Кирило-Мефодіївське братство

Кирило-Мефодіївське братство

Утворення і склад  Кирило-Мефодіївського братства: 
Кирило-Мефодіївське  товариство(братство) виникло у Києві на початку січня 1846 р. і діяло до кінця березня 1847 р. З появою Кирило-Мефодіївського братства на арену політичної боротьби вийшла українська різночинна інтелігенція. Символом товариства став золотий перстень з вигравіруваним іменем слов’янських  просвітителів Кирила і Мефодія. У нього увійшло 12 осіб. Братство діяло нелегально.

Учасники Кирило-Мефодіївського товариства зазнали сильного впливу поезії Тараса Шевченка («Кобзар», поема «Гайдамаки», та інші твори), який рішуче виступав за визволення слов’янських народів від деспотизму, скасування кріпацтва, відродження вільної україни. Його могли читати всі: і селяни, і дворяни. Кожна з верств українського суспільства знаходила в його поезії відображення своїх інтересів. Невідомо, чи був Шевченко безпосереднім учасником братства. Але його вплив був значним. Тарас Шевченко спонукав до активнішої роботи. Він вважав, що лише просвітницької діяльності недостатньо і треба готуватися до повстання проти самодержавства.

Одним із засновників Кирило-Мефодіївського товариства був Микола Костомаров(1817-1885). Він здобув освіту в Харківському університеті і після недовгого вчителювання на Волині одержав у 1845 р. Призначення до Київського університету. Костомаров висував ідею єдності пригноблення слов’янських народів. Ця ідея і лягла в основу діяльності кирило-мефодіївців. 
Великий вплив на сучасників мав член товариства Пантелеймон Куліш(1819-1897) – письменник, учений, педагог, громадський діяч. Крім літературно-художніх творів, Куліш видрукував першу навчальну книгу з української історії для дітей старшого шкільного віку.

«Книга буття  українського народу» і «Статут  слов’янського братства Св. Кирила і Мефодія»: 
Програмні положення Кирило-Мефодіївського братства викладені у «Книзі буття українського народу» і «Статуті слов’янського братства Св. Кирила і Мефодія», основним автором яких був Микола Костомаров. 
У «Книзі буття українського народу» показано основні події світової історії з давніх часів до середини ХІХ ст. Значна частина тексту «Книги буття» присвячена історичній драмі України, яка виявилася поділеною між Польщею і Росією. У творі говорилося про історичне покликання України: підняти інших слов’ян на боротьбу за національне відродження у всіх сферах економічного, соціального і духовного життя. 
«Статут слов’янського братства Св. Кирила і Мефодія» складався з 2 частин: «Головні ідеї» і «Головні правила». В «Головних ідеях вказувалося, що метою сло’ян повинно стати їх політичне об’єднання в федерацію. Серед 11 «Головних правил» привертає  увагу найголовніше правило: « Товариство буде прагнути зарані про викорінення рабства і всякого приниження бідних класів, а водночас і про повсюдне поширення грамотності».

Вплив братства на розвиток українського національного руху: 
Певний час кирило-мефодіївцям вдавалося діяти таємно від властей. Вони збиралися на квартирах членів товариства, де вели дискусії, обговорювали документи товариства і його подальші плани. Свої ідеї вони поширювали в прииватних бесідах з людьми, яким довіряли. Серед них найбільше було студентської і військової молоді, інтелігенції й дрібного чиновництва. У березні – квітні 1847 р. Кирило-Мефофодіївське братство було розгромлене жандармами, а його керівники заарештовані. 
Висновки та узагальненяння: 
Історичне значення Кирило-Мефодіівського братства полягає в тому, що вон обуло першою спробою української різночинної інтелігенції вдатися до політичної боротьби. Братство вперше розробило широку політичну програму національно-визвольного руху, яка стала дороговказом для його наступників.