Социальный уклад Киевской Руси

1. СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА СУСПІЛЬСТВА

Протягом Х-ХІ ст. в Київській державі сформувалися феодальні відносини. Великий князь київський за своїм положенням був рівним західноєвропейським королям, місцеві князі — герцогам і графам, бояри — баронам, князівські дружинники — рицарям.

Земля, що була головним джерелом добробуту людей, належала феодалам (князям та боярам). Селяни потрапляли у залежність до феодалів, оскільки користувалися їхньою землею.

Господарським і адміністративним центром князівського або боярського маєтку (вотчини) був феодальний двір. Феодалом призначався управитель вотчини — тіун.

Низовою ланкою управління була сільська община (громада). Смерди (селяни-общинники) складали найбільшу групу населення Київської держави. Ті смерди, які проживали на вотчинних землях, обслуговували господарство феодалів, сплачували оброк (давали частину врожаю, худоби, виробів домашнього ремесла).

Рядовичі і закупи були більш пригніченими. Рядовичами називали тих людей, які потрапляли в кабалу до феодала, оформлену рядом (спеціальною угодою). Якщо селянин брав позику (купу) його називали закупом.

Джерела згадують про холопів (рабів), яких можна було продавати, карати, навіть убивати. Рабів використовували на домашніх роботах у феодальному дворі.

Відносно вільними були міські ремісники і торговці, які становили найчисельніші верстви населення міст.

2. РЕМЕСЛО І ТОРГІВЛЯ

В Київській державі значного розвитку набуло ремісниче виробництво (у містах, у феодальних замках і деяких селах). У міському ремеслі виділяють понад 60 основних спеціальностей. Поза містами розвивалися лише окремі види ремесел і домашніх промислів.

У курганах Києва, Чернігова та інших міст знайдено чимало цінної зброї, побутових речей, різноманітних прикрас з благородних і кольорових металів. Унікальними речами є срібні оправи двох турячих рогів з кургану Чорна Могила у Чернігові. Жіночі прикраси добре відомі зі скарбів, яких лише в Києві знайдено близько 60. У скарбах чимало браслетів, діадем, колтів (великі порожнисті золоті й срібні підвіски, які впліталися у волосся або чіплялися до головного убору).

Сформувалися регіональні ринки, в яких відбувався обмін між окремими галузями виробництва. У великих і малих містах, а також у деяких селах існували спеціальні місця для ведення торгівлі — торги.

Через Русь пролягали важливі шляхи міжнародної торгівлі, які з'єднували країни Західної і Центральної Європи з Візантією, Закавказзям та Середньою Азією. Головний шлях, що проходив територією України — шлях "із грек у Варяги, і з Варяг у греки" Дніпром та іншими річками, який сполучав Чорне і Балтійське моря.

Важливими товарами, що вивозили з Русі, були хутра, мед, віск, шкіри, худоба, вироби київських ремісників (мечі, кольчуги та ін.).

В грошовому обігу на Русі ходили арабські, візантійські і західноєвропейські монети, монети місцевого карбування, цінні шкурки звірів, гривні (срібні зливки, вага яких коливалася від 95 до 197 грам). Всі ці грошові знаки складали певну грошову систему.

3. СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО

Функцією сільської общини був періодичний переділ орних і сінокісних земель між домогосподарствами — членами общини. Згодом орна земля і сіножаті перейшли в постійне користування окремих сімей. Але община продовжувала контролювати порядок землекористування, в її власності перебували ліси, болота, річки, озера, мисливські та рибальські угіддя. Через сільського старосту община підтримувала зв'язок з феодалом-вотчинником.

На багатьох поселеннях і городищах археологи знаходять зерна проса, пшениці, жита, гречки, вівса, а також спеціальні господарські ями для їх зберігання.

Плуг, рало, соха і  борона були основними землеробськими знаряддями, їх використовували за допомогою тяглової сили худоби — коней і волів. Рало і плуг були також господарськими одиницями, на які накладалася данина, хоча її звичайно стягували хутром або грошима.

На Русі знали різні системи землеробства — вирубну, перелогову та парову. Панівною в лісостепових районах була парова система з трипільною сівозміною (трипілля).

До складу домашнього стада входили: велика рогата худоба, коні, вівці, свині. Важливу роль відігравали мисливство, рибальство, борництво.

Господарство на Русі досягло значного рівня, в той же час воно в основному залишалось натуральним, що було характерно для ранньофеодальних держав.