Науково-технічні прогреси в Україні

Зміст:

Вступ

1.       Інтелектуальний потенціал

2.       Місце науково-технічного потенціалу в науково-технічному прогресі і розвитку народногосподарського комплексу України.

Висновок

Використаний матеріал

Вступ

Під час переходу від тоталітарного до демократичного суспільного ладу в Україні для національної наукової системи актуальним є реалізація загальної мети – забезпечити інтелектуальними та кадровими ресурсами процеси суспільної трансформації. Здійснити це можна лише через запровадження комунікативної моделі управління суспільними змінами, що передбачає широку підтримку у суспільстві, а також впровадження системи постійних консультацій з усіма учасниками науково-технологічної діяльності: політиків, вчених, чиновників, підприємців та неурядових громадських інституцій.

Реалізація цієї мети можлива буде за досягнення таких цілей:

1)      створити в Україні сучасний ринок інтелектуальних послуг;

2)      забезпечити можливості громадян успішно працювати у конкурентному середовищі з використанням найсучасніших досягнень науки і техніки;

3)      забезпечити економічну незалежність вітчизняних наукових організацій та окремих дослідників, створити умови для їх власного розвитку;

4)      стимулювати розвиток вітчизняного науково-технічного потенціалу через участь у процесах міжнародної кооперації, у тому числі в європейському науковому просторі.

Успішне виконання цих завдань можливе через зміни стратегічних напрямів державної науково-технічної політики.

Інтелектуальний потенціал

Національний інтелектуальний потенціал є розпорошеним за багатьма напрямами науково-технологічної діяльності. Необхідність виживання (як фізичного, так й інтелектуального) змусили переважну частину науковців після 1991 року перейти до інших сфер діяльності, чи, взагалі, залишити батьківщину. Створений ними науковий доробок, який переважно був власністю державних наукових інститутів, за відсутності потреби з боку замовників, морально та фізично застарів. Відсутність протягом двох останніх десятиліть чіткої, послідовної політики щодо збереження інтелектуального потенціалу країни, спричинило до поступової інтелектуальної деградації тих, хто залишився в науці. Незначне за обсягами фінансове забезпечення останніми роками, переважно, було спрямовано на утримання старіючих наукових фондів та сприяло консервації виникаючих перспективних досліджень. Одночасно старіло й саме наукове товариство, що спричинило до створення нинішньої, витратної для подальшого наукового розвитку України, системи пільг та академічних привілеїв. Деформованою є система наукових знань та досліджень: найбільша увага наділяється суспільно-гуманітарним напрямам, менша – технологічним та природничим. Досі невизначені напрями розвитку вітчизняних макротехнологій, які здатні відродити інтелектуальний потенціал нації, визначити технологічну комірку України на глобальному технологічному ринку.

Місце науково-технічного потенціалу в науково-технічному прогресі і розвитку народногосподарського комплексу України.

Науково-технічний прогрес (НТП) — поступальний та взаємопов'язаний розвиток науки і техніки, характерний для великого машинного виробництва. Неперервність НТП залежить насамперед від розвитку фундаментальних дос­ліджень, які відкривають нові якості і закони природи та суспільства, а також прикладних досліджень та дослідно-конструкторських розробок, що дають змогу втілити нау­кові ідеї в нову техніку і технологію. НТП здійснюється у двох взаємообумовлених формах: 1 — еволюційній, яка означає порівняно повільне і часткове вдосконалення тра­диційних основ науки і техніки; 2 — революційній, яка відбувається у вигляді науково-технічної революції (НТР) і породжує принципово нову техніку і технологію, викли­кає докорінні перетворення продуктивних сил суспільства.

Революційний шлях — головний шлях розвитку тех­ніки і технології в епоху НТР. Його визначальною особ­ливістю є бурхливий розвиток науки, перетворення її в безпосередню продуктивну силу. Наука перетворює­ться на провідну ланку системи «наука—техніка—ви­робництво». З розвитком науки та впровадженням її досягнень виникли поняття «наукомісткі виробництва» або «виробництво високих технологій». До них нале­жать галузі індустрії, що вирізняються високими ви­тратами на наукові дослідження при плануванні нових видів продукції.

НТР впливає також на темпи піднесення окремих галузей і на їх поєднання чи галузеву структуру. Великі зміни відбуваються і в структурі окремих галузей.

НТР змінює і характер традиційних видів виробництва. Одна із особливостей цієї зміни — укрупнення основних виробничих агрегатів, що веде до подальшої концентрації виробництва пере­важно в індустріальних районах.

Завдяки досягнутому рівню розвитку науки і техніки, виробницт­ву промисловістю високопродуктивних машин, механізмів і облад­нання освоєно ефективні природні ресурси, що зумовило терито­ріальні зрушення у розвитку і розміщенні продуктивних сил.

Урахування регіональної специфіки при проектуванні техніки і технології дозволяє добитися найкращих результатів в її вико­ристанні. Є потреба більш повного урахування регіональних особ­ливостей науково-технічного прогресу, причому не тільки при­родних (клімат, сейсмічність, вічна мерзлота, особливості заля­гання корисних копалин), але й економічних (густота населення, кваліфікація кадрів, транспортна освоєність тощо).

Широка і комплексна автоматизація, механізація виробництва повністю змінюють характер праці. Сучасний етап автоматизації спирається на електронізацію (комп'ютеризацію) народного гос­подарства.

Велике значення має впровадження трудозберігаючих техно­логій у промислових центрах і вузлах, що мають обмежені мож­ливості забезпечення промисловості і сфери послуг трудовими ресурсами. Це стосується насамперед старих промислових райо­нів, які характеризуються погіршенням демографічної ситуації.

Сучасна техніка закладає основу для створення принципово нових «заводів майбутнього» — повністю автоматизованих і електронізованих, з мобільною технологією. Тим самим у перспективі, очевидно, з'являться можливості розміщення підприємств, які раніше визнавались трудомісткими, практично повсюдно, у тому числі в трудодефіцитних районах.

У широких масштабах здійснюється хімізація народного господар­ства. Хімія — важливе джерело матеріалів із заданими властивостями — розширює територіальні межі сировинної бази промисловості.

Вирішальним засобом задоволення потреб народного госпо­дарства у виробничих ресурсах повинні стати ресурсозберігаючі технології. При використанні ресурсозберігаючих технологій важ­ливо додержуватись регіональних пріоритетів.

Для територіально-виробничих комплексів, особливо тих, які тільки створюються, буде характерним високий рівень застосування прогресивних видів техніки і технології, перш за все механізації і ав­томатизації виробництва, які охоплять увесь виробничий цикл.

Особливо велика роль науково-технічного прогресу в охороні навколишнього середовища і раціональному природокористу­ванні. Розвиток науки і техніки дає змогу створювати ефективні засоби і прилади для очищення промислових і комунальних ви­кидів, що забруднюють воду, атмосферу, грунти. Передові техно­логії забезпечують перехід до замкненого водопостачання, утилі­зацію відходів, економію трудових, рослинних і мінеральних ресурсів, а також раціональне використання земельних ресурсів.

Основними центрами і регіонами, де розміщені галузі вироб­ництва й інші центри економічної ділової активності, стали тери­торії з передовою наукою та освітою. Територіальне поєднання освіти, науки, наукоємних виробництв нині є типовим для вели­ких столичних агломерацій і провідних промислових районів. Перспективною формою територіальної організації науково-вироб­ничих комплексів стали технополіси — цілеспрямовано сформо­вані зони ділової та наукової активності, в яких поєднуються на­уково-дослідні інститути, вузи та наукоємні промислові підпри­ємства, що взаємодіють між собою.

На розвиток науки в Україні виділяється майже 1 % національного доходу. Здобули світове визнання фундаментальні дослідження українських учених у різноманітних галузях науки. На основі фундаментальних досліджень створено і впроваджено принципово нові технологічні процеси й устаткування: роторно-конвеєрні лінії, малогабаритні преси надвисокого тиску, сучасні машини неперервного розливу металу, обладнання для безверетенного прядіння і нечовникового ткацтва, верстати для електрофізичної та електрохімічної обробки металів.

Висновок

Оцінюючи прогноз розвитку перспективних технологій в Україні, доцільно враховувати два аспекти.

По-перше, необхідність розвитку взаємодії з європейськими структурами, насамперед в реалізації програм міждержавного, регіонального масштабу з урахуванням досвіду та міжнародного впливу організацій. Важливим також є законодавче та нормативне забезпечення з боку України міжнародного науково-технічного співробітництва.

Другий аспект проблеми стосується внутрішнього вдосконалення організації та фінансування науково-технологічної сфери України.

Головними завданнями тут мають стати:

— підвищення ролі держави в здійсненні процесів реформування науково-технологічної системи при переході на інноваційну модель розвитку економіки;

— вдосконалення механізму фінансування науково-технічної та інноваційної діяльності шляхом оптимального використання державних та недержавних коштів при створенні новітніх технологій, матеріальне стимулювання творчої праці науковців на рівні розвинених держав;

— законодавчий та нормативний захист інтелектуальної власності, створеної науковцями України;

— широке впровадження перспективних організаційних науково-технологічних структур типу технопарків та бізнес-інкубаторів з відповідними пільгами на етапі їх становлення.

Використаний матеріал

Взято з:

       http://revolution.allbest.ru/

       http://library.if.ua/

       http://dt.ua/

4