Автор: Пользователь скрыл имя, 26 Октября 2013 в 18:59, реферат
Володи́мир II Все́володович — великий князь київський , державний і політичний діяч, письменник. Син князя Всеволода I і візантійської княжни Марії (за іншими даними — Анни) з роду Мономахів. Прозваний Володимиром Мономахом. Хрещене ім'я Василь. Початок правління 1113р. – кінець правління – 1125р.
ВСТУП
ПОСТАТЬ ВОЛОДИМИРА МОНОМАХА 1-2
ПОЛІТИЧНІ ВЧЕННЯ ВОЛОДИМИРА МОНОМАХА______________3-6
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТІ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНІЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.Н. КАРАЗІНА
ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
КАФЕДРА ДЕРЖАВНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН
РЕФЕРАТ
Дисципліна : історія вчень про державу та право
Політичні погляди Володимира Мономаха
Виконала
Зміст
Володи́мир II Все́володович — великий князь київський , державний і політичний діяч, письменник. Син князя Всеволода I і візантійської княжни Марії (за іншими даними — Анни) з роду Мономахів. Прозваний Володимиром Мономахом. Хрещене ім'я Василь. Початок правління 1113р. – кінець правління – 1125р.1
В історії Володимир Мономах залишився взірцем доброчесності та державної мудрості. Культурним спадком Володимира є укладена за його ініціативою «Повість временних літ», власна літературна творчість, що стали великим внеском у розвиток української і світової культури.
Тож
розглянемо докладніше
У ІХ-X ст. відбувся процес об'єднання східнослов'янських
племен навколо Києва і формування Київської
Русі як держави феодального типу. Рубіжною
віхою у цьому процесі було прийняття
християнства, що сприяло розширенню міжнародних
релігійних і політичних зв'язків Київської
держави, разом із якими на Русь прийшли
здобутки європейської цивілізації в
галузі філософії, права, історії, культури.
Під їхнім впливом активізувалася давньоруська
суспільно-політична думка. Основними
суспільно-політичними ідеями в Київській
Русі були погляди на походження держави,
князівської влади, правове регулювання
суспільних відносин, стосунки між церквою
і державою, проблеми єдності та суверенності
політичної влади, об'єднання розрізнених
удільних князівств навколо великого
князя київського, самостійності й незалежності
Русі тощо. Головними проблемами політичної
думки цього періоду були дві: рівноправність
Русі з іншими державами, передусім з Візантією,
та необхідність об'єднання руських земель
для збереження держави перед зовнішньою
загрозою.2 Визначною пам'яткою політичної думки
Київської Русі є "Повчання" (бл. 1117)
Володимира Мономаха (1053-1125) - великого
князя київського, якому вдалось на короткий
час зібрати землі Русі під єдиним началом
перед її остаточним розпадом на окремі
князівства. "Повчання" написане
у формі заповіту - звернення Володимира
Мономаха до своїх синів. У ньому узагальнено
досвід князя за час перебування його
на київському престолі. Цей досвід він
намагається передати своїм синам. В автобіографічній
частині твору подається ідеалізована
картина державної діяльності та ідеальний
образ князя - правителя, який має керуватися
християнськими заповідями, моральними
нормами і принципами. Саме це передусім
Мономах заповідає дітям, подекуди, за
традицією того часу, майже дослівно наслідуючи
своїм текстом Біблію.
Крім моральних настанов, "Повчання"
містить також практичні вказівки щодо
керівництва державою, управління підданими,
правил поведінки з ними в деяких типових
ситуаціях, зокрема під час війни. За політичними
традиціями слов'янства князь був не тільки
правителем і воєначальником, а й верховним
суддею в державі. Саме тому Мономах звертає
особливу увагу своїх синів на дотримання
ними закону та принципів справедливості
й милосердя. При цьому князь не лише сам
має бути справедливим і милостивим, а
й вимагати цього від підлеглих. Він мусить
дбати про них, особливо про знедолених
і беззахисних.3
1 http://uk.wikipedia.org/wiki/%
2 http://history.vn.ua/article1/
3 http://history.vn.ua/article1/