Джерельно-історіографічна база. Особистий архів Петрова. Рукописні джерела

Міністерство  освіти, науки, молоді та спорту України

Львівський національний університет імені Івана Франка

 

 

 

Кафедра етнології

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

на тему: Джерельно-історіографічна база. Особистий архів Петрова. Рукописні джерела.

 

 

 

 

 

 

Виконала:

ст. групи ІСТ-41 с

Ометюх Ірина

 

 

 

Львів – 2012

 

Вступ

Віктор Платонович Петров – український етнограф, письменник, літературний критик, археолог. Писав також під псевдонімами В. Домонтович та Віктор Бер.  За власним визнанням автора він «знайшов це прізвище в українських документах литовського періоду» . В литовській мові «damauntas» означає «той, що багато каламутить». Псевдонімом – Віктор Бер було вибрано не випадково. Він розшифровується як біологічний еквівалент рентгена.

В. П. Петров мав великий рукописний архів. Довоєнний архів В.Петрова зберегла С.Ф.Зерова. Архів В.Петрова воєнних й повоєнних еміграційних років нині зберігається в архіві-музеї УВАН в Мюнхені. Частину довоєнного й архіву 50-60-х рр. відразу після смерті вченого конфіскувало КДБ, а матеріали, що залишилися, вдова вченого С.Ф.Зерова передала частково в Центральний Державний Архів Музей Літератури і Мистецтва України, частково в Інститут Археології НАН України

Як етнограф Петров написав  декілька десятків статей на такі теми, як «Сонце у народних віруваннях українців», «Легенди про походження відьом». Написав ряд статей присвячених докласовому суспільству (1933). Разом з Андрієм Лободою був співредактором книги матеріалів про дніпровських лодочників (1929) та книги Євгена Марковського про український вертеп (1929).

 Як археолог був задіяний у розкопках Трипільської культури та ранніх слов'янських поселень. Петров вивчав скіфські пам'ятники та могильники антів. Він написав монографії про «Походження українського народу» (1947), «Скіфську мову та етнос» (1968) та «Етногенез слов'ян» (1972). Він писав статті про Трипільську, Зарубинецьку та Черняхівську культуру, про давніх слов'ян, скіфські та східно-слов'янські імена, гідроніми, топоніми та опублікував записки Вікентія Хвойки про розкопки в Зарубинцях.

 

 

1. Джерельно-історіографічна база

Віктор Петров (Домонтович) мав великий рукописний архів, який розпорошено не за волею автора. Довоєнний архів В.Петрова зберегла Софія Зерова. Архів В. Петрова воєнних й повоєнних еміграційних років нині зберігається в архіві-музеї УВАН в Мюнхені. Частину довоєнного й архіву 50-60-х рр. відразу після смерті вченого конфіскувало КДБ, а матеріали, що залишилися, вдова вченого С. Зерова передала частково в Центральний Державний Архів Музею Літератури і Мистецтва України, частково в Інститут Археології НАН України. Серед архівних документів особливої уваги заслуговує автограф українською мовою: "Петров Віктор Платонович. Праці з філософії". По-перше, він поки є лише єдиним документом, в якому професор, доктор філологічних наук В. Петров за умов СРСР говорив про себе як про філософа, виокремлюючи із загального переліку власних праць розділ з філософії.

Після повернення з Німеччини  В. Петров більше ніколи не згадує про власні філософські студії, зважаючи на те, що все, що він публікував, підлягало особливій цензурі, якій були знані його баварські історіософські праці 40-х рр. Проте Петров залишався вірним собі. Його історіософія як теорія, методологія, міститься між рядками праць, написаних в останній період життя, вона втілена в їх змісті, наприклад, в "Етногенезі слов'ян".

Перший напрямок філософських студій В. Петрова – дослідження з української філософії XVIII ст., тема яких – Григорій Сковорода [Рукописи – автографи досліджень В.Петрова про Г.Сковороду зберігаються в ЦДАМЛМУ – ф.243. – Оп.1].

Другий напрямок філософських пошуків В. Петрова досі залишається поза увагою дослідників. Розвідки цього напрямку присвячені проблемі первісного мислення, в дослідженні якої простежуються дві теми. Перша – дослідження попередниками вченого, зокрема, О.Потебнею, Г.Лотце, Ф.Енгельсом мислення, мови, суспільного ладу найдавнішого людства. В певному сенсі тема має історіографічний аспект, якому В. Петров завжди приділяв велику увагу.

Друга тема – первісне мислення, філософія первіснообщинної епохи, зокрема ідеологія (в філософському значенні), категорії мислення, уявлення. Значення цього напрямку досліджень виходить за межі теми. Саме ці дослідження започаткували створення власної історіософії вченого. Вони заперечують твердження дослідників, що вже увійшли в історіографію, ніби свою історіософію В .Петров створив в 40-і рр. в Німеччині. Цей напрямок досліджень був наскрізним у житті професора В.Петрова (Домонтовича). Йому він надавав великого значення, намагаючись попри всі обставини опублікувати свої фундаментальні розвідки. До проблеми первісного мислення вчений повертався багато разів.

До цієї теми відноситься стаття, назва якої: "Мислення епохи первісно-родового суспільства. Ч. І. Уявлення про народження й смерть. Пространственно-родові уявлення. 1938-1940.3 п.л.", але не була видана. Її рукопис – автограф українською мовою "Основні проблеми фольклору й ідеології первісно – общинного періоду " зберігається в НА ІА НАНУ, а машинопис , що підготовлений до друку, й частини його варіантів – в ЦДАМЛМУ.

В 40- 50-ті рр. В. Петров вивчав первісне мислення також по матеріалах з фольклору. На тему "Казка та її генеза. Походження казки в світлі ідеології первісно-общинної епохи в 1950-1955 рр. [НА ІА НАНУ,ф.16. – Од.зб.267] написані стат-ті: "Сказка однотипна" "Уход как основа сюжетной композиции сказки", "К вопросу о топографии русской волшебной сказки" [ЦДАМЛМУ, – ф.243. – Оп.1. – Од.зб.18,23, 24, 39, 55, 56]. В 1940 р. написано статтю "Український фольклор.

У 40-і роки Петров акцентує увагу на інших епохах, що заступають первісну: Середньовіччя, Новий Час, Наш Час. Отже, в історіософії В. Петрова наявна низка епох ("початки й кінці"), що послідовно складають історію людства. Не вистачає історіософської оцінки епохи, що заступає первіснообщинну й передує Середньовіччю, проте, цілком можливо, що вона

була, що її рукопис зберігається в архіві – музеї УВАН в Мюнхені, або СБУ.

Третій напрямок філософських шукань В.Петрова присвячений західноєвропейській філософії XVII ст. Збереглися на Україні рукописи праць "Гоббс и левеллери (уравнители)", "Учение Гоббса", ч.І, 1935, "ГугоГроций. "Три книги о войне и мире" 1625." [ЦДАМЛМУ,ф.243. – Оп. 1. – Од.зб.63, 7, 64].

 

 

2. Особистий архів та рук корисні джерела В. Петрова.

 

Отже, давайте детальніше розглянемо документи Петрова, які знаходяться в науковому архіві інституту Археології НАН України

В науковому інституті  археології України зосереджено найбільш повну збірку документів В. П Петрова. Документи професора В.П.Петрова тут знаходяться в декількох фондах: в особовому фонді ученого, в фонді експедицій, в фонді наукових робіт, в діловодному архіві та в архіві Відділу кадрів. В архіві Відділу кадрів та в архіві діловодства документи професора В. В. Петрова зберігаються, починаючи з кінця 1956 року, з часу його повернення з Москви до Києва. Що стосується довоєнної документації цих архівів, то вони не збереглися, під час війни перед евакуацією Інституту в Уфу в 1941 р., згідно з наказом Уряду, всі документи було спалено. Документи "Особової справи В.П.Петрова", що зберігаються в архіві відділу кадрів [Архів відділу кадрів Інституту археології НАНУ. – Спр.№24], нечисленні, деякі обов'язкові документи відсутні, в справі порушено нумерацію сторінок, вона до сьогодні не має переліку документів і суцільної нумерації сторінок.

Щодо особового фонду Віктора Платоновича Петрова, то це один з найбільших за обсягом особових фондів, він налічує більше 300 одиниць зберігання та більше 3-хтисяч фотографій і негативів за період 1895-1969 рр. Він складається з документів власного архіву професора Віктора Платоновича Петрова, які були передані до Інституту археології в 1970 р. його вдовою Софією Федорівною Зеровою. Фонд до сьогодні ще повністю неопрацьований, маловідомий і не вивчений. Немає друкованої узагальнюючої інформації про склад фонду, є лише покажчики про рукописи В. П. Петрова з окремих проблем, а саме, етногенезу, археології, фольклору, народознавства

Фонд за змістом багатогранний, складається переважно з авторських наукових документів, але є також  особисті документи, науково-організаційні, епістолярії, негатека, varia. Наукові документи презентовано матеріалами з різних галузей гуманітарної науки: етногенезу та археології, фольклору, лінгвістики, літературознавства.

Проте, така рубрикація складу фонду відносно умовна тому, що професор В. П. Петров мислив проблемами, а не науками, що відобразилося в його працях: для вирішення певної проблеми він застосовував різні науки.

Серед наукових праць знаходяться  рукописи цілком підготовлених до друку монографій, або незакінчених, крім них, є також нотатки, виписки, малюнки, фото тощо. Де які рукописи надруковано частково або повністю, починаючи з 20-х років. Хронологічний діапазон рукописів охоплює часи ВУАН – останні роки життя.

Рукописи стосовно проблем етногенезу та археології.

Віктор Петров надавав великого значення створенню археологічної джерелознавчої бази вивчення стародавньої історії України. В особовому фонді зберігається підготовлений до друку рукопис монографії, аналогу якої ще немає в українській історіографії, про найважливіше багатоінформативне джерело: "Керамика и керамическое производство Среднего Поднепровья в памятниках зарубинецкого и черняховского времени" [НА ІА НАНУ. – ф.16. – Спр.№ 250, 251] в двох частинах, рукописи статей: "Косанівський могильник як пам'ятка черняхівської культури" [НА ІА НАНУ. – ф.16. –Спр.№ 247], "Волинська група пам'яток (Корчак)" [НА ІА НАНУ. – ф.16. – Спр.№ 248], "Городське феодальне городище ХІ-ХІІІ ст. (за матеріалами археологічної експедиції 1936-37 рр.)" [НА ІА НАНУ. – ф.16. – Спр.№ 127], "Основні проблеми вивчення пам'ятників матеріальної культури "полів поховань" останніх століть до н.е. та перших століть н.е." [НА ІА НАНУ. – ф.16. – Спр.№33] та ін.

В 1939 р. дослідник підготував монографію "Матері-родоначальниці. Антропоморфні зображення матерів-родоначальниць", яка неопублікована.

Численні документи за авторською концепцією ("конкретно-історичної") проблеми слов'янського етногенезу: автореферат "Язык. Этнос. Фольклор"що має статус рукопису; "Шахматов і проблема етногенезу" [НА ІА НАНУ. –ф.16. – Спр.№ 263], "Етногенез і ономастика за 50 років (1917-1967)" [НА ІА НАНУ. – ф.16. – Спр.№ 149], "Етнокультурні процеси доби трипілля-бронзи" [НА ІА НАНУ.– ф.16. – Спр.№ 257]; "Походження слов'ян і проблема балто-слов'янської єдності" [НА ІА НАНУ. – ф.16. – Спр.№ 260], рукописи до проблем, що досліджуються у фундаментальних монографіях: "Скіфи. Мова і етнос" та ін. З проблемою слов'янського етногенезу та розселення слов'ян пов'язана проблема історії землеробства, еколого-господарчих досліджень первісної та слов'яно-руської доби, рукописи праць яких створено в 30-ті та 50-60-ті роки: "Вірування про вогонь у стародавніх суспільствах – відображення економічного устрою", "Вогнезрубна система хліборобства і культ вогню", "З студії про передкласове суспільство. Ловецькі та хліборобські культи. – Фольклор" [НА ІА НАНУ. – ф.16. – Спр.№ 204, 19), рукописи та матеріали донеповністю опублікованої фундаментальної монографії "Подсечное земледелие" [НА ІА НАНУ. – ф.16. – Спр.№ 86-110]. До проблеми історії землеробства та соціального устрою стародавнього населення належать рукописи праць про общинну земельну власність й соціальний устрій стародавніх германців [НА ІА НАНУ. – ф.16.– Спр.№ 6-10, 15, 19(2), 255. Соціально-господарча проблематика первісного суспільства вирішується на етнографічних матеріалах народів Середньої Азії та Казахстану в монографії "Про первісне суспільство та пережитки родового ладу в Росії" [НА ІА НАНУ. – ф.16.– Спр.№ 254], яка була підготовлена автором до друку.

З проблемою етногенезу та історії слов'ян-українців пов'язані рукописи студій з лінгвістики (історичної семасіології, етнічної лінгвістики, гідроніміки, топоніміки),більшість яких опубліковано [НА ІА НАНУ. – ф.16. –Спр.№ 221-228, 230, 231, 232 (1,3)-235], але є і недру-ковані рукописи, зокрема, "Балтика і славіка в гідроніміїУкраїни" [НА ІА НАНУ. – ф.16. – Спр.№232(2)].Останній рукопис належить до балтійських студій професора В.П.Петрова, які обумовлено вирішенням проблеми етногенетичних процесів на теренах Східної Європи від Північного Причорномор'я до Балтики в І тис. до н.е. Учений вивчав не тільки "балто-слов'янську єдність" в мові, гідронімії, фольклорі, але займався фундаментальними розвідками давньопруської мови.

Протягом усього київського повоєнного періоду він відтворював  фонетику, морфологію, лексику цієї зниклої мови. Рукопис фундаментальної монографії "Древнепрусский язык. Фонетика. Морфология. Лексика" майже підготовлено до друку, проте, він залишився автографом, в архіві ці документи досі неопрацьовані. Після смерті ученого рукопис було розпорошено на окремі частини у вигляді кількох тисяч карток: "Пруський словник", "Прусько-литовський словник", "Грецький словник", "Готский язык", "Балто-готы", "Гидронимы", "Лексика", "Морфология", "Фонетика", "Языки" тощо.

Проблемі походження найдавнішої  слов'янської писемності ("черти  і рези") присвячено рукопис монографії "Слов'янська руніка" [НА ІА НАНУ. – ф.16. – Спр.№ 116,117, 216-219], майже завершений. З цього рукопису автором був опублікований окремий розділ [Петров В.П. Слов'янська писемність за археологічними пам'ятками // Питання походження і розвитку слов'янської писемності. – К., 1963. – С.18-29]. З мовною проблемою пов'язано також рукописи праць "Мова і суспільство" (доповідь 1963 р.) [НА ІА НАНУ. – ф.16. – Спр. № №148], "Личные имена в эпиграфических памятниках Северного Причерноморья. (Предмет, направление и методика изучений)", що була лише частково опублікована, та ін.

Проблемі первісного мислення і фольклору, розробці методологічних засад фольклорних досліджень (на підставі аналізу етнографічних матеріалів палеоазіатських народів Сибіру та археологічних матеріалівзнайдених на теренах Європи), присвячено фундаментальні монографії "Основні проблеми фольклору й ідеології первіснообщинного періоду" [НА ІА НАНУ. – ф.16.– Спр.№ 211], "Матері-родоначальниці. Антропоморфні зображення матерів-родоначальниць" [НА ІА НАНУ. –ф.16. – Спр.№ 262].

Документів з  літературознавства в особовому  фонді дуже мало. Зберігаються дослідження В. П. Петрова про твір П. Куліша "Великий незнайомець"; матеріали про М.Гоголя, значення творчості цього письменника, фольклорні джерела повістей "Вий" та "Заколдованное место" М. Гоголя.