Система вищої освіти Великобританії

Автор: Пользователь скрыл имя, 28 Марта 2013 в 14:39, реферат

Описание работы

У Великобританії існує майже 440 вищих закладів освіти (ВЗО): 89 університетів, 48 інститутів, 30 вищих шкіл, 3 академії, 4 навчальних центри та коледжі різного типу, серед яких чимало гігантів із багатьма тисячами студентів і карликів з кількома викладачами і десятком-другим студентів. Закінчивши університет, випускник одержує ступінь або свідоцтво про здобуту професію. Слід зазначити, що британські кваліфікації визнаються всіма як найкращі в світі. Для того щоб ВЗО міг (за бажання) додати до своєї назви слово "університет", він повинен виконати вимогу Закону 1992 р. і мати не менше 4000 студентів, з них понад 3000 - на денному навчанні за програмами університетського рівня.

Работа содержит 1 файл

БП.docx

— 13.93 Кб (Скачать)

Міністерство  освіти і науки, молоді і спорту України

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему:

“ Система вищої освіти Великобританії ”

 

 

 

 

 

 

 

Виконала ст. гр.

 

Прийняла              

 

 

 

 

 

Запоріжжя

2013

 

1. Національні  особливості вищої освіти Великобританії.

Якщо в більшості  країн сектор вищої технічної  освіти характеризується певною кількістю  відповідних навчальних закладів, то у Великобританії головним показником є наявність у даних навчальних закладах курсових програм.

У Великобританії існує майже 440  вищих закладів освіти (ВЗО): 89 університетів, 48 інститутів, 30 вищих шкіл, 3 академії, 4 навчальних центри та коледжі різного типу, серед яких чимало гігантів із багатьма тисячами студентів і карликів з  кількома викладачами і десятком-другим студентів. Закінчивши університет, випускник  одержує ступінь або свідоцтво  про здобуту професію. Слід зазначити, що британські кваліфікації визнаються всіма як найкращі в світі. Для  того щоб ВЗО міг (за бажання) додати до своєї назви слово "університет", він повинен виконати вимогу Закону 1992 р. і мати не менше 4000 студентів, з  них понад 3000 - на денному навчанні за програмами університетського рівня.

Підсумовуючи  все вищевикладене, можна зробити  наступні висновки про особливості  системи зовнішньої оцінки якості вищої  освіти Великобританії:

  1. Створення системи зовнішньої оцінки в особі Агентства з гарантування якості у вищій освіті стало одним з результатів запровадження корінних змін в системі вищої освіти Великобританії.
  2. Стандарти навчання та якість навчання - ключові поняття в діяльності аналізованої системи.
  3. Інституційний аудит - складна і комплексна процедура оцінки якості вищої освіти - не стільки досліджує і дає оцінку роботі закладу, скільки на засадах автономності ВНЗ визначає ефективність діючих у ньому внутрішніх процедур з гарантування якості.
  4. Процедура інституційного аудиту характеризується чіткістю, прозорістю, логічністю, послідовністю, виваженістю та відповідальністю.
  5. У системі внутрішньої та зовнішньої оцінки якості освіти все значимішою стає роль студента - платника за надання навчальних послуг.
  6. В оцінці якості вищої освіти посилюються вимоги до викладача, який повинен знати не лише останні наукові здобутки з своєї дисципліни, але й досконало володіти методикою викладання.

2. Стан, реалізації завдань БП 

Усі університети Великобританії мають високий рівень автономії у визначенні курсів, програм  і методів навчання. Посередницькі  функції між урядом та університетами покладено на три ради університетських фондів (Англії, Шотландії та Уельсу). До складу цих рад входять представники закладів вищої освіти з регіонів, шкіл і ліцеїв, роботодавців. Таке широке представництво дає змогу поєднати цілі держави та інтереси ВНЗ, досить об'єктивно оцінюючи останні.

У межах  першого десятиріччя третього тисячоліття  досягти таких цілей БП:

1. Прийняття системи зрозумілих  ступенів і ступенів, які можна  легко зіставити, у тому числі,  через впровадження Додатка до  диплома, для забезпечення можливості  працевлаштування громадян і  підвищення міжнародної конкурентоздатності  європейської системи вищої освіти.

2. Прийняття системи, яка ґрунтується,  за своєю суттю, на двох основних  циклах -  до-ступеневому й після-ступеневому. 

3. Запровадження системи кредитів  за типом ECTS - європейської системи  кредиту залікових одиниць трудомісткості  як відповідного засобу підтримки  великомасштабної студентської  мобільності. 

4. Міжінституційне співробітництво,  схем мобільності, спільних програм  навчання, практичної підготовки  й провадження наукових досліджень.

Післясередня  освіта неуніверситетського рівня  надається численними технічними та іншими коледжами, програми яких мають  чітку фахову орієнтацію. Чимало їх підпорядковано Комітету з технологічної  і бізнесової освіти (ВТЕС). Перший ВТЕС-диплом можна отримати вже після одного року денного навчання, національний ВТЕС-диплом — після 2-3 років. Вони дещо різняться і суворістю вимог  до вступників. 
Визнання професійних кваліфікацій здійснюється, зазвичай, певними асоціаціями, що встановлюють (для більшості регульованих фахів) дуже жорсткі вимоги. Для їхнього виконання випускникам університетів необхідні роки праці та самостійного удосконалення.

  1. Провідні університети

Право вступу у ВНЗ без екзаменів надає  атестат про загальну освіту підвищеного  рівня (скорочено «А level»).

 Головну роль у системі вищої освіти відіграють університети, передусім Лондонський, Кембриджський та Оксфордський. Британські університети, головним чином, гуманітарного спрямування. Технічні спеціальності студенти здобувають в університетських коледжах, на технічних факультетах університетів, а також у спеціальних інститутах, що не входять до складу університетів.

Для зарахування  абітурієнти подають свої заяви  у службу прийому в університети і коледжі (UCAS), вказуючи до п'яти  бажаних закладів. Документи направляються  у ВНЗ, які вирішують, чи вартує кандидат зарахування. Хоча в країні притримуються  політики відкритої вищої освіти, зацікавлені органи встановлюють квоти  місць (держсекретар з освіти - для  вчителів, департамент охорони здоров'я - для лікарів тощо). Якщо кількість  заяв перевищує квоту чи кількість  вільних місць в аудиторіях, застосовується відбір, форми якого визначаються самими ВНЗ. Право на квотування мають  і органи розподілу фондів та ресурсів. 
Три університети (Oxford, Cambridge, Durham) проводять для абітурієнтів конкурсні вступні екзамени.

 

  1. Навчання студентів-іноземців

Великобританія  залишається одним із найпривабливіших місць навчання для іноземців. Однак  країна не може задовольнити усі прохання, тому допуск у ВНЗ йде через  суворий відбір. Для підвищення шансів на вступ абітурієнт-іноземець повинен  звернутися до Служби прийому (UCAS) восени за рік до навчання. Відомим джерелом інформації є відділення Британської  Ради (BritishCouncil). 
Абітурієнт-іноземець повинен подати документи про середню освіту, який дає доступ до університету, й супровідні папери. Варто звернути увагу на підготовку до співбесіди, від якої залежить результат процедури відбору. 
Абітурієнти з країн Європейського Союзу, як і британські, повинні до 15 грудня надіслати запити до Служби прийому в університети і коледжі (UCAS), а вступники у мистецькі заклади – до Центрів прийому з мистецтв і дизайну (ADAR). За формальної відсутності обмежень у прийомі все ж існує суворий відбір претендентів.  
У випадку вступу на другий цикл вищої освіти чи на докторські студії претендент повинен звернутися безпосередньо до обраного закладу вищої освіти для отримання зразків форм запиту і необхідної інформації з процедурних питань. 
У Шотландії є своя служба обслуговування абітурієнтів-іноземців, яка, крім мовних курсів, організовує також навчальні програми різної тривалості для підвищення знань вступників до рівня, необхідного для навчання в одному з 13 шотландських університетів. 
Плату за навчання встановлюють самі навчальні заклади, але для упорядкування Держсекретар з освіти встановлює верхню межу, яку заборонено перевищувати. 
Інформацію про можливі гранти та інші форми фінансової допомоги іноземці можуть отримати у відділеннях Британської Ради у своїй країні.

5. Ступені освіти та кваліфікація

Більшість абітурієнтів обирають курси навчання, що забезпечують здобуття першої кваліфікації (часто називають «undergraduate degree»). Цей перший диплом вимагає загалом 3-4 років навчання, за винятком ветеринарії та медицини (5-6 років). Передбачається впровадження курсів меншої тривалості (прискорених) і можливість у результаті зміни тривалості року та інтенсивнішої роботи отримання першого диплома вже за два роки. У Великобританії найпоширеніші наступні кваліфікації: бакалаври мистецтв (ВА = Ваchelor of Arts), наук (ВSс = Ваchelor of Science), освіти (ВЕd = Ваchelor of Education), інженерії (ВЕng =Ваchelor of Engineering), права (LLB = Ваchelor of Law), медицини (МВ = Ваchelor of Medicine). Кваліфікація бакалавра має три варіанти «з відзнакою» залежно від кількості поглиблено вивчених і складених дисциплін: Honours degree – 1, Joint Honours degree - 2, Combined Honours degree – 3 (чи більше) дисципліни.  
Менш престижним є навчання та отримання «посередньої» (Ordinary Pass degree) бакалаврської кваліфікації з не поглибленим вивченням і засвоєнням дисциплін програми. 
Після завершення навчання першого рівня студент може продовжити освіту для отримання вищої кваліфікації (postgraduate degree), яка часто називається «магістр». Найпоширеніші варіанти: магістр мистецтв (MA = Master of Arts), наук (Msc = Master of Science), бізнесу та управління (MBA = Master of Business Administration), права (LLM = Master of Law). Отримання цього диплома відкриває шлях до студій докторського рівня з присвоєнням звання «доктор філософії» (PhD = D Phil = Doctor of Philosophy), рідше – «магістр філософії». Інколи і лише за умови виконання належних самостійних досліджень докторське звання отримується відразу після бакалаврського. Деякі університети присвоюють кваліфікацію «бакалавр» після програми другого рівня (B. of Philosophy B. of Literature). 

6.  Організація навчання

Навчання  розпочинається 1 вересня і формально  закінчується 30 серпня, але насправді  навчальний рік коротший. Кожен ВНЗ  автономний у плануванні навчального  року за умови дотримання загальних  критеріїв: закінчення занять у червні, кілька (3-5) тижнів перерви на головні  релігійні свята. 
 
Відтак, навчальний рік поділяється на три частини, але в останній більшість ВНЗ скорочує кількість навчальних годин для надання студентам часу на перегляд матеріалу і підготовку до підсумкових екзаменів. Частина університетів має проміжні канікули (до 8 тижнів) як час для самостійного навчання студентів. Однак усе відчутнішою є тенденція до двосеместрового року з канікулами між семестрами. 
7. Екзамени

 
Усі ВНЗ автономні у встановленні методів контролю роботи знань студентів: більшість робить наголос на підсумкових екзаменах, часто проводиться поточний контроль з урахуванням його результатів під час вирішення питання про перехід на наступний курс чи рівень. Після закінчення програми першого циклу студент може отримати такі оцінки: найвищу (Class 1), дуже добру (Class 2, Division I) з правом продовження навчання на другому циклі, непогану (Class 2, Division 2 чи «two-two»), найнижчу (Class 3). 
 
Для переходу з першого рівня на другий необхідно виконати досить високі академічні вимоги (диплом бакалавра з відзнакою) і показати глибокі знання з предмета спеціалізації. З цього правила є й винятки, коли на другий рівень приймають осіб без диплома за перший рівень, а лише за наявності чималого досвіду роботи з обраного фаху.

Використані джерела

1.http://uadocs.exdat.com/docs/index-44330.html

2. Мельниченко  Т. Ю. Сучасний стан і перспективи  розвитку освітнього комплексу  України в контексті Болонського  процесу //Український географічний  журнал. - 2011. - № 1. - C. 54 - 58.

  1. Скнарь О. Модернізація форм і методів навчання студентів у контексті кредитно-модульної системи //Вища школа. - 2006. - № 3. - C. 33-45
  2. http://osvita.ua/abroad/higher_school/articles/28251
  3. Юрій Полунєєв. Наша ідеологія //www.compete.org.ua
  4. Писарева Л.И. Тенденция развития современной школы Германии. - Журнал «Педагогика», 2011, № 2.
  5. Корсак К.В. Великобританія: система освіти і підготовки наукових кадрів.// Науковий світ. - 1999. -№4 - С.8 – 11.
  6. Quality assurance in higher education: an overview. Academic quality handbook. Section 2.- University of Aberdeen.-2005.-p.5

Информация о работе Система вищої освіти Великобританії