Скіфське мистецтво

 Скіфське  мистецтво. Мислення та світосприйняття скіфів, як й інших ін-доіранців, було образним та символічним. Його образи відзначалися синкретизмом та полісемантизмом. Увесь Космос, за уявленням індоіранців, є боротьбою протилежних сил — природних і таких, що уособлювали морально-етичні категорії (добро — зло тощо]? Ці сили перебувають у постійному розвитку і набувають різних образів, переважно зооморфних.

 Щодо  мистецтв, то індоіракцям взагалі більш притаманні "мусичні" види мистецтв, що значною мірою відбилося на їх культурній історії. При значній активності індоіранських релігій, мови тощо, які перемагали при спілкуванні з іншими народами, простежується інтенсивне засвоєння традицій цих народів в галузі мистецтв класу "техне" — в скульптурі, архітектурі, мистецькому ремеслі та ін . Через кочовий спосіб життята соціальний устрій скіфи не мали монументального мистецтва у традиційному значенні терміна (монументальна скульптура, палаци, храми). Різновидами монументальної архітектури були величезні курганні ансамблі, до яких входили суто поховальні споруди, а також жертовно-поминальні комплекси із землі, каменю та дерева. Частиною таких ансамблів були кам'яні антропоморфні статуї.

 У середовищі скіфів, як й інших кочівників, була надзвичайно розвинена зовнішня охоронна- символіка, що, зокрема, відбивала складну соціальну ієрархію суспільства, досить однорідного за-природою (всі — кочовики-скотарі). Цим пояснюється значний розвиток орнаментального декоративно-прикладного мистецтва. В народному побуті, певно, набули поширення рослинні орнаменти, але прикрашали вони вироби з нестійких матеріалів (шкіри, хутра тощо) і тому майже не збереглися. Набагато краще відомі "престижні" вироби із коштовних металів та бронзи, прикрашені зоо- та антропоморфними зображеннями, що становили частину культури лише верхівки суспільства. Надзвичайно багатозначні та динамічні образи мистецтва звіриного стилю найбільш відповідали світосприйняттю войовничих кочівників. До "престижних" речей належали парадний посуд, піхви для зброї, прикраси кінського спорядження, а також парадних головних уборів та одягу. Особливе місце займає дрібна бронзова пластика — різноманіт- ні на-вершшя (штандарти) у вигляді солярних символів, нерідко поєднаних із зображеннями тварин, птахів та фантастичних істот. Традиція виготовлення архаїчних наверш сягає витоків скіфської культури, на відміну від "престижних" виробів із коштовних металів, виготовлених за елліністичними та передньоазій-ськими зразками.

 
  Однак до початку скіфського періоду у індоіранців Північного Причорномор'я не існувало образотворчого (фігуративного) мистецтва, В мистецтві попередників скіфів — кіммерійців переважали геометричні орнаменти, так само, як і у мистецтві місцевих осілих племен. За недовгий час існування скіфського царства в Передній Азії (VII — початок VI ст. до н. є.) для потреб соціальної верхівки на грунті різних течій давньосхідного мистецтва утворилося своєрідне мистецтво, в якому переважали зооморфні або зооантропоморфні образи. Інокультурні зразки реінтерп-ретовані в річищі власне скіфської міфології. Зокрема, деякі вироби із золота та срібла, знайдені у передньо-кавказьких курганах VII—VI ст. до н. є. Але антропоморфні та значна частина інших образів цього мистецтва не прижилися у скіфському суспільстві. Вони зникли після припинення контактів з передньоазійськими цивілізаціями.

Лише з кінця  V ст. до н. є. внаслідок тривалих   контактів   з   античними   цивілізаціями і виникненням в усьому елліністичному  світі  синкретичних  еллі-но-східних культів з'являються антропоморфні зображення скіфських епічних героїв та божеств. Цьому сприяли також  соціальні  зміни —  формування ранньокласового   суспільства   й   по--силення ідей сакралізації царської влади. Однак   скіфському   мистецтву в цілому не притаманна прокламативність (тобто-  прославлення    діяльності    царів) . Скіфське мистецтво було перевалено релігійно-міфологічним, тісно пов'язаним з епосом та міфологією. Діяння героїв — головний зміст сюжетних композицій. Рідше трапляються зображення окремих божеств,  а частіше — персонажів   міфології  та   демонології; переважно зооморфних.

 Скіфський звіриний  стиль.  Доба скіфського панування на території прадавньої   України   позначена    швидким  прогресом у розвитку матеріальної культури. Вона привертає увагу й феноменом бурхливого розвитку мистецтва, яке за своїм'своєрідним і неповторним художнім забарвленням, розмаїттям образів   та  довершеністю   засобів   мистецького втілення, навіть на тлі одночасного йому високого античного мистецтва, не втрачає   привабливості   й   естетичного значення.

 Художня спадщина скіфів вбирає в себе три головні складові частини: декоративно-прикладне мистецтво, кам'яну монументалістику та скіфо-еллінську торевтику.

 На  відміну від досконалого, але  дещо сухуватого кіммерійського, геометричного за схематикою декору, скіф-ська художня творчість спирається на 
_{зображення тваринного світу в різно 
манітних   його   іпостасях   та   виявах. 
Зброя та військовий обладунок, лаш 
тунки бойового коня, господарське на 
чиння, широко відомі за знахідками в 
скіфських похованнях Причорномор я, 
майже поспіль прикрашені оздобами з 
бронзи, срібла, золота, що зображують 
травоїдних та хижих звірів, птахів та 
риб, химерних потвор міфологізованої 
свідомості тощо. Часто-густо на прису 
тність в декорі того чи іншого створін 
ня вказує лише символ-мітка:  ратиця 
травоїдного, гостре ікло або пазур хи 
жака, пильне.око або потужне крило 
птаха.  Усі ці витвори,  хоча й позна 
'   чені   в   найкращих   зразках   ідивіду- 
'     альною неповторністю,  мають, проте, 
цілком певні канонічні ознаки, що до 
зволяє тлумачити їх як твори особли- 
вої течії в декоративно-прикладному 
мистецтві.   Ця   течія   отримала   назву 
скіфського  звіриного стилю (scythian 
animals art) . мвоєрідно}