У нашому столітті забруднення акваторій  стало проблемою століття. І це не випадково, оскільки різко погіршилась  якість води рік, озер, що не могло не відобразитись на стані навколишнього  середовища, на здоров´ї людей.

     Майже три четверті поверхні Землі займають голубі простори морів та океанів. Голубі?.. Прикро, але вже далеко не всі. Як писав один з мандрівників: ”Серед океану, відкритого для Європи Колумбом, тепер не можна занурити руку в воду, щоб не вимазатись в бруді”.

     У результаті інтенсивного використання людством водних ресурсів відбуваються значні кількісні і якісні зміни  в гідросфері. Кількісні зміни  полягають у тому, що в певних районах змінюються кількість води, придатної для господарських  потреб, водний баланс, режим річок тощо. Якісні зміни зумовлені тим, що більшість річок і озер є не лише джерелом водопостачання, а й тими басейнами, куди скидають промислові, сільськогосподарські й господарсько-побутові стоки. Це призвело до того, що нині на Землі вже практично не залишилося великих річкових систем з гідрологічним режимом і хімічним складом води, не спотворених діяльністю людей.

     Хімічне забруднення води відбувається внаслідок надходження у водойми з стічними водами різних шкідливих домішок неорганічної (кислоти, мінеральної солі,  луги тощо)  й  органічної природи  (нафта й  нафтопродукти, миючі засоби, пестициди тощо). Більшість з них є токсичними для мешканців водойм. Це -  сполуки миш´яку, свинцю, ртуті, міді, кадмію, хрому тощо. В тканині деяких риб концентрація отрути може в тисячу разів перевищувати її концентрацію у воді, що небезпечно для птахів, тварин і людей.

     Дуже  небезпечним джерелом для водоймищ є нафтопродукти. Нафта – ворог  номер один у сучасному забрудненні  морів і океанів. Не дивлячись  на ряд міжнародних угод, забруднення гідросферою нафтою прогресує. Розрахунки показують, що що літр нафти, розлитої по поверхні моря, поглинає розчинений кисень із 400 тис. Літрів морської води. Тона нафти, розтікаючись по поверхні води, може покрити плівкою акваторію в 10 квадратних кілометрів.

     Нафтова плівка на поверхні океанів - це не тільки спотворені береги, гинучі морські  мешканці, водоплаваючі птахи. Це –  зменшення кількості кисню в  атмосфері в результаті забруднення  і загибелі планктону.

     Згубно  впливають на стан водойм стічні води, що містять розчинені органічні речовини або суспензії органічного походження. Більшість цих речовин сприяє зниженню кисню у воді. Осідаючи на дно водойм, органічні суспензії замулюють його й затримують або повністю припиняють життєдіяльність донних організмів, які беруть участь у самоочищенні.

     Основними постачальниками органічних речовин  у стічних водах є підприємства целюлозно-паперової промисловості, нафтопереробні заводи, великі тваринницькі комплекси тощо.

     Кількість хімічних забруднювачів води постійно зростає. У 1992 році їх зафіксовано вже 959 різновидів. Про шкідливу долю багатьох з них ми нині лише здогадуємося, оскільки вони мають пролонгований вплив, тобто їх дія виявляється в наступних поколіннях живих істот і полягає в появі шкідливих мутацій, генетичних розладах тощо.

     Фізичне забруднення води пов´язане із зміною її фізичних властивостей – прозорості вмісту суспензій та інших нерозчинних домішок, радіоактивних речовин і температури.

     Суспензії (пісок, намул, глинисті частки) потрапляють у водойми головним чином за рахунок поверхневого змиву дощовими водами з с/г полів. Багато суспензій потрапляє у водотоки з діючих підприємств гірничодобувної промисловості та ін. Тверді частки різко знижують прозорість води, пригнічують процеси фотосинтезу водяних рослин, забивають жабра риб та ін.

     Особливу  небезпеку для всього живого становлять радіоактивні домішки, що потрапляють  у водойми завдяки викидам  АЕС. А яка величезна шкода  від радіоактивних звалок у океані!..

     Теплове забруднення водойм спричинене спуском у водойми теплих вод від різних енергетичних установок. У річках, які знаходяться поряд ТЕС і АЕС, порушуються умови нересту риб, гине зоопланктон, риби уражуються хворобами й паразитами. Слід додати, що наприклад, АЕС скидають у водойми воду, нагріту до 45⁰С!

     Біологічне  забруднення водного середовища полягає у надходженні до водойм із стічними водами різних видів мікроорганізмів, рослин і тварин (віруси, бактерії, грибки, черви), яких раніше тут не було. Багато з них є хвороботворними для людей, тварин і рослин. Забруднювачі: комунально-побутові стоки, підприємства шкірообробної промисловості, м´ясокомбінати, цукрові заводи.

     Особливої гостроти біологічне забруднення водойм набуває в місцях масового відпочинку людей. Через поганий стан каналізаційних і очисних споруд останніми роками міське керівництво Одеси, Маріуполя та інших міст на узбережжі Чорного й Азовського морів неодноразово закривало пляжі, бо в морській воді були виявлені збудники таких небезпечних хвороб як – вірусний гепатит, дизентирія, холера.

4. Забруднення земної  поверхні

 

     Людство з давніх пір забруднювало земну  поверхню відходами своєї діяльності. Але у ХХ столітті відбувся різкий стрибок і в характері, і в  масштабах, і у впливі забруднень.

     Грунт, який не є продуктом праці людини й створювався природою протягом тисячолітть, нині в результаті хижацького користування, нерозумної аграрної політики та розбазарювання під різні види будівництва, кар´єри, полігони, знаходиться в стані виснаження, вичерпання. Внаслідок того, що в гонитві за врожаєм грунти почали орати дедалі глибше і частіше, завозити на поля величезні кількості мінеральних добрив та пестицидів для боротьби з шкідниками, на величезних площах здатність вбирати й пропускати воду, їх структура деградувала, вони перенасичені шкідливими хімічними речовинами. Повсюдно врожайність грунтів катастрофічно зменшується.

     Як  сказано в одній з доповідей  ООН про стан земельних ресурсів світу, подальше існування нашої  цивілізації поставлене під загрозу  через широкомасштабну загибель родючих земель, що збільшується.

     Нині  охорона й раціональне використання земельних ресурсів – одна з найактуальніших  проблем.

     За  даними ЮНЕП щорічно щерез вплив  на грунти вітрів, ураганів,   хімізації,  будівництва  міст,   доріг,   промислових   об´єктів,

аеродромів та ін. у всьому світі витрачається від 5 до 7 млн. га родючих земель (додаток 1).

     Дуже  значних збитків завдає господарству ерозія грунтів. На цих землях урожайність  зменшується на 30-40%, подекуди – на 90%. Ерозії грунтів сприяє активне  яроутворення, зумовлене діяльністю людини – вирубкою лісу на схилах, знищенням трав´яного чи чагарникового покриву, неправильним розорюванням землі тощо. Найбільше провокують ерозію часті оранки, культивації, боронування, трамбування колесами та гусеницями важкої с/г техніки.

     Однією  з найбільших лих після ерозії грунтів є, мабуть, їх засолення, основна  причина якого - неправильне зрошення. Ерозія й засолення грунтів призводять до опустелювання земель. Протягом останніх десятиліть тисячі гектарів посушливих земель у степових районах, пустелях і напівпустелях, де проводиться інтенсивне зрошення й спочатку значно підвищилася врожайність, згодом стали непридатними для використання через “білу отруту”, як називають місцеві жителі сіль, якою забиті всі пори грунту та його поверхня в результаті випаровування зрошувальних вод.

     Дедалі  відчутнішими стають негативні наслідки хімізації с/г – погіршення стану  грунтів через накопичення в  них шкідливих хімічних речовин  після тривалих й інтенсивних  внесень міндобрив та різних пестицидів. Адже внесений у грунт фосфор практично не вимивається.

     До  одного з негативних явищ, властивих  опустелюванню, належать пилові бурі. Хоча вони досить поширені в природі, вияснилось, що деякі з них виникають  з вини людини – на деградованих землях.

     Берегти  землю – це значить розумно, по-хозяйському  її використовувати, щоб служила  вона довго, багатьом прийдешнім поколінням. 
 

     5. Проблеми знищення  лісів і тваринного  світу

     Одним з найважливіших компонентів  рослинного світу є ліси – енергетична  база біосфери, які відіграють дуже важливу роль у житті на планеті. Це – легені планети.

     Під натиском людини ліси відступають на всіх континентах, практично у всіх країнах. Вони вирубуються скоріше, ніж виростають. Але ж саме ліс  активно очищає атмосферу Землі  від забруднення. Зелені рослини вбирають вуглекислий газ, використовуючи його в якості будівельного матеріалу для своїх клітин. Кожен кубометр деревини – це майже півтони забраної з повітря вуглекислоти.

     Нині  безвідказні “легені” міст у багатьох регіонах планети вимагають не просто турботи, але волають про допомогу і врятування.

     Слід  зазначити, що останнім часом ліс  через перенавантаження відпочиваючими, їх дикунське ставлення до природи, винищення рідкісних лікарських рослин, ягід, грибів, вирубування дерев, спричинені людьми пожежі втрачає свої оздоровчі та рекреаційні властивості. Він не витримує напливів людей у густонаселених регіонах, страждає і гине від промислових забруднень, а також внаслідок діяльності нафтовиків, будівельників, гірників.

     Підраховано, що за сучасних темпів лісозаготівель, навіть у багатих лісом країнах його вистачить на 50-60 років (на відновлення потрібно 100-200 років).

     За  даними ООН, щорічно на планеті вирубують  понад 3 млрд. м³ лісу, й ця цифра до 2000 року зросте в 1,5 рази.

     З найбільшим розмахом ліси винищуються в тропічному поясі. Пояснюється це багато в чому економічними причинами.  Перш за  все

ліси знищуються внаслідок масових вирубок, які  ведуться в інтересах не стільки  самих держав-господарів, скільки  – зарубіжних монополій. Лісову сировину вивозять на експорт в Японію, США, Англію, Францію.

     Ще  на початку ХХ ст. тропічні ліси, включаючи  вологі вічнозелені і сезонні, були поширені на площі 24 млн. 500 тис.км². Зараз площа цих лісів скоротилась до 10 млн.км².

     Досить  тривожна ситуація склалася в Африці. Тут, приблизно за 50 років, вирубано 60% всіх лісів.

     В цілому на Землі площа, зайнята тропічними лісами, за наше століття скоротилась  з 16 до 7%. В окремих регіонах цей  процес відбувається ще швидше.

     Знищення  тропічних лісів означає одночасне обідніння і зникнення тропічних екосистем, на створення яких треба було мільйони років. Як відомо, тропічні екосистеми відрізняються величезною різноманітністю і тваринного світу.

     На  місці зрубаних лісів розвиваються процеси ерозії, змиву грунту. Лісові масиви заміщуються саванами. Масштаби вирубок такі, що на місці величезних ділянок лісу виникають справжні пустирі.

     Одним із наслідків вирубки лісів є  зміна гідрологічних і кліматичних  умов. Висушення території, спустошувальні засухи спостерігаються, наприклад, на півдні Бразилії.

     Не  краще становище лісів й на Північно-Американському, Європейському  та Азіатському континентах. Якщо тут  їх цілеспрямовано не випалюють та не вирубують (це було зроблено століттям  раніше), то залишки лісових масивів гинуть від кислотних дощів (30% - у Австрії, 50% - У Німеччині, Польщі) та випадкових пожеж, спричинених людиною.

     Основними   заходами   захисту   лісів   є   такі як:   обмежене   їх

вирубування, повна  переробка деревини й супутньої  сировини, раціональне використання й збереження ягідних, кормових, лікарських, технічних рослин, створення полезахисних і водоохоронних лісосмуг та ін.

     Вирішення проблеми покращення екологічного стану  біосфери потребує нового підходу до тваринного світу. Сьогодні під загрозою знищення знаходиться вже близько 600 видів птахів і 120 видів ссавців, велика кількість риб, земноводних, комах.

     За  останню  тисячу років з лиця Землі  зникло понад 100 видів тварин, 140 видів  птахів. У всіх куточках Землі, на всіх континентах нині загострюється проблема знищення ареалів існування тварин. Найактуальнішою вона є для  вологих тропічних  лісів, але  вже  відомо

багато районів  в інших зонах, які за станом тваринного світу можна назвати районами екологічного лиха.