Поведінка споживача в мікроекономічній теорії

Гранична норма технологічного заміщення праці капіталом- визначається величиною капіталу ,яка може бути заміщена кожною додатковою одиницею праці при незмінному обсязі виробництва.

Граничну норму технологічного заміщення факторів виробництва можна розрахувати не тільки через зіставлення їх приростів, а й через граничні продукти.

Дійсно, якщо при зменшенні капіталу з К1 до К2 та зростанні кількості  праці з L1 до L2 виробник залишається на тій самій ізокванті, то справедливою буде така рівність:

 

DL MPL= -DK MPK    (1);

МRTSLK = -DK/DL= MPL/ MPK (2);

 

Оскільки залежність (2) характеризує нахил ізокванти в кожній точці кривої, то в подальшому вона буде використана для обгрунтування точки рівноваги виробника.

Хоча спадна гранична норма технологічного заміщення працею капіталу властива для абсолютної більшості виробничих процесів, існує цілий ряд винятків, де ця залежність дещо інша. Розглянемо кілька з них.

1. Фактори виробництва можуть  використовуватися лише у певній  пропорції. Прикладом є співвідношення  комп'ютерів та операторів ПЕОМ. Якщо кількість годин роботи  комп'ютера протягом робочого  дня фіксована, то збільшення  кількості операторів не призведе  до зростання обсягів продукції.  Справедливим буде також зворотне  твердження: при фіксованій кількості  операторів неможливо досягти  зростання обсягів виробництва  за рахунок збільшення кількості  комп'ютерів. У цьому випадку ізокванта  матиме вигляд прямого кута, а  гранична норма технологічного  заміщення дорівнюватиме нулю (рис. 2.9).

 

Рис. 2.9 Ізокванти при фіксованій пропорції факторів виробництва

2. На відміну від короткотермінового  періоду в довготерміновому періоді  всі фактори виробництва змінні. Якщо зберегти припущення, що  для виробництва використовується  тільки два фактори (праця та  капітал) і технологія залишається  незмінною, то зростання виробництва  в довготерміновому періоді можна  розглядати як таке, що відбувається  при незмінному співвідношенні  факторів виробництва. Це означатиме, що виробництво збільшуватиметься тоді, коли використання його факторів зростатиме за променем, спрямованим від початку координат (рис.2). При цьому можливі кілька варіантів реакції середнього продукту на збільшення масштабів виробництва: 1) зростаюча; 2) нейтральна; 3) спадна. Тут проявляються різні наслідки так званого ефекту масштабу виробництва.

Зростаюча реакція середнього продукту відбувається на позитивний ефект збільшення масштабів виробництва. Він може досягатися за рахунок таких факторів:

1. Поділ праці. На більших підприємствах можлива глибша внутрішня спеціалізація, що дає ефект зростання продуктивності праці і, отже, зменшення затрат.

2. Поліпшення управління. Поглиблена спеціалізація поширюється і на управлінську діяльність.

Поява управлінців, які спеціально займаються маркетингом, рекламою, постачанням, організацією науково-технічних робіт  тощо, допомагає збільшити ефективність діяльності підприємства в цілому, що проявляється в зростанні середнього продукту.

Збільшення масштабів виробництва  найчастіше не вимагає пропорційного  збільшення всіх ресурсів. Скажімо, витрати часу лектора не збільшаться, якщо в аудиторії на лекції буде не одна, а дві групи студентів.

Нейтральна реакція середнього продукту на зростання масштабів  виробництва означає, що незалежно  від розмірів підприємства та обсягів  продукції, яка на ньому виробляється, середня продуктивність факторів залишається  незмінною.

Разом з тим, можлива й така ситуація, коли зростання масштабів виробництва  негативно позначається на середньому продукті: його рівень зменшується. Справа в тому, що збільшення виробництва  може призвести до виникнення проблем, з якими стикається підприємство.

 

Рис. 2.10 Збільшення виробництва у довготерміновому періоді

 

Це насамперед значна інерція великих  систем і втрата ними гнучкості, вкрай  необхідної в умовах нестабільного  ринку. Крім того, фірма може вийти  за межі порогу керованості: занадто  великі розміри створюють громіздку систему управління, розвивають бюрократичні тенденції, що негативно позначається на ефективності управлінських рішень.

При аналізі динаміки середнього продукту в довготерміновому періоді для  одного й того самого підприємства на різних дільницях збільшення обсягів  виробництва, як правило, виявляються  всі з перелічених реакцій, їх комбінація багато в чому залежить від специфіки галузі, ринкової ситуації [9, с. 216-219].

 

 

3. Бюджетне обмеження

 

3.1 Бюджетне обмеження та його особливості

 

Для того щоб визначити, який саме набір товарів  чи послуг обере для споживання та придбає споживач, потрібна додаткова  інформація, яка пов'язана з бюджетним  обмеженням.

Бюджетне  обмеження — це лінія, що показує, як кількість товарів та послуг (споживацьких наборів) може при дбати споживач за певну суму грошей у межах свого  доходу (Income).

Рівняння бюджетного обмеження:

 

P_х × Q_х + P_y × Q_y = I (1)

 

де I - доход  споживача;

P_X - ціна товару х;

P_Y - ціна товару у;

Q_X - кількість товару х;

Q_Y - кількість товару у. Бюджетне обмеження. (Бюджетна лінія.)

Фактори, які впливають на бюджетну лінію

• зміна доходу споживача;
• зміна цін на товари.

При зміні  доходу бюджетна лінія переміщується  відповідно До його збільшення I₁ I₂ (або зменшення I₂ I₁) і займає паралельне попередньому положення. Зміна ціни на товар x - приводить до відповідної зміни кута нахилу бюджетної лінії

 

 

Рис. 3.1 Вплив змін

 

Вплив зміни  доходу на бюджетну лінію (а);

вплив зміни  ціни товару на бюджетну лінію (б).

Рівновага споживача відповідає такій комбінації товарів, яка максимізує корисність при даних бюджетних обмеженнях.

Рухаючись вздовж бюджетної лінії в процесі  споживанні споживач може знайти точку, яка б відповідала максимальному  задоволенню його потреб, тобто відповідала  найбільшій корисності. Така точка  буде розташована на найвищій кривій байдужості, яка може бути ним досягнута  в межах даного бюджету.

 

3.2 Бюджетна лінія

 

Криві байдужості дозволяють виявити  споживчі уподобання. Однак при цьому не враховуються дві важливих обставини: ціни товарів і дохід споживачів. Криві байдужості лише показують можливість заміни одного блага іншим, проте вони не визначають, який набір товарів споживач вважає для себе найвигіднішим. Цю інформацію дає бюджетне обмеження (лінія цін, пряма витрат – budget constraint). Вона показує, які споживчі набори можна придбати за цю суму грошей (мал.26). Якщо I - дохід споживача, Рх - ціна блага X, Ру - ціна блага Y, а X і Y становлять відповідно куплені кількості благ, то рівняння бюджетного обмеження можна записати так:

 

1=Р_хQ_x+ Р_yQ_y

 

Рис. 3.2. Бюджетна лінія (бюджетне обмеження)

 

Властивості бюджетної лінії:

1. Точка А (мал.26) відповідає максимально  можливому обсягу споживання  продукту X, точка У відповідає  максимально можливому обсягу  споживання продукту Y.

2. Нахил бюджетної лінії до  осей координат визначається  відношенням цін продуктів.

3. При збільшенні доходу споживача  бюджетна лінія зміщується паралельно  праворуч, а при зменшенні доходу  ліворуч (мал. 27а).

4. При збільшенні ціни товару X бюджетна лінія повернеться  за годинниковою стрілкою навколо  точки її перетину з віссю  координат (точка У) і буде  розміщена крутіше. При цьому  безліч доступних наборів зменшиться (мал. 27 б зліва).

5. При зменшенні ціни товару X бюджетна лінія повернеться  проти годинникової стрілки навколо  точки У і стане більш пологою,  при цьому кількість доступних наборів розшириться [10, с. 334-336].

 

3.3 Фактори, що впливають на бюджетну лінію

 

1. Зміна  доходу споживача. Зміна доходу споживача зміщує бюджетну лінію паралельно вгору або вниз, і відповідно збільшуючи або зменшуючи купівельну спроможність споживача (рис. 3.3).

 

Рис. 3.3 Зміна бюджетної лінії від зміни доходу споживача

 

2. Зміна  цін на товари. Зміна ціни одного з товарів змінює кут нахилу бюджетної лінії , що також впливає на купівельну спроможність споживача (рис. 3.4).

 

Рис. 3.4. Зміна бюджетної лінії від  зміни цін.

Рухаючись вздовж бюджетної лінії в процесі  споживання споживач може знайти точку, яка б відповідала максимальному  задоволенню його потреб, тобто відповідала  найбільшій корисності. Така точка  буде розташована на найвищій кривій байдужості. яка може бути ним досягнута  в межах даного бюджету.

В наступному розділі ми розглянемо умови рівноваги  споживача та її особливості [11, с. 160].

 

 

4. Рівновага споживача  та її умови

 

Рівновага споживача відповідає такій  комбінації товарів, яка максимізує корисність при даних бюджетних  обмеженнях. Така рівновага передбачає, що щойно споживач отримає цей набір товарів, у нього зникає стимул змінювати цей набір на інший.

Рухаючись уздовж бюджетного обмеження, споживач може знайти точку, яка б  відповідала максимальному задоволенню  його потреб, тобто, відповідала б  найбільшій корисності. Така точка  належить найвищій кривій байдужості, яка може бути досягнута в межах  цього бюджету.

На рис. 4.1 такою точкою буде точка D - точка дотику кривої байдужості U2 з бюджетною лінією I.

Крива байдужості U3, яка є кривою, яка відповідає вищому рівню задоволення потреб (вищому рівню корисності), ніж крива байдужості U2,, не може бути досягнута, бо виходить за межі бюджету.

Точка дотику найвищої кривої байдужості і лінії бюджетного обмеження відповідає стану споживчої рівноваги [12, с. 192].

 

Рис. 4.1. Рівновага споживача

 

 

4.1 Крива “доход-споживання”

 

Зміни в доході споживача можуть призвести до зміни кількості  товару X, яку купляє споживач. Крива "дохід-споживання" зв'язує всі  точки рівноваги на карті кривих байдужості, відповідні різноманітним  величинам доходу і показує, як споживчий  набір, що складається з товару X та витрат на інші блага, змінюється залежно  від доходу. Крива «дохід-споживання»  для нормального товару Х зображена  на рис.4.2 . Із збільшенням доходу споживач купує більше товару Х, а це означає, що ця крива «дохід-споживання» побудована для нормального товару і має позитивний нахил. (мал.29)

 

Рис. 4.2 Крива "дохід-споживання" для нормального товару

 

На рис. 4.2. представлена крива «дохід-споживання» для неякісного товару. Якщо споживач починає розглядати товар як неякісний, крива «дохід-споживання» повертає до вертикальної осі координат, оскільки після досягнення певного рівня доходу подальше його підвищення призводить до зменшення споживання цього товару.

Рис. 4.3 Крива "дохід-споживання" для неякісного товару

 

Товари, які споживачі часто  вважають неякісними: низькосортне м'ясо (тельбух), вживані товари, як, наприклад, використовувана техніка, одяг чи меблі. Проте товар вважається нормальним чи неякісним залежно від переваг конкретного споживача.

Також існують блага, споживання яких є постійним при всіх рівнях доходу. До них можна віднести товари, витрати  на які займають невелику частину  бюджету, або, які розглядаються  як товари першої необхідності - сіль, туалетний папір, зубна паста, і  т. і. Крива "дохід-споживання" для  таких товарів представлятиме вертикальну  лінію (рис. 4.4).

 

 

Рис. 4.4 Вертикальна крива "дохід-споживання"

 

4.2 Крива ціна-споживання

 

Аналіз кривих байдужості може бути використаний для того, щоб показати, як закон попиту узгоджується з моделлю  поведінки споживача. Для цього  необхідно варіювати ціни на товар X при незмінних цінах на всі  інші блага і постійному доході. Необхідно при заданих уподобаннях  простежувати положення рівноваги  для окремого споживача, і відзначати зміни кількості товару X в наборі споживача у міру того, як він  реагує на зміну ціни.

Кожне зниження ціни на товар X повертає бюджетну лінію проти годинникової стрілки до нового перетину з віссю X. У міру того, як бюджетна лінія  стає менш похилою, покупець споживає більше товару X. скорочуючи для себе граничну корисність цього товару, щоб зрівняти її з більш низькою  ціною. Крива, що зв'язує всі точки  рівноваги при зміні в цінах, є кривою "ціна-споживання". Споживчий  дохід зафіксовано на рівні І, що показано перетином різних бюджетних  ліній з вертикальною віссю. З  падінням цін на товар Х споживач пересувається на нову точку рівноваги  на графіку. Споживач спочатку в точці Е1.