Хотинська битва

• цього дня витримав тяжкий іспит талановитий польський полководець Любомирський, який продемонстрував своє вміння виграти велику битву в Хотинській війні при наявності малої кількості боєприпасів, з великою кількістю хворих, поранених і напівголодних солдат. 

       Ця блискуча перемога дала можливість польському командуванню поговорювати про почесний для Польщі мир.

29-30 вересня, 1 жовтня – Осман ІІ і великий візир Ділавер-паша прийняли посольство на чолі з Собеським, який високо оцінив роль козацтва в Хотинській битві, підкреслюючи, що слава про них «поширилась далеко серед різних народів». В цій битві приймав участь 25-річний Петро Могила – майбутній митрополит київський і галицький. 

      Воєнні дії під час переговорів не припинялись. У цей час турки посилили свої атаки, розраховуючи на те, що в надії на вигідний мир, польсько-козацькі війська не будуть так пильно охороняти свої позиції, але далекоглядні полководці – П.Сагайдачний, С.Любомирський – доклали всіх зусиль для зміцнення табору і тим зламали останні надії турків змінити хід подій.

2 жовтня – початок переговорів. 

      Турки - вимагали, щоб Польща визнала свою залежність від Османської імперії. 

      Татари повинні цілком утримуватись від нападів на Польщу, а щоб поставити для них перешкоду Осман ІІ озброїть Очаківську фортецю. На випадок кривди, заподіяної польським жителям татарами, останні зобов’язані платити за неї, а хан татарський зазнає суворого покарання від султана. 

      Поляки – вимагали незалежності Польщі від Османської імперії і відмову від данини. Султан вичікував з прийняттям рішення, але коли обурені посли зібрались від’їжджати, турки погодились на незалежність Польщі і відмовились від данини. Оголошувалась вільна торгівля і вільний проїзд громадян Польщі і Туреччини в Хотин. 

      Хотинська фортеця – передавалась у володіння молдавського господаря. 

      Козаки - вимоги знищення козацтва були звичними на польсько-турецьких переговорах, але відповідь на цей раз була іншою. Поляки заявили, що численність козаків зросла через спустошення України татарами і потрібно відшкодувати завдані ними збитки.  

      Умовами миру для козаків стали - заборона судноплавства на Дніпрі, нападати на береги Туреччини, на Крим, тримати Запорізькій Січі флот на Дніпрі. Такі умови миру не задовольняли козаків, бо татари щороку нападали на Україну і спустошували її. Крім того була розширена козацька територія і значно збільшена чисельність козацького війська.  

      Хотинська війна тривала п’ять тижнів і закінчилась тим, що грізний Осман, незважаючи на багаточисельність свого війська, попросив миру, котрий і був укладений 8 жовтня на умовах, вигідних для Польщі. 

      Згодом поляки пишались в Європі Хотинською перемогою. Навіть римський папа наказав святкувати її річницю. Але перемогу було здобуто саме завдяки козакам та їхньому ватажкові – гетьманові Петру Сагайдачному, який після важкого поранення в цій війні невдовзі помер:

• турки не могли знати про те, що продовольство і боєприпаси в їх ворога вже закінчуються, і тому султан з перевагою в декілька разів в живій силі і озброєнні приймає мир на умовах Польщі (цього йому не простять яничари і задушать шнурком уже в Туреччині)

12 жовтня: 

      Відбулася прощальна церемонія. Польська армія вишикувалась на полі битви у вигляді «орла с распростертыми» крилами, а на чолі став королевич Владислав. Осман ІІ вишикував своє військо у вигляді півмісяця і очолив його. В такому строю армії простояли близько години. Султан в подарунок королевичу відправив бойового слона і красивого коня. Владислав в свою чергу подарив красиво вбраного коня і художньо оформлені 2 гармати. 

      Турки приспустили свої знамена, польська армія відкланялась турецькому війську хитанням своїх голів і розійшлися. Кожний по-своєму відзначав підписану мирну угоду. 

      Король Сигізмунд ІІІ, визнаючи заслугу козацького війська, прислав Сагайдачному до Києва гроші в нагороду для гетьмана і для війська, королівську хоругву, булаву за 3 тис. талярів, золотий ланцюг за 500 талярів і королівську грамоту видану в Кракові 12 січня 1622 року.  

      В тій грамоті сказано: «Ми задоволені вашою відданістю і старанністю до нас і до всієї Корони польської, які ви показали воєнними подвигами вашими під Хотином. Висловлюємо вам і всьому війську нашому запорізькому милість нашу і вдячність, яку у всіх потребах війська охоче обіцяємо виявляти. І скільки виявив вам свого часу милості і прихильності славний попередник наш найясніший Стефан Баторій, король польський, примноженням прав і вольностей наших. Ми не відречемось дарувати вам удесятеро більше, чого побажаєте від нашої милості».

                      Наслідки битви

       Внаслідок битви турецькі втрати становили близько 80 тис. чоловік. 29 вересня між командуванням польсько-козацьких і турецько-татарських військ почалися переговори про укладення миру. Вони закінчилися підписанням угоди - Хотинський мирний договір 8 жовтня 1621 року. За мирною угодою сторони домовлялися про відновлення дипломатичних зв'язків.  

      Хотинська війна показала малу придатність кінноти у позиційних війнах. Загинули майже всі коні. Польська гусарія не мала впливу на хід бойових дій під Хотином. Вирішальну роль у битві мала піхота та артилерія.  

      Наслідки Хотинської битви мали велике міжнародне значення. Ця битва змусила Туреччину відмовитись від планів завоювання Європи. Розгром турецького війська під Хотином привів до внутрішнього політичного послаблення султанської влади (повсталі яничари вбили у 1622 р. Османа II), а також посилення боротьби слов'янських та арабських народів проти турецького поневолення.