Секст Елій Пет Кат

Секст Елій Пет  Кат — давньоримський консул часів Республіки, обраний у 198 р. до н. е. В наш час більше відомий через своє тлумачення Законів Дванадцяти таблиць. Походив із визначної плебейської родини Еліїв; його батько був претором, а старший брат Публій Елій Пет — консулом.Секст Елій Пет був молодшим сином Квінта Елія Пета, претора, якого, як і багатьох римських сенаторів, було вбито у битві під Каннами у серпні 216 р. до н. е. Старший брат Пета став у 202 р. до н. е. начальником кінноти та наступного року — консулом.

Небагато відомо про політичну діяльність Пета Ката та як він отримав додатковий когномен «Кат» (лат. Catus — розумний). Лівій зазначає, що в 200 р. до н. е. він був еділом, а також займався імпортом зерна з Африки.

Швидке підвищення Пета Ката від еділа до консула  та пізніше цензора було не завдяки  смерті його батька або успіху старшого брата, а через його схильність до юриспруденції. Саме завдяки своїм здібностям як правника, він здобув когномен «Кат». Можливо, заради вивчення права, Пет Кат поступився іншими аспектами своєї громадської кар'єри (наприклад, він не згадується Лівієм в жодній військовій дії).

Його брат, Публій Елій Пет, став консулом трьома роками раніше, у 201 р. до н. е. і в 199 р. до н. е. був обраний цензором. Успіх Публія, можливо, допоміг Сексту здобути консульство у 198 р. до н. е., але його затьмарив молодший та більш відомий колега, 30-річний патрицій Тіт Квінктій Фламінін.

Протягом свого  консульства Секст не відзначився  у жодній військовій дії, включаючи македонсько-грецькі кампанії, залишивши всю славу молодшому колезі Фламініну. Його власні дії у керованій ним провінції не можна характеризувати як успішні. Втім, його все ж було обрано цензором у 194 р. до н. е. разом з Гаєм Корнелієм Кетегом, можливо, лише з поваги до його вміння як юриста, а можливо — з поваги до його старшого брата, колишнього цензора.

Секст Елій Пет  та його брат Публій були юристами. Секст  був автором праці Commentaria tripartita або tripertita, в якій систематично розглядає кожне положення Закону Дванадцяти таблиць, дає коментарі та розмірковує над відповідними діями суду до кожного з положень. Інша його праця, Ius Aelianum, розглядає тільки судові позови. Головний твір Секста Елія було схвалено самим Цицероном; безумовно, ця праця ще існувала за часів Тіта Помпонія Аттіка, адже він посилався на неї. Проте наразі невідомо, коли саме цей твір зник.