Ліквідація НЕПу та її наслідки

 Запровадження  НЕПу мало помітні економічні  наслідки. Тільки у 1928—1929 pp. в Україні вироблено електроенергії на 138% більше, ніж у 1913 p., кам'яного вугілля — на 119,3%, сталі — на 117%. Поступово виходило з кризи і сільське господарство республіки, яке за обсягом валової продукції вже 1927—1928 pp. дещо перевищило рівень виробництва 1913 р. Водночас сільське господарство помітно відставало від промисловості. Якщо 1927— 1928 pp. порівняно з попереднім роком обсяг промислової продукції виріс на 19,5%, то сільськогосподарської — лише на 6%[2, c. 362-363].

3. Ліквідація НЕПу  та її наслідки 

 Однак, незважаючи  на цілком реальні позитивні  зрушення, неп наприкінці 20-х років  було згорнуто. 

 Як і кожна  перехідна модель, НЕП не міг  остаточно стабілізувати економічний  розвиток. До того ж реформаційні  пошуки призводили й до появи кризових явищ (товарний голод, інфляція, фінансова криза та ін.). Та все ж завдяки «відбудовчому ефекту» (завантажувалося наявне обладнання, використовувалися староорні землі та ін.), відбувалося зростання економічних показників. Коли наприкінці 20-х років ці резерви було вичерпано, країна опинилася на порозі гострої кризи, в основі якої лежала нестача капіталів для реконструкції промисловості. Перед СРСР стояла альтернатива: або низькі темпи розвитку всього господарства на базі НЕПу і прогресуюче відставання від провідних капіталістичних країн, або ж відмова від ринку, повернення до адміністративних методів, концентрація наявних ресурсів і форсований ривок головної ланки господарства — важкої індустрії. 

 Крім економічних  протиріч, поглиблення непу дедалі більше виявляло серйозні політичні та соціальні протиріччя. Зокрема, економічний плюралізм, що набирав сили, диктував необхідність появи плюралізму політичного, адже приватний сектор прагнув мати допуск до політичних та юридичних важелів, щоб надійно гарантувати захист власних економічних інтересів. Проте більшовицька партія ділитися владою не збиралася. Тому розвиток ринкових відносин, який сприяв відбудові економіки, суттєво дестабілізував ситуацію політичну. Серйозні протиріччя в період непу виникли в,соціальній сфері. Прогресуюче розшарування суспільства, поява безробіття, безпритульності спричинили зростання соціального напруження. Почали лунати голоси про «ганебний відступ» перед капіталізмом, «здачу позицій соціалізму», «капітуляцію перед буржуазією». Це були погляди значної частини суспільства, яка в роки громадянської війни проливала кров за радянську владу, а в результаті непівської диференціації спускалась на соціальне дно. Логічне питання «За що боролись?» починає в середині 20-х років звучати все гостріше... За таких обставин у 1929 р. більшовицьке керівництво і вирішило здійснити «великий перелом», відкинувши НЕП. 

 Отже, нова  економічна політика була реакцією  на об'єктивні обставини —  кризовий стан економіки, невдоволення  селян продрозкладкою, спад світового робітничого руху тощо. Запровадження НЕПу в Україні зумовило відродження приватної ініціативи, сприяло поліпшенню економічної ситуації. Ця політика була вимушеним тактичним кроком, здійсненим під тиском обставин, а не стратегічною лінією. Згортання наприкінці 20-х років НЕПу зумовлене внутрішніми економічними протиріччями цієї політики та суперечливими процесами, які вона зумовила в суспільстві: зниженням темпів розвитку, вичерпанням ресурсів, небажанням більшовицької партії ділитися владою і поширити дію економічного плюралізму на сферу політичну; швидкою диференціацією суспільства, зростанням соціальної напруги, а значить, і створенням соціальної бази для рішучої відмови від ринкових відносин. 

 Політика  непу була неоднозначно сприйнята деякими діячами компартії України, які виступили проти заміни продрозверстки продподатком. Але, незважаючи на це, нові віяння поширилися й на українських землях. В умовах непу довоєнного рівня досягли галузі легкої, харчової промисловостей, виробництво предметів споживання. 

 Підсумки  непу досить суперечливі та  неоднозначні. Було відновлено господарство, зруйноване за роки війни. Зросло  промислове та сільськогосподарське  виробництво, пожвавилася торгівля  і товарообмін, була знята соціальна  напруга. Проте відставала більшість галузей важкої промисловості, які, так само, як транспорт, зв'язок, зовнішня торгівля, були під контролем Держави. У державній власності залишались усі великі підприємства. Ставала все очевиднішою невідповідність між ідеологією більшовиків і практикою[1, c. 281-283].

  Висновки 

20-ті pp. XX ст. - період  мирного розвитку, відродження економіки  в Україні, мистецького піднесення, пов'язаних із запровадженням  НЕПу. 

 Відродження  ринкових засад в економіці,  деяке послаблення політичного терору призвели до швидкого економічного зростання, поширення української мови в усіх сферах суспільного життя. 

 Входження  радянської України до складу  новоутвореного СРСР призвело  до втрати будь-яких решток  самостійного управління; всіма  процесами в республіці керував московський центр. 

1921 р. партія  більшовиків відмовилася від  основних принципів «воєнного  комунізму» і перейшла до нової  економічної політики (НЕП). 

 Причинами  її запровадження були: 

 • повна  руйнація економіки внаслідок  запровадження «воєнного комунізму»; 

 • велика  хвиля антибільшовицьких повстань  у країні; головними вимогами  повсталих стало усунення більшовиків  від влади. 

15 березня 1921 р. X з'їзд правлячої РКП (б) прийняв  постанову «Про заміну розверстки  натуральним податком», що стала початком переходу до НЕПу. Раднарком УСРР на-її виконання видав декрет про норми та розмір податку, що мав стягуватися з урожаю 1921 р.

  Список використаної  літератури 

1. Білоцерківський  В. Історія України: Навчальний  посібник/ Василь Білоцерківський,. - 3-е вид., виправлене і доп.. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 535 с. 

2. Бойко О.  Історія України: Навчальний посібник/ Олександр Бойко,. - 3-тє вид., випр., доп.. - К.: Академвидав, 2004. - 687 с. 

3. Кормич Л.  Історія України: Підручник/ Людмила Кормич, Володимир Багацький,; М-во освіти і науки України. - 2-ге вид., доп. і перероб.. - К.: Алерта, 2006. - 412 с. 

4. Котова Н.  Історія України: Навчальний посібник/ Наталія Котова,. - Харків: Одіссей, 2005. - 413 с. 

5. Лановик Б. Історія України: Навчальний посібник/ Богдан Лановик, Микола Лазарович,. - 3-е вид., виправлене і доп.. - К.: Знання-Прес, 2006. - 598 с. 

6. Олійник М.  Історія України: Навчальний посібник  для судентів дистанційної та  заочної форм навчання/ Микола  Олійник, Іван Ткачук,. - 3- вид., виправлене та доповнене. - Львів: Новий Світ-2000, 2007. - 262 с. 

7. Чуткий А.  Історія України: Навчальний посібник  для студ. вищих навч. закладів/ Андрій  Чуткий,; Міжрегіональна академія  управління персоналом . - К.: МАУП, 2006. - 345 с. 

8. Юрій М.  Історія України: Навчальний посібник  для студентів неісторичних факультетів  всіх рівнів освіти/ Михайло Юрій,. - К.: Кондор, 2007. - 249 с.