Гра-подорож  “Козацькими стежками” 

Мета.  Перевірити знання учнів про історію доби козаччини; створити сприятливі умови для виявлення творчих здібностей і таланту дітей; надати їм можливість спробувати силу і спритність; виховувати дисципліну; розвивати допитливість; виховувати почуття гідності, шани до України-неньки. 

Ведуча. Славна добрими і героїчними традиціями Українська земля. Її сини – запорізькі козаки навіки ввійшли до скарбниці пам’яті українського народу. Ми. Їх нащадки, маємо свято шанувати і примножувати тую славу. Чи спроможні на це сьогоднішні козаки покаже нам  гра “Козацькими стежками”. 

Яка ж вона довга, у століття, у цілі віки,

Година негоди, що люд український гнітила.

Із сивої пам’яті  сміливо ідуть козаки,

А шаблі, мов  блискавки, сині жупани, мов крила.

Закличний марш: агов, козацтво, в путь!

І, як струна, душа правдива кожна,

З глибин історії  вони ідуть, ідуть.

“Гей, долиною, гей, широкою, козаки йдуть”. 

(Під  звуки “Козацької  похідної” виходять  учасники  гри). 

Ведуча. Змагаються сьогодні козаки та козачки 8 класів. Конкурси оцінює журі у складі: 

(Вітання  команд) 

1 команда. Для  боротьби ми не збирали

      ані рушниць, ані гармат,

      здоров’я повен міх набрали,

      вистачить його для всіх команд. 

      Наша  невелика команда

      І поки молодий у неї вік,

      А (ім’я) ми вибрали за отамана,

      Бо  він здоровий чоловік. 

2 команда. Ми  прийшли сюди сьогодні,

      щоб вести запеклий бій,

      тільки  ні, не кулаками,

      а в веселій, дружній грі. 

      (Ім’я) наш парубок моторний

      і хлопець хоч куди козак,

      на  всяке діло він проворний,

      на  всякі витівки мастак. 

Ведуча. Ну що ж, почнемо. А щоб веселіше було подорожувати, заспіваймо пісню. 

(Конкурс  народної пісні). 

Ведуча. Добрий козак починає свій день з козацької їжі. Яка ж це головна козацька їжа?

     (Куліш). Як же варять куліш? З яких компонентів складається куліш? Яка команда більш повніше, точніше скаже, як приготовити куліш, та і переможе.

     (На 2 літри кип’яченої води всипати перемите пшоно 200г. Кип’ятити 10 хвилин, посолити, заготовити цибулину, 100 грам сала, подрібнити зелень, заправити, ще кип’ятити 10 хвилин. Куліш готовий. Можна приправити так само і часником.) 

Ведуча. А зараз конкурс на кмітливість. Вікторина. 

1. Як козаки голили собі голови? (Залишався чуб  на “оселедець”).
2. Який одяг носили? (Шапка з китицею, червоні або сині шаровари, жупан і барвистий пояс).
3. Як козаки могли перечекати небезпеку де-небудь при березі чи у плавнях? (Брали в рот очеретину і дихали через нею. Занурившись у воду).
4. Яку козаки носили зброю? (Пістолі, шаблі).
5. Яким чином козаки повідомляли на далеку відстань про небезпеку? (Запалювали смоляні бочки).
6. Для чого козаки запалювали у степу суху траву? (Щоб не було де ховатися татарину).
7. Якого кольору був стяг у Запорізькій Січі? (Малиновий).
8. Як називався козацький ватажок? (Отаман, кошовий).
9. Як була укріплена Запорізька Січ? (Довкола була обнесена високою огорожею, біля неї був викопаний глибокий рів і насипані високі земляні вали).
10. Назвіть відомого гетьмана України? (Богдан Хмельницький).

 

Ведуча. Життя козаків було нелегким. Фізично слабка людина витримати, вижити в тих умовах не могла. Можливо тому всі козаки були фізично сильними, дужими. Отож, подивимось, нащо придатні наші козаки.

Конкурс “Перетягування канату”

 

Ведуча. Глядачі в захоплені від вашої сили. Молодці! Але сила, мужність не єдина умова прийняття на Січ. Крім цього, той, кого приймали в січове товариство повинен був добре знати українську мову, шанувати і любити неньку-Україну, народ. 

Конкурс “Наша мова калинова”. 

Ведуча. В рідкісні хвилини відпочинку козаки любили збиралися невеликими групами і розповідати різні бувальщини, дійовими особами яких, самі вони й були. Розповіді ці обов’язково прославляли мужніх, сміливих, відважних і відчайдушніх, дотепних і веселих. 

(Розповіді  учнів про гетьманів). 

Ведуча. Ніхто не може знищити, вигубити народ, який так любить свою Батьківщину. А ще й до того, що на її захист такі дужі, славні козаки. Ви, мабуть, добре пам’ятаєте казку про хороброго рицаря, якому коваль тричі змушений був перековувати булаву. Як звали цього рицаря? Ну, звичайно, Котигорошко. Ну-мо покажіть, хто із вас найсильніший? 

Конкурси  “Хто найсильніший Котигорошко?”

            “Чия  рука найсильніша?”. 

Ведуча. Раді вітати найсильнішого Котигорошка. Будемо надіятися, що і про нашого Котигорошка колись будуть розповідати в думах, піснях так як розповідається про знаменитих козаків в пісні, яку ви зараз почуєте.

Мало не кожному  відома ця пісня. З покоління в  покоління несе вона образ народних героїв, які понад усе цінують  волю, незалежність, товариськість  і все життя яких присвячене боротьбі за рідний край. Це пісня про гетьманів Сагайдачного та Дорошенка. 

Пісня “Ой на горі та й  женці жнуть”. 

Ведуча.  Багато випробувань доводилось долати козакам. В бою вони були відчайдушніми, надавали перевагу смерті, аніж полону. Але якщо вже так ставалося, потрапляли в полон, вони покладали всі зусилля, щоб втекти. Вирватися з неволі. І які б перешкоди не стояли на їхньому шляху вони втікали ще й насміхалися із своїх ворогів.

В Умані жив  польський шляхтич, який прославився  особливою жорстокістю. Полонених козаків він тримав у виритій в землі темній і глибокій ямі. Бранця в яму вкидали і закривали важкою лядою, якій був вузенький отвір, через який поступало повітря. Щоб морально знищити козака був придуманий пристрій, за допомогою якого, подув вітру підсилювався. І в ямі постійно чулося завивання дикої тварини. За три дні перебування в такій ямі людина божеволіла. Але козаки із цієї пастки вміли вибиратися. 

Конкурс “Втеча полоненого з неволі”. 

Ведуча. Віримо, що не дадуть козаки знущатися, глумитися над собою. Соколами летіли додому, на Україну, де їх чекають матері, кохані. Така вже доля  материнська і дівоча: чекати і виряджати в дорогу. 

Пісня “Засвистали козаченьки”. 

“Проводи козака” ( інсценізація )

Козак . Марійко  що ти тут робиш? 

 Марійка.( З лопатою та відром у руках).

                Хочу посадити калину біля  тину. 

Козак. Та навіщо ж. Он скільки росте її за городом, понад яром. 

Марійка. Ти поїдеш далеко, а на згадку про тебе –  посаджу кущ калини. Засохнуть  коріння, зів’януть листочки – знатиму, що загинув ти на чужині. 

Козак. Не турбуйся серденько. Вернуся я живий, здоровий, а восени весілля справимо. 

Марійка. І я  буду молитися, щоб повернувся ти. Щодня  буду ходити до калини дрібними       сльозами поливатиму, щоб не засохло  листя. 

Козак. Наш отаман добре знає свою справу. Ось лише визволимо бранців і повернемося. 

Марійка. В дорозі вас чекають важкі випробування. Нехай від куль і шабель захистить  тебе рушник. А повертатимеш додому, він вкаже тобі дорогу.  

Козак. Не плач рідненька! Не виплакуй карі оченята! 

Марійка. Випий  води з джерела, щоб не знав ти голоду і спраги в поході. А біля серця  сховай грудочку рідної землі. 

Ведуча. Вишиті сорочка і рушник були оберегами козацької долі в далеких, повних небезпеках походах. 

Ведуча. Не думайте, що весь час козаки проводили свій час в битвах. У вільні хвилини вони відпочивали. Любили грати в футбол, займалися різними видами спорту. 

(Спортивна  естафета). 

Ведуча. Відчайдушні козацькі отамани, на легких козацьких човнах-чайках. Водили вниз по Дніпру на Кафу, в Стамбул. І які б там фортеці не ставили турки, які б перешкоди не видумували – козак завжди вихід знайде. Так-так, це про козаків можна перефразувати відому пісню: 

                         Там, де змія не проповзе

                          І не знайде шляху орлиця

              Козак завжди  вихід знайде

                          І нічого з ним не трапиться. 

Конкурс-жарт.     ( проповзти із зав’язанами очима попід канат. Але коли очі зав’язали, канат забирають зовсім).  

Ведуча.  Ну що ж ми всі переконалися, що таких козаків можна брати в похід, вони не підведуть.

     Від свого імені , і від імені тут  присутніх хочу подякувати козакам  за демонстрацію своїх умінь, за сміливість, мужність і спритність, розум і  талант. Думаю, що висловлю думку всіх присутніх, сказавши. Що вони – гідне покоління запорізьких козаків.