літератури, російської мови, російської літератури, історії СРСР, історії України, фізичного виховання. Поряд з забезпеченням високої професійної підготовки спеціалістів вони мали виховувати молодь на основі марксистсько-ленінської ідеології та матеріалістичного світогляду.

     Вчена рада 2 грудня 1940 р. затвердила новий  університетський статут, у якому  зазначалось, що право вступу до університету мають усі громадяни незалежно  від їхнього соціального походження, статі, раси та національності.

     На  роботу до університету були запрошені  відомі вчені: історик літератури М.Возняк, літературознавець, фольклорист і  поет В.Щурат, фольклорист і музикознавець  Ф.Колесса, письменник, літературознавець  М.Рудницький, історик І.Крип'якевич, математик М.Зарицький та інші. Сюди ж Народний Комісаріат освіти УРСР скерував 45 наукових працівників з Києва і Харкова. Ректором університету був призначений історик за фахом, доцент М.Марченко.

     Указом  від 8 січня 1940 р. Президія Верховної  Ради УРСР присвоїла Львівському державному університету ім`я видатного українського письменника і мислителя Івана Франка.

     Університет 15 січня 1940 р. розпочав роботу за новими навчальними програмами на підставі схваленого статуту у складі п'яти  факультетів: історичного, юридичного, філологічного (з відділами української мови та літератури, слов`янської філології, романо-германської філології), фізико-математичного (з відділами математики, механіки, фізики), природничого (з відділами біологічним, хімічним, географічним, геологічним). Новостворені колегіальні органи — вчена рада університету та ради факультетів — вирішували питання навчальної, методичної та наукової роботи, надавали наукові ступені і вчені звання. Основною навчально-науковою одиницею й надалі залишалася кафедра (1940 р. їх налічувалось 52), яка виконувала навчальну роботу, розробляла програми спецкурсів і спецсемінарів, організовувала наукову роботу.

     Навчання  в університеті тривало чотири роки на гуманітарних факультетах і п'ять  років на природничих. У 1940 р. на історичному, філологічному, природничому та фізико-математичному факультетах запроваджено заочну форму навчання. При юридичному факультеті відкрито філіал Всесоюзного юридичного заочного інституту.

     В університеті розпочалася наукова  діяльність. Перша наукова сесія викладачів відбулася у січні-лютому 1941 р., а у квітні — перша студентська наукова конференція. У 1940 р. почала функціонувати аспірантура, до якої вспупили 33 аспіранти.

     Однак робота університету була зупинена з  нападом Німеччини на Радянський Союз і вторгненням 30 червня 1941 р. гітлерівських військ до Львова. У перші ж дні 70 відомих учених університету, політехнічного та медичного інститутів були заарештовані, а після побоїв та знущань розстріляні в районі теперішньої вулиці Сахарова. Серед знищених окупантами були видатні вчені зі світовим ім`ям, зокрема Т.Бой-Желенський, Роман Лоншан де Бер`є, Маврикій Аллерганд, Генріх Ауербах, Станіслав Сак.

     У 1942 р. німецька окупаційна влада закрила  вищі школи в Україні. Окупанти грабували і нищили університетське майно. До Німеччини було вивезено обладнання кабінетів і лабораторій фізико-математичного і хімічного факультетів, бібліотеку кафедри фольклору та етнографії, яка налічувала 15 тис. томів. З наукової бібліотеки університету, в якій було зруйновано головний читальний зал, вивезено 20 тис. томів найцінніших книг, близько 5 тис. стародруків та інкунабул, 500 цінних рукописів.

     Відновлення діяльності університету розпочалося  відразу ж після звільнення Львова від гітлерівських військ. 30 липня 1944 р. в університеті відбулися збори, учасники яких — 127 викладачів і технічних працівників — звернулися до інтелігенції з закликом взяти активну участь у відбудові економіки, навчальних, культурно-освітніх закладів Львова.

     Протягом  другої половини 1944 р. і першої половини 1945 р. переважно силами студентів і викладачів було впорядковано приміщення на вул.Щербакова (тепер Грушевського), 4 (біологічний факультет), на вул.Ломоносова (тепер Кирила і Мефодія), 6 і 8 (хімічний та фізичний корпуси), відремонтовано наукову бібліотеку та гуртожитку на вул.Герцена, 7, частково відбудовано астрономічну обсерваторію і ботанічний сад.

     Після більш ніж трирічної перерви 15 жовтня 1944 р. в університеті приступили до навчання 194 студенти 2-4 курсів. 226 студентів перших курсів розпочали навчання 1 листопада 1944 р. На перші курси студентів зараховували і після початку навчального року. Всього наприкінці березня 1945 р. в університеті навчалося 799 студентів. Відновилася робота навчально-методичних майстерень, астрономічної обсерваторії, ботанічного саду, наукової бібліотеки, геологічного та ботанічного музеїв.

     У 1948 р. ректором університету був призначений  відомий учений-механік професор Г.Савін. З 1951 до 1963 рр. університет очолював відомий учений-геолог, професор, член-кореспондент АН УРСР, згодом академік АН УРСР Є.Лазаренко. З 1963 по 1981 рр. ректором був учений у галузі електротехніки, професор М.Максимович, у 1981—1990 рр. — учений у галузі історії, професор В.Чугайов.

     У повоєнний час структурні зміни в університеті тривали. У 1945 р. створено хімічний факультет у складі чотирьох кафедр. Наприкінці 1950 р. зі складу філологічного факультету — як окрема структурна одиниця виділяється факультет іноземної філології. Отже, всього в університеті діяло дев'ять факультетів. Водночас відкрилися нові кафедри, кількість яких збільшилась до 71. У 1953 р. на базі фізико-математичного факультету утворилися два нових: механіко-математичний і фізичний, а з 1975 р. — механіко-математичний факультет поділився на математичний та факультет прикладної математики і механіки.

     У 1959 р. для викладання іноземних мов  на неспеціальних факультетах створено загальноуніверситетську кафедру  іноземних (англійської і німецької) мов.

     Для підготовки працівників преси у 1953 р. у складі філологічного факультету було відкрито кафедру журналістики, а з наступного року організовано окремий факультет журналістики.

     У 1966 р. на базі Львівської філії Київського інституту народного господарства засновано економічний факультет, у складі якого працювали такі кафедри: економіки, організації та планування народного господарства, фінансів, бухгалтерського обліку та статистики, математичних методів в економіці.

     У 1975/76 навч. році університет налічував  уже 13 факультетів. Цього ж навчального року розпочав роботу підготовчий факультет для іноземних громадян з кафедрами російської мови та природничих наук.

     Збільшення  кількості факультетів, кафедр, розвиток нових наукових напрямів, удосконалення  навчальних процесів у зв`язку з  науково-технічним прогресом потребувало розширення матеріально-технічної бази університету. У 1950/51 навч. році університет мав 12 навчальних будівель загальною площею 42,8 тис.кв.м, а в 1959—1962 рр. навчальна площа була збільшена за рахунок надбудови хімічного факультету на вул. Ломоносова. Наприкінці 50—початку 60-х років університет одержав приміщення на вул. Січових Стрільців (колишня 17 Вересня), в яких розмістилися студентська бібліотека, юридичний і географічний факультети та кілька фізичних лабораторій. У 1966 р. університету передано будинок на Проспекті Свободи 18, у якому розмістився економічний факультет. У 1971 р. введено в дію новий навчальний корпус фізичного факультету на вул. Драгоманова. У 1984 р. на цій же вулиці університету передано ще один корпус. Навчальна площа університету у 1984 р. становила понад 55 тис.кв.м.

     Один  з найстаріших підрозділів університету — ботанічний сад. У 1957—1959 рр. розроблено генеральний план його розбудови. Тут  було організовано два відділи: інтродукції  і фізіології рослин. У 1970 р. ботанічний сад набув статусу наукової установи.

     В організації навчального процесу  та наукової роботи важливу роль відіграє наукова бібліотека університету. За повоєнні роки її книжковий фонд збільшився майже в 5 разів і у 1985 р. становив понад 2 700 тис. одиниць.

     Розвитку  навчальної, методичної та наукової діяльності університету сприяло створення  в 1947 р. друкарні та видавництва, яке  наказом міністра вищої освіти УРСР у квітні 1957 р. було реорганізоване в статутне видавництво Львівського  університету і функціонувало як структурна одиниця університету до 1968 р. (згодом було реорганізоване у видавництво Видавничого об`єднання “Вища школа” при Львівському університеті, а з 1989 року виділилось у самостійне видавництво “Світ”). Велику видавничу діяльність розгортали факультети університету. Вже з 1948 р. були започатковані “Наукові записки” Львівського університету, які відображали стан наукової роботи на факультетах. З 1962 р. вони виходять під загальною назвою “Вісники Львівського університету” з зазначенням серії. Студенти також не стояли осторонь видавничої діяльності — було видано три студентські “Альманахи” (1954, 1956, 1958 рр.). Велика кількість навчальних посібників та методичної літератури друкується в машинно-офсетній лабораторії університету, створеній у 1959 р.

     За  післявоєнні роки в університеті склався висококваліфікований колектив науковців. За 1946—1965 рр. працівники університету захистили 53 докторські дисертації, а  за 1965—1975рр. — 52. За 1946—1975 рр. захищено 842 кандидатські дисертації. Про загальне визнання цінного внеску у розвиток науки свідчить обрання професорів університету академіками і членами-кореспондентами АН УРСР, присвоєння їм почесних звань. Зокрема, у 1948 р. дійсними членами АН УРСР були обрані професори О.В`ялов, Б.Гнєденко, Г.Савін, у 1958 р. — професор І.Крип`якевич. У 1961 р. дійсним членом АН СРСР став професор В.Соболєв. Серед випускників університету академіки НАН України О.Парасюк, Я.Підстригач, І.Юхновський, В.Панасюк, Р.Кучер, М.Бродін, Є.Фрадкін. В університеті навчалися такі відомі українські письменники, як Р.Братунь, Д.Павличко, Р.Іваничук, Р.Федорів, В.Лучук.

     Протягом 50—60-х років на кафедрах і факультетах  формувалися наукові колективи  і закладалися основи наукових напрямів, зокрема, теорія пластичності і міцності, диференціальних рівнянь, теоретична мінералогія, фізико-хімічний аналіз металічних систем, франкознавство, слов`янознавство, народногосподарські ресурси і культура західних областей УРСР, історичні і культурні зв`язки слов`янських народів та інші, більшість з яких у наступні роки визначили наукове обличчя Львівського університету. Протягом 60—70-х років значно розширилась державна тематика наукових досліджень, координована АН УРСР, поступово входила в життя госпдоговірна тематика.