Автор: Пользователь скрыл имя, 28 Февраля 2013 в 23:48, реферат
Згідно з рішенням уряду від січня 1976 р. за кордоном країна буде називатися Австралія, уряд — австралійським; а у самій країні буде називатись — Австралійський Союз і уряд Союзу.
Австралійський Союз — держава у складі Співдружності на чолі з Великобританією. Діє Конституція від 1901 р. з наступними змінами і доповненнями.
Австралійський Союз — федерація, до якої входять шість штатів: Новий Південний Уельс, Вікторія, Квінсленд, Південна Австралія, Західна Австралія, Тасманія та дві території: Північна територія та Австралійська столична територія.
М'ясна велика рогата худоба розводиться у тропічній і субтропічній частинах країни. За експортом яловичини і телятини Австралія посідає перше місце у світі.
Спеціалізовані молочні
ферми невеликі (130—140 га), розміщені
у південно-східній частині
Птахівництво також
добре розвинуте: розводять курей,
менше — індиків і, зовсім мало
— гусей і качок. Птахоферми невеликі
за розмірами і
У країні розводять коней (скакових), верблюдів і бджіл.
Землеробство. Під посівами зернових, технічних, кормових культур зайнято усього 2,7% використовуваного земельного фонду, з якого 55% зайнято посівами пшениці та 5,7% культурними пасовищами, засіяними кормовими травами чи зерновими на корм худобі. "Пшеничний пояс" простягається смугою у 70-300 км шириною від Брисберна у штаті Квінсленд до Північної Австралії.
Збір основних сільськогосподарських культур: пшениці — 14,4млн.т (посівна площа 8,9 млн.га), ячменю — 3,4 млн.т (2,5млн.га), вівса — 1,98 млн.т (1,4 млн.га), сорго — 1,1 млн.т (679 тис.га), рису — 805 тис.т (102 тис.га), кукурудзи — 222тис.т (60 тис.га), картоплі — 1,03 млн.т (39 тис.га), цукрової тростини — 28 млн.т (313 тис.га). На рівнинах узбережжя тропічної частини штату Квінсленд вирощують ананаси, банани, манго, папайю , у південній і південно—східній частинах узбережжя — цитрусові, абрикоси, персики, сливи, черешню. У більш прохолодних районах, на плоскогір'ях — грушеві та яблуневі сади.
Різноманітні овочі вирощують та консервують, або заморожують (на зрошуваних землях межиріччя Муррея та Марамбіджі).
До 95% винограду вирощується в штатах Південна Австралія, Вікторія і Новий Південний Уельс.
Майже весь бавовник вирощують у штаті Квінсленд. Збір яблук в Австралії становить 344 тис.т, цитрусових — 545 тис.т, винограду — 608 тис.т, родзинок — 64 тис.т. Вироблено 286 тис.т очищеного бавовнику.
Транспорт. Довжина державних залізниць — 38,8 тис.км, приватних — 5 тис.км. Обсяг перевезень вантажів — 39 млрд.т/км. Шосе розходяться радіусами від столичних та портових міст. Довжина автомобільних шляхів — 840 тис.км, з них мають тверде покриття — 470 тис.км. Автопарк Австралії 8,4 млн.машин, з них 6,6 млн. — легкових.
Морфлот країни обслуговує в основному каботаж. Значну частку зовнішньоторговельних вантажів перевозять судна іноземних компаній. Найбільші порти: Сідней, Мельбурн, Ньюкасл, Порт-Аделаіда, Фримантл, Куінана.
Повітряний транспорт має велике значення як у внутрішніх, так і у зовнішніх зв'язках. Компанія "Куонтас", що належить уряду, має свої відділення у всіх великих аеропортах світу. Існує багато приватних авіакомпаній. Регулярний зв'язок з Австралією мають японські, американські, англійські, французькі, німецькі аіакомпанії.
Добре розвинутий в Австралії трубопровідний транспорт: нафто- і газопроводи. Особливе значення мають водопроводи на значні відстані.
Зовнішня торгівля. Головні статті австралійського експорту — вугілля, золото, алюміній, залізна руда, нафта і нафтопродукти, вовна, пшениця, яловичина.
В імпорті переважають машини і устаткування, транспортні засоби, хімічна продукція, тканини, папір, продукти харчування, напої.
Головні партнери Австралії: Японія, Великобританія, Нова Зеландія, Республіка Корея, Німеччина.
ЛІТЕРАТУРА
1. Алисов Н. В., Хорев Б. С. Экономическая и социальная география мира (общий обзор): Учебник. — М.: Гардарики, 2001. — 704 с.
2. Безуглий В. В., Козинець С. В. Реґіональна економічна та соціальна географія світу: Посібник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2003. – 688 с.
3. Білорус О. Г, Лук'яненко Д. Г. та ін. Глобальні трансформації і стратегії розвитку. Монографія. — К., 1998. — 416с.
4. Географічні таблиці:
Довідкові матеріали. —
5. География
: Справ. материалы — М.: Просвещение, 1988. — 400 с.
6. Гілецький Й. Р Географія
України. Соціально-економічна
7. Гладкий Ю. Н., Лавров С. Б. Экономическая и социальная география мира: Проб, учеб. для ю кл. сред. шк. — М.: Просвещение, 1991 — 272 с.
8. Дубович І. Країнознавчий
9. Економічна і соціальна
10. Мировая экономика: Учебник — М.: Юность, 2002. — 734 с.
11.Соціально-економічна географія світу. — Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. — 256 с.
2