Дипломатичні привілеї та імунітети

Дипломатичні привілеї та імунітети

Привілеї та імунітети належать дипломатичному представництву як органу держави, а також співробітникам представництва. Приміщення дипломатичного представництва є недоторканними. Влада країни перебування можуть вступати до них тільки за згодою глави представництва. Це відноситься і до тих випадків, коли в представництві скоєно злочин. Воно розслідується силами персоналу представництва, можуть бути запрошені і фахівці з акредитуючої держави.

У березні 2002 р. з сейфу консульського відділу Посольства Монголії в Москві була викрадена велика сума грошей. Для розслідування злочину Посольство запросило з Монголії працівників правоохоронних органів. ГУВС Москви повідомило, що воно не отримало від Посольства ніяких повідомлень про крадіжку.

Аналогічний порядок діє й у відношенні представництв при міжнародних організаціях.

У 1997 р. в приміщенні представництва Перу при ООН був знайдений кокаїн. Розслідування здійснювалося перуанської поліцією, яка інформувала держдепартамент про хід його проведення через МЗС Перу.

Влада країни перебування зобов'язані вжити всіх належних заходів для захисту приміщень дипломатичного представництва від вторгнення або завдання збитків, забезпечити нормальні умови для представництва діяльності. Вони повинні сприяти представництву в подисканіі відповідних приміщень, але не зобов'язані їх оплачувати. Цей момент часом набуває істотне значення.

Недоторканість поширюється і на транспортні засоби – кораблі, літаки, автомобілі, які не можуть бути піддані обшуку, реквізиції, арешту і виконавчих дій. Це не виключає права автоінспекції фіксувати порушення правил вуличного руху і повідомляти про них в МЗС. Імунітет транспортних засобів не поширюється на водіїв, якщо вони не є дипломатами.

У вересні 1995 р. в Москві було заарештовано, а потім відданий під суд водій Посольства Саудівської Аравії, звинувачений в захопленні заручника, який був вивезений у Підмосков'ї на машині посольства.

Недоторканні архіви та документи представництва незалежно від місця їх знаходження, включаючи і тимчасове місце їх зберігання. Це правило діє навіть у випадку розриву дипломатичних відносин.

Представництво звільняється від усіх податків, пов'язаних з приміщенням (фіскальний імунітет), але не від експлуатаційних витрат (плата за спожиту електроенергію, водопостачання та ін.) Звільняється воно і від митних зборів на предмети, призначені для офіційного користування (митний імунітет).

Представництво має привілей користування своїм державним прапором і емблемою, позачерговий телеграфної та телефонним зв'язком. Воно вільно в своїх стосунках для офіційних цілей, включаючи користування шифром. Дипломатична пошта не підлягає розкриттю, а супроводжуючі її дипломатичні кур'єри користуються особистою недоторканністю.

Надання імунітету персоналу представництва залежить від того, до якої категорії співробітників ця особа належить. Повним імунітетом користується дипломатичний персонал, особи, що володіють дипломатичним рангом. Вони не можуть бути піддані арешту і затримання. Держава забезпечує перебування їх безпеку. Недоторканністю користується жиле приміщення дипломата, навіть тимчасове, наприклад номер в готелі чи санаторії, а також його майно.

Дипломат користується імунітетом від кримінальної, цивільної та адміністративної юрисдикції. Це означає, що він вилучений із судової юрисдикції та юрисдикції примусового здійснення права. Що ж стосується розпорядчої юрисдикції, то імунітетом дипломат не має, оскільки він зобов'язаний дотримуватися законів країни перебування, зокрема й ті, які спеціально призначені для дипломатів. Одночасно дипломати знаходяться під юрисдикцією своєї держави. Суттєве значення в регламентування їх діяльності грають акти відомства закордонних справ яка направила їх країни, які часом явно обмежують загальноприйняті права людини.

Імунітет від цивільної юрисдикції має обмеження, які відносяться до тих випадків, коли дипломат виступає не в офіційній якості. Іноді визначити ця обставина виявляється складно. Допустимі речові позови, що відносяться до приватного нерухомого майна дипломата, позови, що стосуються успадкування, відносно яких дипломат виступає як виконавець заповіту, опікун над спадковим майном, спадкоємця або відказоодержувача як приватна особа; позови, пов'язані з будь-якої професійної або комерційної діяльності, що здійснюється дипломатом поза своїх офіційних функцій. Зауважимо, що Віденська конвенція про дипломатичні зносини в принципі забороняє займатись у країні перебування професійної або комерційної діяльністю з метою особистої вигоди. Зазвичай в разі вчинення злочину дипломатом він відгукується своєю державою. Держава, яка представляв дипломат, в принципі, має залучити його до кримінальної відповідальності у разі серйозного злочину, скоєного в країні, де він був акредитований.

25 січня 2001 перший секретар Посольства РФ в Канаді К., не впоравшись з керуванням автомобілем, збив двох жінок. Поліція не мала права провести тест на вміст алкоголю в крові К., Але, на її думку, у К. спостерігалися зовнішні ознаки сп'яніння. Поліція запропонувала йому проїхати до відділку, де був складений відповідний протокол, після чого К. повернувся до Посольства. Через кілька днів він був відкликаний і звільнений з дипломатичної служби. За поданням канадської сторони Генпрокуратура РФ порушила кримінальну справу. У березні 2002 р. московський суд визнав К. винним і засудив його до чотирьох років позбавлення волі з відбуванням покарання в колонії-поселенні. Що ж стосується відшкодування матеріальної та моральної шкоди, те адвокати родичів жертв інциденту пред'явили позов до канадського уряду на суму 2 млн. дол, звинувативши його в тому, що воно не забезпечило безпеку своїх громадян. Уряд погодився виплатити необхідну суму з тим, щоб надалі отримати відшкодування від Росії.

Держава може позбавити свого дипломата імунітету в разі вчинення ним злочину. Але такі випадки досить рідкісні.

У 1997 р. дипломатичний співробітник Посольства Грузії в Вашингтоні Г.М. став винуватцем автотранспортного пригоди, в результаті якого загинула молода американка. На прохання США Грузія відмовилась від імунітету Г.М., який був засуджений судом американським. Після цього мати загиблої пред'явила до уряду Грузії і засудженому позов. Сума компенсації була визначена шляхом угоди.

Дипломат не зобов'язаний давати свідчення в судах країни перебування, а це не виключає згоди дипломата дати такі свідчення на прохання влади країни перебування (п. 2 ст. 31 Віденської конвенції про дипломатичні зносини).

В уже згадуваному випадку з американським дипломатом слідче управління ГУВС Москви передав через МЗС лист Посольству США, в якому М.Б. просили з'явитися для дачі свідчень про подію або представити такі свідчення у письмовій формі. Але в цей час М.Б. вже виїхав з Москви.

Дипломат митним користується імунітетом. Він звільняється від усіх митних зборів на предмети, призначені для особистого користування, його особистий багаж догляду не підлягає. Виняток становлять випадки, коли є серйозні підстави вважати, що він містить предмети, заборонені до ввезення або вивезення. В останньому випадку огляд повинен проводитися в присутності дипломата або його представника (ст. 34 тієї ж Конвенції). Якщо багаж слід окремо від дипломата, то достатньо присутності особи, відповідальної за перевезення багажу.

У квітні 1996 року на пропускному пункті Бутово митниця перевірила перевозиться італійською фірмою особистий багаж трьох італійських дипломатів. Під час огляду вантажівки було виявлено велику кількість предметів стародавнього мистецтва, заборонених до вивезення. Контрабанда була конфіскована. Як заявляють російські митники, дипломатичний багаж вони доглядають лише при впевненості в наявності контрабанди.

Дипломатичний персонал користується фіскальним імунітетом – звільняється від прямих податків.

Імунітетом користуються і члени сім'ї дипломата, спільно з ним проживають, якщо вони не є громадянами держави перебування.