Гай Юлій Цезар

Вбивство Цезаря 

Незадоволені  республіканці підготували заколот. Цезаря вбили 15 березня 44 року до н. е., на засідані сенату. Коли диктатор сів на своєму кріслі, один із змовників попросив його відкликати із заслання свого брата. Цезар рішуче відмовив. Тоді той кинувся на Цезаря, стягнув з нього червону тогу і крикнув: «Чого чекаєте, приятелі?»[3] Змовник Каска перший ударив Цезаря стилетом у шию. Рана не була глибока й смертельна, і Цезар вирвав стилет з окликом: «Що робиш, проклятий Каско?»[3] Тоді інші змовники кинулися з усіх сторін із стилетами. Цезар боронився і кричав, але коли побачив одного зі своїх близьких друзів — Брута серед змовників із витягненим стилетом, закрив собі лице тогою і перестав боронитися. Оповідали пізніше, Що останніми його словами були: «І ти, Бруте, проти мене?». Він упав мертвий під статуєю Помпея, діставши 23 рани, бо кожний змовник заприсягся взяти участь у самосуді. 

Вбивство Цезаря відновило громадянські війни у  Давньому Римі, спричинило початок  занепаду Римської республіки і зародження Римської імперії, яку очолив всиновлений  Цезарем Октавіан Август. 

Ім'я Цезаря і  сьогодні живе у термінах «кайзер» і «цар», а також Юлій (Iulius) у поширеній в багатьох мовах назві липня — July, Juli і т. д.

Цезар був не тільки полководцем, а й письменником, одним з кращих римських прозаїків. З його творів збереглися «Записки про галльську війну» — 7 книг — важливе історичне джерело для вивчення суспільного ладу, побуту й культури кельтських і германських племен І століття до н. е. 

А також «Записки про громадянську війну» — 3 книги. Для них характерна продуманість, ясна композиція, проста невимушена розповідь, точна мова, конкретність образів і тонка характеристика, як поодиноких людей, так і цілих народів (особливо галлів). 

Із творів Цезаря, які не збереглися до наших днів, найоб'ємнішими були, ймовірніше за все, збірники його промов і листів. Відверто політичний характер мали два його памфлети, які називалися «Auticatones». Гай Юлій написав їх в 45 році до н. е., у таборі при Мунді. 

Чисто літературними  творами були віршовані авторства  Цезаря: «Похвала Геркулесу», трагедія «Едіп», поема «Iter», де описана його подорож із Риму до Іспані в 46 році до н. е. 

Існують свідчення  і про науковий твір Цезаря у двох книжках — «De analogia». Це граматичний  трактат, в якому аналізується відома граматична суперечка між аналогістами і аномалістами і розв'язується на користь перших, тобто, на користь принципу закономірності. 

Афоризми та висловлювання 

Alea iacta est (з лат., дослівно — Гральну кістку  кинуто, Жереб кинуто) — слова,  які нібито промовив Юлій Цезар  (лат. Imperator Gaius Iulius Caesar) 10 січня 49 року під час переправи зі своєю армією через річку Рубікон (Північна Італія).