Голодомор

«Жить стало  лучше, жить стало веселей»

Йосип Сталін

«…А онде під  тином опухла дитина, голодне умре..»

Тарас Шевченко

     Вдумайтесь у ці рядки. Вони належать двом людям - антиподам. Геніальний Тарас Шевченко показав увесь трагізм життя селян правдиво, і від цього ще болючіше ступати стежками пам’яті. «А на хаті серб і молот, а у хаті смерть і голод», - такі страшні частівки з’являлися тоді серед селян. Мене це дуже вразило. Цей вислів дуже добре виражає стан українського народу у 33-му році. Пухли старі і малі, вимирали роди та села. Кістлява рука смерті ні в день, ні в ночі не випускала своєї кривавої коси…

     Про пекельні муки  і страждання голодування відомо  не так вже і багато. Про  це писали, свідчили, згадували передовсім  за кордоном. В Україні довгий  час мовчали. Тільки через багато  років з’явилися твори, які  викрили нинішньому поколінню  очі на страхітливі події голодомору 33-го, почали друкувати архівні  документи очевидців тих подій.

    Усі знають про голодомор, але не усі здогадуються про його масштаби, «Не співали птахи, не чулося худоби. Не було навіть людей…У селі стояли лише напіврозвалені спорожнілі хати та похилені дерева.»- ось так описує голодомор Ф.М.Клименко, заслужений художник України, який народився незадовго після тих подій.

    Люди помирали сім’ями.  І ніхто не міг допомогти.  То були скрутні часи…То були  страшні часи…Нехай же вічно  горить свічка пам’яті в нашій  Україні, що стала храмом скорботи  за «невинно убієнними» її  синами та дочками.