Релігія і націєтворення: яку роль відіграла релігія у процесі формування української нації

Релігія і націєтворення: яку роль відіграла релігія у процесі  формування української нації?

Історія укнаїнської нації як такої  – це дуже цікаве питання.

Якщо говорити про Релігію як націєтворення, то напевно можна сказати, що майже усі нації творилися разом з релігією. Релігія була таким собі провідником, або йшла збоку.В будь-якому випадку вона була завжди поруч.

Людина ще з самого початку шукала щось надприроднє, сили які допомогли б полегшити життя, які б вказали, що робити. В такий спосіб людина з давніх-давен була релігійною особою. Люди придумували собі різних божків і поклонялися їм. Так як раніше часи були жорстокі, люди жили в тривозі, було багато воєн, загарбання, напади, захоплення і т. д., напевно і тому ці божки часто були жорстокими. Усі приносили жертви своїм богам, дехто приносив у жертву людей, але усі, усі вірили, що є щось вище, що вони не самі.

Релігія завжди була важливим компонентом людсього розвитку, вона впливала на процес становлення культури в суспільтві,це ми можемо бачити на прикладі багатьох націй.

Якщо почати більш детальніше говорити про те чи все ж таки мала релігія  вплив на формування української  нації, то варто сказати, що релегія є явищем духовним, психологічним так і соціальним. Впродовж всього часу свого існування,  релігія виконувала важливі суспільні функції.

Релігія є  важливою сферою в житті кожної людини. Якщо дивитись на будь-яке суспільтво, а в даному випадку українське, то ми можемо сказати, що важливим чинником того, яка ситуація в суспільстві  є саме релігійна сфера, адже  внутрішня релігійність людини впливає на характер людини, на прояви її толерантності та поміркованості, що в свою чергу впливає на її діяльність та стан в суспільстві. Якщо дивитись на те, як релегійність вливає на стабільність в сучасному українському суспільстві, то багато є таких думок, що проблемою є духовний розвиток громадян. Якщо люди не є духовним , малорелігійними, то суспільство не може нормально далі розвиватись. Багато є прикладів того ,як люди показують, що малодуховність чи нерелігійність, гальмують розвиток суспільства. Українське суспільство вважає, що релігія дуже впливає на стан суспільтва. Я теж маю таку думку.

Якщо говорити саме про процес української нації, то думаю що релігія відіграла важливу роль. Як нам відомо, українська нація формувалась довго і складно, дуже багато чинників впливало на це. Багато дослідників впевнено говорять, що навтіь зараз немає однієї української нації, що нація не є сформованою до кінця. Але я думаю, що нація все ж таки є, адже більша частина людей в Україні позиціонують себе українцями, впевнено говорять, що вони ними є.

Сутність  нації найкраще виражається в  національний рухах, це ми знаємо з  нашої історії. Ці рухи переважно  мають політичний нахил, належать до суспільно-політичної сфери. Завжди на процес формування націй впливають дії та засоби, які допомагають досягти цю мету.  А от релігія має трішки інший вплив на це. Тут важливо зрозуміти перш за все, як люди розуміють свій зв'язок з релігією, якою є їхня релігійна свідомість.Якщо релігійна свідомість розвинута, то вона виконує важливу роль в процесі формування нації ,тому  що люди, які усвідомлюють свою єдність, своє спільне історичне та культурне минуле переростають вже в національну спільноту. Релігійна свідомість є важливою  частиною національного життя.Тому що вона визначається змістом ідей, цінностей, рівнем духовності, що є важливим для суспільтсва.

Релігія як така, завжди відігравала  важливу роль в утворенні народів, націй, цивілізацій. Можемо взяти приклад  давнього Шумеру, Єгипту, Римської імперії, там усе будувалося на віруваннях у могутність їхніх богів, у правителів посланих богами.

З історії  ми знаємо, що української нації  як такої в давні часи не існувало, а існували різні племена, та ще й до того жили між собою не завжди дружньо. Ті що жили на території теперішньої України, були язичниками, та мали своїх божків яким поклонялися, приносили жертви, у яких випрошували захисту та допомоги. Увесь час племен, це час безперервних сутичок, захисту від нападів та ворогувань за кращу частку. Та прийшов час, коли на землі теперішньої України почали приходити люди, які проповідували віру, не подібну на інші, віру в одного Бога. Звісно, що це не дуже сприймалося, м’яко кажучи. Не всі легко приймали те, в чому їх пробували переконати, в тому, що віра їхніх пращурів була помилковою.

VIII століття - це час початку, того що буде називатися Київська Русь. Історія нам каже про княгиню Ольгу, яка була християнкою, вона прийняла зовсім іншу віру ніж була у її пращурів. Нова ера починається з панування князя Володимира, від його Хрещення Русі.Князь сам прийняв християнство і на його думку – це було найкраще для людей. Він мусив бути упевнений в тому, що ця віра допоможе йому та його князівству стати могутнім, зможе захистити його від ворогів, та здобути славу так як ніяка інша віра у світі не змогла б.

У 988 році, відбулося «Хрещення Русі». Тоді не питалися хто хоче чи не хоче приймати нову віру. Все було зроблено силою, мабуть без єдиного сумніву в тому що робиться. Усіх ідолів та божків поспалювали, повикидали і для людей була дана інша віра, віра в одного Бога. Так як язичницька віра з багатьма божками роз’єднує, нищить, страшить, так християнська віра в одного Бога об’єднує, допомагає, потішає, і є вірою любові. Князь Володимир дав народу єдинство у єдиній вірі в єдиного Бога, від дав людям Бога любові, а не жорстокості, він дав людям обєднальний чинник усього люду.

З того часу, люди що жили на Русі, стали мислити в інший спосіб, почали ставати християнами, почали розуміти що значить любити ближнього, допомагати, що означає спасіння. Звісно ж, так як це були жорстокі часи, то немає нічого дивного, що вони не могли осягнути так як ми тепер розуміємо багато речей, але навіть те, що вони і знали, що релігія їх навчила, допомогло тим людям вижити, вижити людьми.

На жаль, не зрозуміло чому в релігійній нації було і є стільки зрад, підстав і т д. є навіть вислови на цю тему : «де два Українці, там три гетьмани», можливо це ще сильне відлуння давнього минулого, яке не може полишити людей, коли ще жили племена і кожен був змушений боротися за виживання. А можливо причиною цьому, стало щось інше, але факт історії є таким.

Після того ,як сталось вище мною сказане, то Київ називали другим Єрусалимом,  тому що довгий час Київ був культурним, політичним та, що важливо християнським центром Київської Русі. І на, мою думку, саме це вплинуло на формування національно-політичних ідей, які формулювали історики згодом, та що є важливим на формування національної свідомості українців.

Було багато чинників які внесли свою лепту в утворення Української нації.  Під час Берестейьскої унії релігійні ідеї стали важливим чинником боротьби за національну незалежність. Згодом була визвольна війна 1648 року під проводом Богдана Хмельницького,  вона мала важливий поштовх для українскього націєтворення, для розвитку національної культури та національної ідеї.

Великий влив на процес формування української  нації мали також українські браства, вони були поширені в ХVII-XVIIІ ст. в дуже багатьох містах України. ЦІ браства сприяли поширенню ідей національної самобутності, ідей культурного та національного розвитку, стали такою собі колискою інтелігенції, особистостей, які своєю високою культурою, релігійністю, вели за собою людей.

У ХІХ та ХХ століттях, постали особи високодуховні, корифеї землі української, люди які своїм прикладом, словом, переконаннями та вірою, мали величезний вплив на свідомість тодішніх мешканців україни. Варто лише згадати про Митрополита А.Шептицького, про Й.Сліпого, та ін.

Це ті люди, які жили задля свого народу, які не боялися нічого і нікого крім єдиного Бога, живучи для свого люду.

Українська нація – це нація  контрастів, нація духовна та невіруюча, людий сильних духом та  абсолютних протилежностей. Тут важко сказати  чому саме так, а не інакше. Можливо ми не мали таких можливостей які були в європі у середні віки, ми не мали тієї церкви, єпископських шкіл, університетів, саме в так званий «темний час» середньовіччя як багато істориків називає, створювались університети в Європі і це дало сильних поштовх цим націям. Хоча в Україні також були університети, трішки пізніше але все ж таки були. Можливо релігійний вплив був не достатній на українську націю, можливо університети зявились запізно і їх було замало, можливо було ще багато інших причин, чому українська нація не стала єдиною, гордою, сильною. Але попри все те, можна з упевненістю сказати, що усі жертви праведників, усі жертви пророків української нації не були марними.

Україна створилась, вона ще молода і  розвивається, і я надіюсь вона ще стане сильно, гордою, справді єдиною нацією, і єдине що зможе допомогти її в цьому, це є глибока духовність народу.