Данило Апостол

 Данило Апостол

Апостол Данило Павлович (14.12.1654, містечко Великі Сорочинці, нині село Полтавської обл. — 29.01.1734, там само) — військовий і державний діяч, гетьман Лівобережної України.

Данило Апостол  походив з відомого козацькостаршинського роду Апостолів, який майже 80 років (з 1659 по 1736) очолював полковницький уряд у Миргородському полку і  мав молдовське боярське походження. Данило Апостол був прихильником незалежницької політики гетьмана Івана Мазепи, у 1708 році миргородський полковник зі своїми козаками відкрито, хоч і на короткий час, перейшов на бік Мазепи. Він був втаємничений у політичні плани гетьмана, його боротьби за суверенну Україну за допомогою Швеції, проте в листопаді, проаналізувавши причини перших воєнних невдач шведських військ в Україні, перейшов на бік Петра I. Як і чернігівський полковник Павло Полуботок, Апостол сподівався, що настануть сприятливіші часи і їм вдасться відновити гетьманський уряд, повернути Україні втрачену автономію. Наближалася російсько-турецька війна 1724 року, в якій мусили брати як найактивнішу участь козацькі полки. І от у широких степах на річці Коломаці козацька старшина скликає раду і складає "Коломацькі петиції" з проханням скасувати створену 1723 року ненависну "Малоросійську колегію" і вибрати нового гетьмана. Ініціатором цих вимог став найавторитетніший полковник Данило Апостол. Під статтями підписалися багато старшин і козаків. Свою петицію потайки послано до Петербурга, де канцелярист Іван Романович 10 листопада 1724 року вручив їх цареві, коли той виходив із церкви. Глянувши на папір із підписами козаків цар "із великим гнівом і люттю" наказав зараз же ув'язнити наказного гетьмана Павла Полуботка, генерального писаря Савича та генерального суддю Чарниша, які й собі прибули до царя з проханням про вибори нового гетьмана. Всіх кинули до Петропавлівської в'язниці.

Влітку 1727 р. уряд Петра II, зважаючи на напруженість російсько-турецькихвідносин і підготовку нової війни, прагнув залучити на свій бік козацьку старшину. Цар ліквідував першу Малоросійську колегію і дозволив обрати нового гетьмана. 1 жовтня 1727 р. на генеральній раді у м. Глухові Апостола обрано гетьманом Лівобережної України. У 1728 р. новообраний гетьман їздив на коронацію Петра II, де подав петицію про відновлення державних прав України. У відповідь на гетьманську петицію російський уряд видав «Решительные пункты», які , значно обмежували гетьманську владу і політичну автономію Лівобережної України.

Зважаючи на реальні обставини, Апостол зосередив увагу на адміністративних і соціально-економічних реформах, які значно упорядкували державне життя Гетьманщини.

У 1729—1731 рр. було проведено «Генеральне слідство про маєтності». Під час проведення дослідження на основі документів і свідоцтв старших людей стало можливим визначити і повернути в державне користування державні землі, які безпідставно були захоплені в приватне володіння.

Велику увагу  приділив реорганізації фінансової системи України, вперше було встановлено точний бюджет державних видатків, які складали 144 тисячі карбованців.

Гетьман продовжував  здійснювати судову реформу, розпочату  Павлом Полуботком; у 1730 р. видав «Інструкцію українським судам», де встановлювався порядок апеляції у судових справах.

Відстоювалися й інтереси української торгівлі. На початку 1728 р. Данило Апостол зібрав у Глухові представників купецтва і гостро поставив перед російським урядом питання про скасування заборони на вивіз традиційних українських товарів — зерна, воску, шкіри, прядива тощо.

Незважаючи на опір московського уряду, Апостол відновив право гетьмана призначати Генеральну військову канцелярію та полковників.

Значно зменшив  кількість російських офіцерів у гетьманській адміністрації. Їм заборонили купувати землі в Україні. Українські адміністративні органи отримали наказ про матеріальне сприяння тільки тим з росiянам, які бажали виїхати з України.

Київ з-під влади  генерал-губернатора перевели під юрисдикцію гетьмана. Під гетьманську владу повернули запорожців, які з 1708 р. були змушені жити на території Кримського ханства. Вони отримали також право на заснування в 1734 р. Нової Січі на річці Підпільній. Данило Павлович Апостол помер і похований у сотенному містечку Великі Сорочинці у зведеній на його кошти церкві Преображення Господнього.