Голодомор в Україні 1932-33 роках

5. Наслідки голодомору

Дослідники, підраховуючи кількість загиблих, зіставляють  дані  переписів 1926 і 1939 років як найбільш достовірні. В Україну направлялися різні емісари для «зміцнення» й «надання допомоги». Правильне уявлення про цілеспрямованість голодомору і його наслідків може дати зіставлення змін у кількості населення за його національною ознакою, а не за територією. У матеріалах Міжнародної комісії для розслідування голоду в Україні 1932-1933 років так дані наводяться. З 1926 по 1939 роки кількість росіян у СРСР збільшилася майже на 22 мільйони, білорусів - більш як на 0,5 мільйонів, а українців зменшилась на 3 мільйони, тобто було 33,2 мільйона, стало 28,1 мільйона. Якщо врахувати, що в попередні благополучні  роки  кількість  українців щороку зростала приблизно на 0,6 мільйона осіб, то за 12 років  ми недорахуємося понад 10 мільйонів українців.

Висновок

Такої жорстокої  варварської форми колонізації  людство ще не знало. Тому вона вражає своєю жахливою навальністю –  без будь-яких моральних застережень, без озирань: а що каже світ?, без  жалю і співчуття до тих «гнаних  і голодних», заради яких начебто й творився на крові та насильстві новий світ. Після революції і громадянської війни відкрився простір для авантюрних соціальних експериментів, які увійшли в історію ХХ ст під назвами: «рік великого перелому», «колективізація», «ліквідація куркуральства як класу»…Внаслідок цих народовбивчих експериментів Україна опинилася в кінці 1932 – на поч. 1933рр. на грані катастрофи. Знесилена братовбивчою громадсько. Війною, залякана тотальним ідеологічним пресингом-звинуваченням у контрреволюціонерстві, буржуазному націоналізмі, саботажі Україна нічого не могла протиставити навальному диктатові центру в застосуванні найсуворіших методів у «боротьбі за хліб». Обережні сигнали-натяки укр партійного і радянського керівництва в особі В.Чубаря, С.Скрипника, Г.Петровського, О.Шліхтера про розростання голоду внаслідок гіпермаксималіських планів хлібозаготівель тільки злостили Сталіна та його опричників.

Неможливо сьогодні назвати приблизну цифру заарештованих, фізично знищених і насильно вилучених  з культурного, громадського і політичного життя України. Знищувалися цілі інституції – від Української автокефальної православної церкви, Всеукраїнської академії наук, Інститутів історії, філософії, права, науково-дослідницького інституту, театру «Березіль», видавництва і редакції Української радянської інцеклопедії, літературно мистецьких об‘єднань та організацій…

Та найбільші  кількісні втрати понесло селянство. Авторитетний дослідник голоду й  терору в СРСР Р.Конквест у своїй  книзі «Жнива скорботи» вважає, що внаслідок голоду 1932-1933рр. на Україні загинуло 5млн., хоча свідчення американського громадянина про те, що в розмовах М.Скрипник у 1933р. називав «мінімум» 8 млн., голова ДПУ УРСР Галицький – 8-9 млн., а інших джерелах фігурує цифра до 10 млн .

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. В. Г Афанасьева, Г.Л. Смірнова. Урок дає історія. - М.: Поліздат, 1989 р.

2. Кульчинський  С.В., Курнаков Ю.О., Коваль М.В.  Історія України. Освіта, 1995 р.

3. “Освіта" № 33- газета

4. “Літературна Україна" від 14 грудня 1989 року

5. “Комсомольська правда " від 3 лютого 1990 року

6. Газета “Рада"

7. “Сільські вісті" від 4 вересня 1991 долі

8. Спецвипуск - підручник “Освіта"