Радянський рух опору

Радянський рух опору

З перших днів фашистської окупації український народ відчув весь жах цих планів, тому не корився новому режиму і почав боротьбу проти нього. Це суспільне явище дістало назву рух Опору- це боротьба поневолених народів проти фашистської окупації.

На Україні цей рух був виражений трьома течіями: радянською, націоналістичною, польською.

Найбільш поширеною течією руху Опору була радянська. Вона ставила собі за мету- визволення від загарбників та відновлення радянської влади. Організаційне оформлення відбулося на протязі 1941-1942 років. Рух був представлений діяльністю партизанських загонів, підпільними групами. Джерелами формування партизанських загонів було:

залишення в тилу ворога спеціально сформованих загонів; окремі солдати, підрозділи, що опинилися в оточені і не змогли прорватися для з'єднання з фронтовими частинами.

Державний Комітет Оборони прагнув налагодити централізоване керівництво партизанським рухом і 30 травня 1942 року було створено при Ставці Центральний штаб партизанського руху, начальником якого обрали Понамаренка, а в червні 1942 року почав діяти Український штаб партизанського руху на чолі з Строкачем.

Основними районами діяльності партизанських загонів було українське Полісся, Чернігівщина, Сіверщина. Найвідоміші партизанські загони: Сидорова Ковпака, Сабурова, Федорова, Бринського, Медведева. Діяльність партизанських загонів як правило підпорядковувалась і узгоджувалась з потребами фронту: диверсії на залізницях, удари по воєнних об'єктах, розвідка, збур інформації про дисклокацію ворога, допомога діючій армії в переправі через річки. Найбільш координовані операції партизанів дістали назву: "Рейкова війна" і "Концерт". Також проводились рейди великих партизанських з'єднань по тилах ворога. Найвідоміший рейд "із Путивля до Карпат"- це Карпатський рейд Сидора Ковпака, який відбувся з 12 червня- початок жовтня 1943 року.

В цей час діяли також підпільні групи, основне завдання яких полягало в зборі інформації про воєнні операції. Найвідоміші групи "Молода гвардія". На Україні діяло 3 992 підпільні комітети, 558 комсомольсько-молодіжних організацій, в яких брало участь більш як 103 тис. підпільників. На

Україні діяло 46 партизанських з'єднань, 1 993 партизанські загони чисельністю 517 тис. партизанів.

Архівні відомості та матеріали свідчать, що народні месники України знищили 465 тис. ворожих солдатів та офіцерів, знищено велику кількість автомобілів, літаків, залізничних полотен, об'єктів промислово-виробничого призначення.

Боротьба радянських партизанів та підпільників у тилу німецьких військ була важливим фактором, що забезпечував успішне просування Червоної Армії і розгром фашизму.