Автор: Пользователь скрыл имя, 18 Ноября 2012 в 19:35, реферат
Борьба за націоналізацію україни
СОЦІАЛЬНИЙ РУХ
Соціальний рух
– це сукупність форм
Основними умовами, які сприяють виникненню та розвитку соціальних рузів, є
За найпоширенішою класифікацією соціальні рухи поділаються на
У даному рефераті я ставила за мету розглянути та охарактеризувати фемінізм як різновид соціального руху. На мій погляд, ця тема є досить актуальною на сьогоднішній день, з огляду на те, шо феміністичний рух та фемінізм як сформована система певних поглядів здійснює значний вплив на суспільне життя сьогодення, і навіть в деякій мірі на формування соціальної реальності.
Теорія фемінізму є загальною назвою ряду досліджень, які виступають теоретичним обгрунтуванням феміністичної практики - руху за рівні права жінок і чоловіків. Жіночі дослідження з самого початку мали тісний зв' язок з феміністичною практикою, жіночим рухом і боротьбою за змінення ґендерної суспільної ієрархії. Відмінністю феміністичної теорії стала відмова від принципів наукового об' єктивізму і націленності на зміну соціального досвіду жінки. Феміністична теорія, таким чином, характеризується не лише дослідженням умов, що породжують ґ ендерну нерівність, але й пошуками таких теоретичних конструкцій, які націлені на її подолання. Особливостями феміністичних досліджень є орієнтованість на критику суспільства, критику науки, міждисціплінарний характер. Вважаючи ґендерну структуру фундаментальним вирішальним принципом всіх типів суспільства, фемінізм заперечує точку зору, згідно якій підпорядковане становище жінки є природнім і невідворотнім. Виходячи з ідеології ґендерної рівності, фемінізм прагне не до заміни домінування чоловіків на домінування жінок, а до подолання всякої нерівності. Звертаючись до аналізу суспільства, фемініська критика досліджує питання чому і за яких обставин відтворюється ґ ендерна нерівність. Висхідним принципом є ідея, згідно якої соціальні відносини між людьми різної статі (жінками і чоловіками) є вирішальними для розуміння соціальної структури суспільства і культурних практик. Ці відносини мають владний характер, тобто реалізуються в суспільстві через певну систему владних інститутів, сукупність яких визначається через поняття патріархату: типу відносин, в яких чоловіки займають домінуюче становище і де інтереси жінок підпорядковані інтересам чоловіків. Вони здійснюються через різні форми організації суспільства, соціальні норми і культурні символи. Важливою рисою феміністських досліджень є критика соціальної нейтральності науки. За формальним рівноправ' ям і науковою об' єктивністю часто криються андроцентричні і сексистські передумови. Традиційна наука ніколи не досліджувала жінок самих по собі, а тільки у відношенні до чоловіків, як відмінність (чи відхилення) від загального (вважай чоловічого) досвіду. Замовчуючи жіночий досвід, наука таким чином заперечує його самостійність. Проблематизація специфічного жіночого досвіду - один з найважливіших аспектів фемініських досліджень. Вона реалізується через різні напрямки: реконструкцію жіночої історії, виявлення в ній присутності жінок, чиє життя або діяльність були замовчані або забуті, окреслення “жіночої культури”, специфіки творчості, цінностей.
Як теорія, що спрямована на тотальну критику суспільства, його культури, теорія фемінізму знаходиться в постійному діалозі з традиційною наукою, філософськими, соціальними, політичними теоріями, здійснюючи їх критику з фемініської точки зору.
Основні напрямки феміністичної теорії
Ліберальний фемінізм
Ліберальний фемінізм має найбільшу історичну традицію. Він грунтується на ідеях ліберального політичного мислення XVIII ст., в основі якого лежить концепція людської природи як автомомної особистості, здатної до раціональних і моральних дій і відповідальної за свої вчинки. Ліберальний фемінізм виникає з усвідомлення того факту, що ліберальні принципи свободи і рівності, проголошені демократичними політичними теоріями і такими фундаментальними документами як французська Декларація Прав Людини або Декларація Незалежності США практично не стосуються жінок. Феміністичні теорії XVIII-XIX ст. наголошували, що жінка має ту ж раціональну природу, що й чоловік, а тому має право на рівну освіту, суспільну працю, власність і політичну діяльність. Подолання залежного становища вони пов' язували з досягненням рівних громадянських і політичних прав, тобто з встановленням легальної, юридичної рівності.
Фемінізм ХХ ст. грунтується на ідеях не класичного, а егалітарного лібералізму, який зосереджується не стільки на ідеях громадянської свободи, скільки на економічній і соціальній справедливості. Остання передбачає, що індивіди вступають в суспільство з різними можливостями і закликає до державного втручання в економіку, легальні служби, для того, щоб ринок не законсервував існуючу нерівність. Ліберальний фемінізм виходить з необхідності економічної реорганізації і переросподілу багатства. Для нього характерна критика обмеженості жіночого буття виключно приватною сферою. Обмеження жінки функціями матері, дружини і домогосподарки робить її буття неповноцінним, позбавляє можливостей впливати на прийняття життєво важливих суспільних рішень. Кінцеві ідеї фемінізму вважаються ідентичними гуманізму,.
Ліберальний фемінізм виступає за максимальне входження жінки в публічну сферу, такі її ключові області як бізнес і політика, за рівні можливості для жінок займатися сферами, які традиційно були закритими або забороненими.
В програмі діяльності ліберального фемінізму містяться вимоги покласти край подвійному сексуальному стандарту, який передбачає сексуальну свободу лише для чоловіків, права жінок контролювати свої репродуктивні сили. Деякі мислителі цього напрямку витупають за значну реорганізацію суспільства включно до фундаментальної реконструкції капіталізму.
Марксистський фемінізм
Марксистський фемінізм зосереджує увагу на проблемах жіночої праці, виявлення причин “нереальності” (соціальної незначущості) жіночої домашньої праці, зосередження жінок на низько-оплачуваних видах виробництва.
Вважаючи гноблення жінок результатом чи продуктом соціальної, політичної, економічної, структури, що асоціюється з капіталізмом, марксистський фемінізм розглядаає його як систему відношень влади, а всі фундаментальні відношення в суспільстві як експлуататорські. Хоча капіталізм і потребує жіночої робочої сили, він не бажає компенсувати жіночу роботу, залишаючи подвійний робочий день. Таке становище жінки обумовлене 1) тривалим виключенням жінки з публічної сфери виробництва, внаслідок чого вартість жінок нижча, ніж чоловіків, 2) історичною “необхідністю” репродукції, яка призводила до того, що жінки залишали роботу.
Марксистський фемінізм не обмежується боротьбою за економічну рівність. Вважаючи капіталістичне виробництво матеріальною основою підлеглого становища жінки, він виступає за його знищення.
Різновидом марксистського фемінізму є соціолістичний фемінізм. Оскільки у більшості позицій він погоджується з тезисами марксисттського фемінізму, в цьому реефраті я не буду розглядати його як окремий вид фемінізму.
Радикальний фемінізм
Головною ідеєю радикального фемінізму є те, що гноблення жінок - фундаментальна форма гноблення як такого. Це знаходить своє вираження в ряді положень:
Приймаючи до уваги ці положення, радикальний фемінізм фокусує свою увагу на таких темах як репродукція, материнство, сексуальність, які розглядаються як основа експлуатації. Стверджується, що головною причиною підпорядкованого становища жінок є здатність до народження дітей, оскільки це робить їх слабкими, залежними від чоловіків. Позбутися залежного становища, можна лише через сучасні репродуктивні технології, які звільнять жінок від біологічної залежності.
Важливе місце займають питання способів контролю над жіночим тілом з боку чоловіків. Патріархатне суспільство виробило цілий ряд механізмів, за допомогою яких воно здійснює такий контроль Це контрацептиви, закони про аборти, насильство щодо жінок (порнографія, сексуальне приниження, ґвалтування), мода та ін. В будь-яких випадках цей контроль становить собою певну владу..
Радикальний фемінізм традиційно
характеризується глибокою розробкою
природи статево-гендерної
Подолання ґендерної нерівності в радикальному фемінізмі вирішується по-різному. Існує ідею, що корені гноблення лежать в патріархатній ґендерно/статевій системі. Стать є політичною, оскільки відношення чоловік/жінка є парадиґмою всіх владних відносин. Для того, щоб знищити політичний контроль, необхідно знищити ґендер - специфіку, статевий статус, роль і темперамент як вони конституюються патріархатом. Найкращим суспільством є суспільство андрогінів, в якому традиційно жіночі якості: любов, співчуття, турбота будуть цінуватися так, як і традиційно чоловічі: контроль, влада, статус.
Психоаналітичний фемінізм
Психоаналітичний фемінізм зосереджує увагу на внутрішніх психічних механізмах як ключі до розуміння того, яким чином визначаються сексуальність і гендер і чому даний спосіб визначення веде до чоловічого домінування.
Основною концепцією в теоретичних фемініських побудовах психоаналізу є теорія сексуальності Фрейда, згідно якій ґендер становить продукт сексуальної зрілості і визначається особливостями проходження різних психосексуальних стадій розвитку.
З огляду на складність теорії, розробленої Фрейдом та неоднозначність її сприйняття теоретиками фемінізму, я не стала тут детально характеризувати зазначену теорію, так само як і психоаналітичний напрям фемінізму в цілому. Зупинимось лише на висновках.
Можна з певністю казати, що психоаналітичні концепції, які не враховують політичних, юридичних, економічних факторів, не дають повного пояснення жіночої субординації. Однак вони показують, що для повного звільнення недостатньо лише боротьби за громадянські права, нерівність укорінена в глибинних структурах психіки і без врахування цього неможливий успішний пошук шляхів подолання залежного становища жінки.
Постмодерніський фемінізм
До недавнього часу постмодерніський фемінізм в англомовному світі називався “французьким фемінізмом” через близький зв' язок із французькою філософією, але в останні роки його ідеї поширились за межами Франції. В центрі уваги постмодерніського фемінізму знаходяться питання співвідношення мови і влади, дії немовних реальностей - таких як тіло, політика (яка тлумачиться гранично широко як влада взагалі), проблеми текстового аналізу і письма. Постмодерніський фемінізм в більшій мірі, ніж інші течії, тяжіє до філософського обгрунтування з одночасною критикою традиційних форм філософствування. На його теорію головним чином мали вплив ідеї таких філософів-постструктуралістів як М.Фуко, Ж.Лакана, Ж.Дерріди.
Постмодерніська фемініська теорія ставить завдання пошуків нового теоретичного апарату, який пояснював би данності жіночого буття, які в класичних теоріях не піддаються раціональному поясненню. Згідно постмодерніському фемінізмові необхідно змінити граматику культури для того, щоб змогли відбутися економічні і соціальні зміни в патріархатному суспільстві.
ІСТОРІЯ ФЕМІНІЗМУ ЯК
Світова історія фемінізму
Вимоги рівноправя були вперше висунуті жінками в періад становлення буржуазного строю. Вже під час війни за незалежність у Північній Америці 1775-1783 була висунута вимога про надання жінкам рівних з чоловіками виборчих прав. Ця вимога була підтримана такими суспільними діячами як Мерсі Уоррен, Абігайль Адамс та інші. Початок організованого жіночого руху відноситься до періоду Великої французької революції. В роки революції жінки з народу брали активну участь у всіх великих народних виступах. В ті роки у Франіцї виникли перші жіночі організації – революційні жіночі клуби. У 1791 році Ноціональноим зборам була представлена Декларація прав жінки та громадянки, розроблена Олімпією де Гуж на основі Декларації прав людини та громадянина. В цій декларації вимагалося визнання повного соціального та політичного рівнорпавя жінок. Проте більшість революційних лідерів французької революції відкинуло удею жіночого рівноправя і до кінця 1793 всі жіночі клуби були зачинені.
В Англії вимога громадського рівноправя жінок була вперше висунута Мері Уолстокрафт. У 1-ій половині 19ст. Учасниці буржуазного жіночого руху звужують розуміння так званого жіночого питання, і вимагають відкриття жінкам доступу до освіти, у середині 19 ст. До цієї додається зазвичай вимога проправо на працю для жінок.
У Франції у 20-40-х роках розвивається література, яка вимагає еемансипації жінки (яскравий приклад – романи Жорж Санд). У Сша та Великобританії зароджується рух за виборчі права для жінок. Жінки починають брати все більш діяльну участь у суспільному житті, у США – в боротьбі за звільнення негрів, у Великобританії – в чартистському русі та у боротьбі за скасування хлібних законів.
Революції у Європі дали новий пощтовх розвитку жіночого руху. У 1848 у Франції виникла досить значна кількість жіночих клубів, які боролися за політичне рівнорпавя жінок, У Германії та Австрії зявилися жіночі союзи, які відстоювали політичні права жінок. У США в липні 1848 відбувся перший в історії зїзд на захист жінок.У 1865 році у Європі ц=утворився Німецікий Жіночий Союз. В 1060 році – створення у США Національної америакнсьуої асоциації за жіноче виборче право у Франції в 1882 – Французька ліга прав жінок.