Роль фронтіра в історії Америки

Фронтир (від англ. frontiеr — «кордон», «порубіжжя») — контактна зона тісної економічної, ментальної, культурної, воєнної взаємодії прикордонних етносів, статусних груп.

Теорія фронтиру вперше була озвучена 12 липня 1893 року під час Всесвітньої виставки в Чикаго на з'їзді Американської історичної асоціації професором Вісконсинського університету Фредериком Тернером, у його доповіді «Значення фронтиру в історії США»

Щодо самого Фредерика Тернера  то він народився в сім'ї представників  середнього класу. Навчався в університеті Вісконсіна, який закінчив у 1884 році. У 1890 році захистив дисертацію в університеті Джона Хопкінса, його науковим керівником був Герберт Бакстер Адамс. Отримавши ступінь Ph.D., в тому ж році почав працювати професором Вісконсинського університету, а з 1910 року - Гарвардського, де пропрацював до 1924 року. На пенсії займав пост асоційованого співробітника в одній з каліфорнійських бібліотек.

Основа теорії фронтиру – доказати самобутність американського історичного  розвитку, показати специфіку соціокультурних елементів американського суспільства, пояснити особливість американської демократичної системи та взагалі державного будівництва.

Щодо останнього то можна зазначити  що своєрідність системи американських інститутів заклечається в тому що їм приходилось пристосовуватись до швидкого розширення заселених людьми земель. В тому то і особливість американського розвитку – можливість територіального розширення, оволодіння вільними землями, створення на новозаселених землям інститутів влади, розгалуженість системи демократичних апаратів. На фронтирі постійно відбувався перехід від примітивної системи регулювання суспільних норм до більш складної. Як основу можна зазначити що розвиток Америки - це не просто рух по одній лінії, це повернення до примітивних умов на постійно розширюваній лінії фронтиру і новий розвиток цієї території. На фронтирі суспільний розвиток постійно починалося заново. Як зазначає сам Тернет «Навіть боротьба навколо рабства, що стала об’єктом особливої уваги таких авторів, як професор фон Голст, посідає вагоме місце в американській історії завдяки зв’язку з експансією на Захід.»

Фронтир був моментом відходу від  європейської спадщини, а якщо бути більш точним то фронтир є лінією найшвидшої та найефективнішої американізації. Дика природа, віддаленість від цивілізації, сусідство з індіанцями все це сприяло зміні світогляду, побуту колишніх європейців, а тепер великих мандрівників. Спочатку фронтиром було узбережжя Атлантики. Воно становило фронтир Європи у дуже реальному сенсі. Просуваючись на Захід, фронтир ставав дедалі більш американським. Фронтир – по справжньому американська частина історії.

Історія фронтиру починається за 17 століття. Спочатку він рухався по атлантичним річкам, до «лінії водопадів». В першій половині 18 століття відбулася друга хвиля переселення. Коли в 1790 році пройшов перший перепис населення, безперервний заселений район був обмежений лінією, яка йшла по узбережжю Мена і включала Нову Англію (крім частини Вермонта і Нью-Хемпшира), Нью-Йорк уздовж Гудзона і Мохока до Скенекдаті, східну і південну Пенсільванію, Віргінію навколо долини Шенандоа, обидві Кароліни і східну Джорджію. Поза цього регіону безперервного розселення були невеликі заселені райони в Кентуккі, Теннессі і Огайо з горами, розташованими між ними і Атлантичним районом. Це надавало новий, важливий характер фронтиру. Десятиліттями фронтир стрімко рухався на Захід, підкорюючи все нові і нові землі. Одним із важливих факторів стрімкого руху фронтиру було відкриття покладів золота в Каліфорнії. Розширення фронтиру давало стимул розширювати систему залізних доріг, створювати торгівельну систему яка би сполучала Захід і Схід.

Фронтир зіткнувся з багатьма проблемами на своєму шляху. Перший фронтир зіткнувся з індіанським питанням, з питаннями громадського володіння, спілкування з більш ранніми поселенцями, розвитку політичної організації, релігійної та освітньої діяльності. І вирішення цих та схожих питань на першому фронтирі допомагало на наступних фронтирах.

Але не дивлячись на це існували істотні  відмінності між різними фронтирами, в залежності від того хто його формував. Очевидно, що фермерський фронтир долини Міссісіпі має інші умови, ніж шахтарська фронтир Скелястих гір. Фронтир, на який приїжджають по залізниці, який охороняється армією Сполучених Штатів і щодня поповнюється поселенцями, рухається вперед швидше і інакше, ніж фронтир, на який приїжджають на каное або на нав'ючених конях.

Аналізуючи фронтир можна дослідити  етапи і соціоекономічної еволюції. Розробка нових земель займала основне місце в житті людей які пішли на фронтир. Землі пережили еволюцію від землеробства до промисловості. Те, що зараз є промисловим штатом, в ранні десятиліття було районом інтенсивного землеробства. Ще раніше це було полем пшениці, а до того - пасовищем, яке приваблювало скотаря. Так, у Вісконсині - нині розвиненому промисловому штаті - вирощується безліч сільськогосподарських культур. Але раніше він був майже весь відданий під вирощування зерна.

На фронтир йшли люди різних родів  занять – рибаків, фермерів, торговців, скот оводів. І відповідно до цього можна розрізняти різні фронтири на фронтир торговця, фронтир ранчера, фронтир фермера, зі своєю специфікою заселення земель, швидкістю просування фронтиру, напрямкам руху. І кожний ж цих фронтирів по своєму впливав на загально-американську систему розвитку як економічних так і соціально-політичних відносин. Звичайно виникали певні конфлікти між фронтирами, торговці які першими йшли в усіх напрямках продавали різні товари, в тому числі і зброю, індіанцям, які після цього використовували її проти фермерів і просування їх фронтиру. І все ж, незважаючи на протилежні інтереси торговця і фермера, торгівля з індіанцями прокладала шлях цивілізації. Бізоняча стежка ставала індіанської стежкою, а потім - торгової стежкою, стежки розширювалися до доріг, а дороги перетворювалися на залізниці. Дику місцевість пронизували незліченні лінії цивілізації. Це є ще одна с причин чому сьогодні американці є єдиною нацією, а не групо відокремлених держав, це суспільно-економічне об'єднання країни.

Загроза з боку індіанців була об’єднуючим  фактором. Потрібно була створювати систему  стримування їх набігів, контролю за дорогами, забезпечувати військовий захист поселень, все це сприяло  зближенню різних груп людей- першопрохідців.

Потрібно звернути увагу на те що фронтир прискорив створення американської національності. Узбережжя було переважно англійською, але наступні хвилі переселенців текли по вільним землям. Вони були різних національностей, віросповідання, але не дивлячись на це їх об’єднувало прагнення до підкорення нових земель, привалювала свобода яку пропонував фронтир. І як результат в фронтирі іммігранти американізувалися, звільнялися і змішувалися в один народ, який не був англійським ні за національністю, ні за характеристиками. Англійська мова є домінуючою на континенті, але не потрібно вважати Америку англійською. Інакше кажучи рух фронтиру зменшував залежність Америки від Англії. Незабаром фронтир породив потребу в комерсантах. Коли він відступав від узбережжя, Англія поступово втрачала можливість надсилати товари прямо до причалу споживача, і основні сільськогосподарські культури тимчасово поступилися багатогалузевому землеробству.

Закони, які розширили повноваження національного уряду і зіграли  найбільшу роль в його діяльності, були перевірені на фронтире. Зростання націоналізму і еволюція американських політичних інститутів залежало від просування фронтиру. Якщо говорити більш розгорнуто то до прикладу піонер потребував в товарах з узбережжя і тому почав приймати закони про внутрішнє поліпшення і про залізниці, що привело до потужних наслідків для зміцнення нації. Внутрішнє поліпшення викликало великі суперечки, в яких піднімалися важливі конституційні питання. У голосуваннях з'являється поділ на секції. У міру того, як нація рухалася на захід, зростала роль тлумачення законів. Третім важливим предметом національного законодавства, на який вплинув фронтир, було розпорядження державними землями. Можна з упевненістю сказати, що закони щодо землі, тарифів і внутрішнього поліпшення (американська система націоналізації, створена партією вігів) були обумовлені ідеями і потребами фронтиру. Але фронтир діяв проти секціоналізма узбережжя не просто законодавчими актами. Проти секціоналізма діяли суспільно-економічні характеристики фронтиру.

Але найважливішим впливом фронтіра став розвиток демократії. Фронтир нероздільно пов'язаний з індивідуалізмом. Суспільство потрапляє в дику місцевість з примітивною організацією, основаною на родині. Ця тенденція антисоціальні. Вона породжує відразу до нагляду, особливо до прямого нагляду. Збирач податків здається представником тиранії. Індивідуалізм фронтиру з самого початку розвивав демократію. Штати фронтиру, які увійшли до Союзу в першій чверті його існування, увійшли в нього з демократичним виборчим правом. Вони могли впливати на більш старі штати, жителів яких вони залучали. Істотним стало розширення виборчого права.

Все ж таки не дивлячись на весь позитивізм фронтиру, були і негативні  моменти пов’язані з ним. Поки існують вільні землі, існує можливість розвиватися, і економічна міць забезпечує політичну міць. Але демократія, народжена на вільній землі, наполеглива в егоїстичності і індивідуалізмі, нетерпима до управління зверху і до придушення особистих свобод поза належних рамок, ризикує так само, як і виграє. Індивідуалізм в Америці дозволяє розхлябаність по відношенню до державних справ. Це робить можливим «поділ здобичі» і виявляє всі пороки, які слідують за браком високорозвиненого громадянського духу. У цьому зв'язку можна також звернути увагу на те, як фронтир впливає на погану ділову репутацію, роздування грошових коштів і ризиковані банківські операції. Колоніальний і революційний фронтир був тим регіоном, звідки виникали найбільш небезпечні і сумнівних форм грошового обігу.

Ще одним елементом взаємозв’язку і взаємодії між фронтиром і Сходом були спроби Сходу регулювати фронтир освітньою та релігійною діяльністю. Швидкий рух на захід, нові поселення, розширення територій володінь, такий динамічний розвиток мав супроводжуватись таким же розвитком інститутів розуму і моралі. В відповідності з цими принципами на Заході були засновані місії та коледжі. Почалася боротьба різних церков за оволодіння Заходом. Так Захід був збагачений інтелектуальним потоком з Нової Англії. Своїх місіонерів відправили й інші секції, і між релігійними течіями почалася справжня війна. Різних релігійні течії завдяки рухомому фронтиру, мали важливий вплив на характер релігійної організації в Сполучених Штатах. Збільшення церков які змагаються між собою в невеликих містечках фронтиру викликало глибокий і тривалий вплив. Релігія як одна із складових американської нації формувалась саме на фронтирі.

Умови життя на фронтиру породили інтелектуальні риси надзвичайної важливості. Американський інтелект зобов'язаний фронтиру своїми приголомшливими характеристиками. Як писав сам Тренет: «Це грубість і сила, сполучені з гостротою розуму і допитливістю. Це практичний, винахідливий склад розуму, здатність швидко знайти відповідні засоби. Це вміння розібратися у світі матеріальних речей, брак художності при схильності до ефектного завершення. Це безрозсудність, збудливість, енергійність. Це переважаючий індивідуалізм, який може бути і добром, і злом. Це бадьорість і захопленість, які приходять зі свободою. Все це риси фронтиру або риси, породжені існуванням фронтиру».

Підсумувати можна також словами  Тренера про майбутнє Америки  і фронтира загалом: «Тільки необачний пророк стане стверджувати, що розширення Америки закінчилося. Рух було панівним фактом, і поки цю підготовку не пройде весь народ, американська енергія буде постійно вимагати більш широкого поля для діяльності….Фронтир супроводжують свіжість, впевненість, презирство до більш старого суспільства, нетерпимість до його обмеженням і його ідей, байдужість до його уроків. Те, чим Середземне море - з його руйнуванням звичаїв, пропозицією нового досвіду, народженням нових інституцій та нових форм діяльності - було для греків, тим же, навіть більшою мірою, став фронтир для Сполучених Штатів і побічно для націй Європи. І зараз, через чотири століття після відкриття Америки, після ста років життя при Конституції, фронтир зник, і з його зникненням завершився перший період американської історії.»