Розкрити зміст поняття інкорпорація українських земель в складі Польщі та Литви(середина 14 ст.)

Автор: Пользователь скрыл имя, 05 Марта 2013 в 23:23, реферат

Описание работы

Литовське князівство утворилося в XIII ст. У XIV ст., за князя Гедиміна (1316-1341 рр.) та його синів Любарта і Ольгерда (1345-1377 рр.) Литва здобула більшу частину білоруських, українських, частину російських земель. Так утворилося Велике князівство Литовське, у складі якого руські землі становили 9/]0 території.
Таке стрімке зростання Литви за рахунок східнослов'янських земель здається парадоксальним і, безумовно, потребує пояснення. То ж розглянемо причини цього явища.

Содержание

1. Українські землі у складі Великого князівства Литовського
2. Від Литовсько-Руської до Польсько-Литовської держави
3. Люблінська унія та її наслідки.

Работа содержит 1 файл

Повдомлення.docx

— 26.83 Кб (Скачать)

3. Люблінська унія  та її наслідки

На початок XVI ст. стало  очевидним, що Велике князівство Литовське  близьке до занепаду. У 1522 р. Москва відібрала у нього Чернігів і  Стародуб на північному сході України. А у 1549 та 1552 рр. воно не змогло протистояти  двом великим вторгненням татар. У 1562—1570 рр. наростаюча криза сягнула критичної межі, коли Литва ув'язла в нову тривалу війну з Московським царством. Виснажені величезними воєнними витратами й опинившися перед загрозою московського вторгнення, литовці звернулися до Польщі по допомогу. Поляки готові були її надати, але за плату. Тепер головною умовою вони поставили об'єднати в одне політичне ціле Польщу з Литвою, яких до цих пір пов'язував спільний монарх.

Побоюючись поступитися  своїм панівним становищем перед  польськими конкурентами й занепокоєні  небезпекою зростання католицьких  впливів, литовські та українські магнати  опиралися остаточному злиттю з  Польщею. Але невдоволена пануванням магнатів середня та дрібна шляхта підтримала поляків, сподіваючися здобути  собі широкі привілеї, якими користувалися  польські феодали.

Скликаний у 1569 р. в Любліні  королем Сигізмундом Августом сейм проходив у драматичній та гострій  боротьбі. Це змусило норовистих магнатів повернутися за стіл переговорів, і 1 липня 1569 р. була укладена Люблінська унія.

Внаслідок підписання унії утворилася Річ Посполита, що мала єдиного виборного  короля, сейм, гроші, податки та єдину  зовнішню політику. Але Велике князівство певною мірою зберігало автономію, зокрема місцеве врядування, військо, скарбницю та систему судочинства. Та тепер до Польської корони відходили  всі українські землі, що раніше належали литовцям.

Люблінська унія 1569 р. стала  для українців подією величезної ваги. Попри всі свої недоліки Велике князівство Литовське протягом двох століть створювало для них сприятливі умови існування. Українські князі  хоч і підпорядковувалися литовцям, однак мали великий вплив у  суспільній, економічній, релігійній та культурній царинах життя. Проте, як свідчила доля Галичини, що першою потрапила  під владу Польщі, з переходом  українських земель від Литви  до Польщі було поставлено під сумнів саме існування українців як окремої  етнічної спільності.

Між XIV і XVI ст. на авансцену  вийшли країни, які в наступні століття визначатимуть долю України. Спочатку вражаючих успіхів на Україні  добилася Литва, правління якої виявилося  найбільш прийнятним для українців. Але більш численна й агресивна  польська шляхта поступово витіснила  литовців з України. Вдаючись до військового  тиску на Литву та дипломатичних  угод, вона визначила найбагатші українські землі як головний об'єкт своєї  експансії. На задньому плані вимальовувалися  інші держави, котрі впливатимуть на Україну. Це — царство Московське, яке швидко зростало, й Кримське ханство, пов'язане із всемогутньою Оттоманською імперією. Очевидно, що за таких обставин перспективи досягнення Україною незалежності були малообіцяючими.

Знать окремих українських  земель кілька разів робила спроби стати на захист своїх інтересів. Але чужоземне й насамперед польське панування породило нове явище —  культурну асиміляцію української  знаті панівною державою. Поступово  ототожнюючи власні прагнення з  потребами держави, що виявила готовність іти їй назустріч, українська шляхта втрачала здатність боронити місцеві  інтереси.

4. Термінологічний  словник:

Брацлавщина – історична  область України в 14 – 18 ст., що охоплювала територію Вінницької та частину  Хмельницької областей.

Литовські статути –кодекси середньовічного права Великого князівства Литовського, що діяли на приєднаних до нього українських  землях в 16 – І пол. 19 ст.

Сейм – станово –  представницький орган за доби феодалізму в Польсько – Литовській державі,, верховний орган державної влади  і законодавчий орган Польщі.

Унія – об'єднання, союз держав під владою одного монарха.

Шляхта – світські дрібні та середні феодали у країнах  Центральної Європи (Польща, Литва, Україна та ін.)

М.Рівне 2012

 


Информация о работе Розкрити зміст поняття інкорпорація українських земель в складі Польщі та Литви(середина 14 ст.)