Козацько-селянський рух в Україні напр. XVI в 20-30-х рр. поч. XVII ст.

ВИСНОВКИ

1.    Народні повстання кінця XVI ст. – 20-30 рр. XVII ст були породжені широкими соціально-економічними та політичними  причинами. Серед них найголовніша – це посилення феодального, релігійного та національного гніту на українських землях після Люблінської унії, а такоє поява українського козацтва, як серйозної окремішньої політичної та військової сили.

2.    Найбільшими народними повстання кінця XVI ст., в ході яких визначну роль відігравало козацтво, можна вважати повстання під проводом К.Косинського (1591-1593рр.), та народне повстання під керівництвом С.Наливайка (1594-1596рр). Головними рисами цих повстань була масовість – окрім козацтва в них приймали активну участь широкі верстви селян, міщан, в першу чергу ремісників, а такоє намагання повсталих обмежити всевладдя Речі Посполитої і Україні, зберігти а то й розширити козацькі вольності і права, відновити позиції української православної церкви. Ці повстання закінчились поразкою, однак послугували базою для розгортання та посилення народних рухів в 20-30-х роках XVII ст., змусили піти Річ Посполиту на певні поступки – дещо послабити гніт в українських землях, легалізувати українську православну церкву.

3.    Посилення народних рухів в 20-30 роках  XVII ст. було викликано посиленням польського національного, феодального, релігійного гніту після Хотинської війни . Замість обіцяних під час війни послаблень Річ Посполита розправлялась з селянами, що заводили козацькі порядки, забороняли козакам приймати  втікачів, підтримувати зв‘язки з іноземними державами, втручатися в релігійні справи, підтримувати українську православну церкву. Найбільшими повстаннями цього періоду були повстання під приводом Марка Жмайла (1625р.), Тараса Федоровича (1630-1631 рр.), Павла Бута (Павлюка), Якова Острянина, Дмитра Гуні (1637-1638 рр.). Ці, як і попередні народні рухи, незважаючи на масовість і наступальну тактику, потерпіли поразку. Поразка повстань і здійснення польською шляхтою давали надію полякам на “золотий спокій”. Але то був спокій перед бурею.

4.    Причини поразки народних рухів в XVI- 20-30 рр. XVII ст.:

а) були погано підготовлені;

б) селяни та міщани були погано озброєні;

в) не завжди козаки виступали єдиною силою з усім іншим населенням;

г) нерішучість козацької старшини, яка боялась втратити свої привілеї;

д) українські повстання не підтримувались польськім і литовським населенням, через що уряз зміг стягувати сили з інших областей для придушення повстань.

5.    Значення народних рухів.

а) стримували посилення польського національного, феодального  і релігійного гніту ;

б) вдалося досягти відновлення  української православної церкви;

в) народні маси накопичували досвід національної та  антифеодальної боротьби;

г) виросли козацькі привілеї;

д) підготували грунт для успішного розгортання Визвольної війни українського народу (середина XVII ст.) під проводом Б.Хмельницького .

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

1.   Терещенко Ю. І., Курило В. М. Історія України: Кн. 1: Від найдавніших часі до 1917р. – К:. Вид-во «Сільгоспосвіта», 1995. – 424с.

2.   Н. Полонська-Василенко   Історія України, т. І, Київ, “Либідь”, 1992 р.

3.   М. Аркас   Історія України-Русі, Київ, “Вища школа”, 1991 р.

4.   М. Грушевський   Історія України-Русі, т. VII, Київ, “Наукова думка”,1995р.

5.   Довідник з Історії України: 11клас – К:. ТОВ «КАЗКА», 2002. –  656с.