Радянська модернiзацiя Украiни (1928-1938 рр)

РАДЯНСЬКА МОДЕРНІЗАЦІЯ УКРАЇНИ (1928-1938 pp.)

Поняття "модернізація" означає оновлення, зміну у відповідності з новітніми, сучасними вимо­гами. Радянський уряд і більшовицька партія вважали, що необхідно модернізувати СРСР (і Україну) Засади, напрямки, принципи І засоби здійснення політики модернізації країни були визначені і розроблені партійними з'їздами, конференціями і пленумами ЦК ВКП(б)*.

Радянська модернізація складалася з трьох реформ:

індустріалізації (створення передової промисловості); колективізації (створення колгоспів, радгоспів);

культурної революції (підвищення культурного рівня, освіченості населення; поширення соціалістичної ідеології).

Індустріалізація України

Методи проведення індустріалізації

Економічні досягнення індустріалізації

•

• Планування здійснення індустріалізації по п'ятирічкам (п'ятирічним планам). Перша п'ятирічка розпочалася в 1928 р.

• Зосередження керування економікою в вищих органах влади — ЦК ВКП(б) і ВРНГ (Вищій Раді Народного Господарства).

• Обов'язковість виконання рішень ВКП(б) і ВРНГ

• Збільшення податків з селянських господарств, випуск облігацій на Індустріаліза­цію (розповсюджувались серед населен-ня примусово). Економія на всіх соціальних сферах (охорона здоров'я, освіта, житлове будівниц-тво) з метою накопичення грошових ресурсів для індустріалізації.

• Розвиток патріотичного ставлення до індустріалізації (соціалістичне змагання, пере­виконання планів, суботники тощо).

• Використання праці в'язнів на будівництві об’єктів індустріалі-зації.

• Репресії проти супротивників індустріалізації (здебільшого уявних).

• Створена сучасна промисловість, що забезпечувала незалежність країни від імпорту верстатів, устаткування, чавуну, заліза, сталі та ін.

• Будівництво на території України заводів - гігантів: "Запоріз-сталь"; "Криворізсталь"; "Азовсталь", Дніпроалюмінієвий, Краммашстрой; Харківський тракторний завод та інші.

• Докорінна реконструкція старих заводів: (Луганський паровозобудів-ний; Макіївсь­кий, Дніпропетровський, Дніпродзержинський металургійні та ін.).

• Будівництво Дніпрогесу — найкрупнішої в Європі електростанції.

• Будівництво потужних електростанцій (Зуєвська, Штерівська, Харківська, Київська, Дніпродзержин-ська та ін.).

Вже наприкінці 30-х років, внаслідок індустріалізації, Україна посіла друге місце в Європі (після Гер­манії) по виплавці чавуну, четверте місці в світі по видобутку вугілля. По виробництву металу і ма­шин Україна випередила Францію, Італію.

В той же час блискучі успіхи індустріалізації не могли приховати негативні і навіть трагічні наслідки здійснення цієї складової частини модернізації.

Негативні соціально-економічні наслідки індустріалізації

· Формування директивно-планової економіки (без урахування законів ринку). Зростання ролі партії в державі (бо саме партія реально керувала економікою).

· Відставання легкої і харчової промисловості, тому що цим галузям приділялося значно мен­ше уваги, аніж важкій індустрії.

· Будівництво об'єктів важкої індустрії йшло нерівномірно на теренах України (і інших респуб­лік), що викликало відставання частини регіонів в економічному розвитку.

· Індустріалізація безпосередньо не підвищила добробут народу.

· За роки індустріалізації від тяжких умов праці, голоду, хвороб, репресій загинули десятки ти­сяч людей.

Колективізація сільського господарства почалася ще в 1918-1919 pp. Як правило, у колгоспи, радго­спи, комуни селяни вступали добровільно, примусові заходи не набули ще масового характеру. Зна­чна частина селян зоставалася самостійними господарями.

В 1928 р. Й.Сталін став ініціатором проведення суцільної колективізації. На його думку, що була під­тримана більшістю ЦК ВКП(б), колективізація мала створити умови для прискореного завершення індустріалізації. Вважалося, що колгоспи зможуть забезпечити країну великою кількістю дешевого хліба. Крім того, в ході колективізації передбачалося вирішити ще одну, вже суто політичну пробле­му, — ліквідувати прошарок заможного селянства, що не підтримувало радянську владу.

Основні етапи колективізації

Етап

Зміст етапу.

1928р.

Уряд СРСР ухвалив рішення в стислі строки провести суцільну колективізацію.

1929р.

Пленум ЦК ВКП(б), який відбувся у листопаді, визначив, що колективізацію в Україні слід завершити восени 1931 — навесні 1932 pp.

1930р. (січень — березень)

Партійно-державний апарат України почав застосовувати примусові заходи ко­лективізації. В колгоспи було зараховано 75% селянських господарств з рема­нентом, худобою, кіньми та ін.

1930р. (березень)

Прийнята постанова ЦК ВКП(б) "Про заходи по ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації" (куркулями називали тоді заможних селян). Й.Сталін виступив в газеті "Правда" з критикою примусових методів колективі­зації (вони були названі "перегинами"), переклав відповідальність за них на мі­сцеве керівництво

1930р. (квітень)

Селянам повернули присадибні ділянки, корів (одну), дрібну худобу, реманент. До кінця 1930 р. всім бажаючим не заважали виходити з колгоспів.

1931 р.

Відновилися примусові методи колективізації. 200 000 селянських господарств було знищено як куркульські, майно було передане колгоспам (це набуло назву "розкуркулювання").

1932 — 1933 рр.

Колективізацію було завершено. Індивідуальних селянських господарств зали­шилося не більше 1%.

Доля куркулів

Категорія

Здійснені заходи

І. Куркулі, що взяли участь в боротьбі з радянською владою (повстання, збройний опір і т.ін.)

"Ізоляція" у тюрмах, таборах, або розстріл.

II. Куркулі, що чинили частковий опір при розкуркулюванні

Висилка з родинами в північні райони Росії.

III. Куркулі, що не чинили опору розкуркулюванню

Після розкуркулювання надавали невеличкі земельні ділянки за межами села.

Розправа з куркульством відбувалася "згідно закону", долю куркулів визначали батрацько-бідняцькі збори. Часто-густо серед "куркулів" опинялися не тільки заможні, а просто неугодні керівникам колгоспів селяни, або ті, що співчували своїм сусідам-куркулям (їх називали підкуркульниками і також розкуркулювали).

В 1932-1933 pp. розпочалося різке падіння сільськогосподарського виробництва. Селян-одноосібників майже не залишилось, колгоспи працювали погано, багато селян виїхало з села, тому що боялися за своє майбутнє. Було зібрано втричі менше хліба, аніж в 1930 році. В республіки СРСР уряд направив спеціальні комісії, в Україні таку комісію очолив В. Молотов.

Як розпочався голодомор 1932-1933 pp. в Україні

Рішення комісії

Підсумки виконання рішень комісії

• Провести додатковий збір хліба з селянських гос­подарств в листопаді 1932 р. — грудні 1933 р.

• Накласти на ті колгоспи, що не мали зерна, штрафи — м'ясом та іншими продуктами.

• Ввести блокадний стан в Україні забороня­лось ввозити і вивозити продовольство.

• Позбавити селян деяких областей права виї­хати з села.

• Не надавати допомоги голодуючим, не залу­чати міжнародні організації до сприяння в по­доланні голодомору.

• У селян було вилучено все зерно (на­віть посівне), що прирекло їх на голод­ну смерть.

• Колгоспи сплачували штрафи за раху­нок селян, відбираючи у них всі проду­кти харчування.

• Не маючи права привезти продукти з інших районів, виїхати з села, позбав­лені запасів продовольства, селяни вмирали від голоду.

• Через відсутність допомоги кількість жертв голодомору збільшилась в бага­то разів.

Голодомор 1932-1933 pp. в Україні керівництво країни ретельно приховувало. Комісія Молотова працювала таємно (протоколи її роботи було знищено). В 1932-1933 pp. жертвами голодомору, згідно з приблизними оцінками, стали 3-3,5 млн. осіб.

Культура України в 30-ті pp.

Освіта

Остаточно подолано неписьменність (в 1939 р. тільки 1,5% дорослого населення лишилося неписьменним). Введена загальна обов'язкова початкова освіта в сільській місцевості і семирічна — в містах (1939р.). Розширилась мережа середніх спеціальних закладів (576). В 1933 р. відновилась діяльність університетів (Харківського, Київського, Дніпропетровського). Не було ліквідовано дефіцит вчителів з вищою освітою; не вистачало шкільних приміщень. Учбові програми і весь процес навчання було ідеологізовано в дусі більшовизму. У школах діяли комсомольські і піонерські організації, які здійснювали не тільки суто виховні функції, але й ідеологічний контроль за школярами. Було припинено українізацію. Багато педагогів стали жертвами репресій. Рівень вищої освіти, а також загальнокультурний і моральний рівень інтелігенції знизився.

Наука

• Плідно працювала Академія наук — низка науково-дослідних інститутів, окремі вчені (І Курчатов, Л Ландау, Є Патон, М Крилов, М.Боголюбов, Ю.Кондратюк, О Палладій, Д.Воронцов, О.Богомолець та ін.).

• Були зроблені відкриття, що мали світове значення: кінетична теорія плазми (Л.Ландау); метод електрозварювання металів (Є.Патон і колектив Інституту електрозварювання ); дослідження в галузі ракетної техніки, теорія космічних польотів (Ю. Кондратюк); штучне розщеплення атомного ядра літія ( вчені Харківського фізико-технічного інституту); теорія нелінійної математики ( М.Крилов, М.Боголюбов).

• Численні вчені були піддані репрес

іям (математик М.Кравчук, історики М. Яворський, М.Грушевський, винахідник Ю.Кондратюк, геолог Н.Світальський, генетик І.Агол та ін.).

Художня література

• Створено Союз радянських письменників України (1932 р.), за допомогою якого партійне чи­новництво контролювало літературний процес.

• Почались масові репресії проти письменників, поетів; близько 500 письменників стали жерт­вами репресій. "Розстріляним відродженням" назвали історики покоління репресованих украї­нських письменників.

• Незважаючи на жорстокий політичний режим, українська література не вмерла. Видавалися твори М.Рильського, В.Сосюри, М.Бажана, А Малишка, Ю.Смолича та ін.

• В умовах репресій творчість письменників часто мала пристосовницький характер; це негати­вно впливало на талант письменників, породжувало особисті драми.

Досягнення в мистецтві

· Подальший розвиток театрального мистецтва (в 30-ті pp. діяло 80 театрів)

· Значні успіхи в кіномистецтві. Створено 180 фільмів. Фільми О. Довженка увійшли до скарб­ниці світового кіномистецтва.

· Продовжує розвиватися образотворче мистецтво, з'являються молоді, талановиті художники (С.Григор'єв, М.Дерегус, В.Костецький та ін.); скульптори (Б.Іванов, М.Лисенко, Л.Муравин та ін.); графіки (В. Касіян).

· Відкрито пам'ятник Т. Шевченку в Харкові (1935 p., скульптор М. Манізер).

· Широко відомими стали музичні колективи (капела "Думка", капела під проводом М. Михайло­ва, театральний хоровий ансамбль під проводом В. Верховинця та ін.).

· В Києві, Харкові, Одесі було відкрито консерваторії.

· Розвивалось музичне мистецтво (Б.Лятошинський, В.Косенко та ін.).

Трагічні сторінки історії мистецтва

· В 1933 р. Леся Курбаса було заарештовано і відправлено до табору, де він і загинув В 1936 р. було заарештовано (і в 1937 р. розстріляно) М Бойчука і групу художників.

· В 1934 р. було розстріляно всіх кобзарів та лірників; кобзу і ліру було оголошено "класове во­рожими".

· Розпущені численні капели бандуристів.

· В другій половині 30-х років суспільство зазнало масових репресій, що вирвали з життя чис­ленних талановитих митців.

Політика в сфері релігії

• Закриття храмів, репресії проти священиків.

• Ліквідація УАПЦ в 1929 р. Репресії проти керівництва УАПЦ

• Виголошення політики знищення релігії як соціального явища.

• Гоніння віруючих.

* ВКП(б) — назва партії більшовиків з 1925 р (Всесоюзна комуністична партія (більшовиків)).