Аудит ретроспективний аналіз

 Економіка

канд. пед. наук, доц. Андрущенко Н. О.

студентки Дуднік А. О., Пензар О. В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

АУДИТ: РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ

В умовах формування ринкових відносин та різноманітності  форм власності виникла необхідність удосконалення функцій управління процесом виробництва, що викликало потребу створення аудиту.

У світовій практиці аудит  набув значного поширення. Основною передумовою аудиту є взаємна  зацікавленість підприємства  в особі його власників, держави в особі податкової адміністрації і самого аудитора в забезпеченні реальності та достовірності обліку і звітності [1].

Аудит у перекладі з  латинського audio – слухати. Аудит – це незалежний фінансовий контроль, який здійснюється незалежними спеціалістами [2].

Дефініцію поняття «аудит» містять різні документи, які регламентують здійснення аудиторської діяльності в Україні. Перш за все, це Закон України «Про аудиторську діяльність».

В. Радянська та Я. Петраковська дають таке у дефініцію: аудит – перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах  та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно з вимогами користувачів [3].

Ширше тлумачення ролі та місця  аудиту в системі економічних відносин дає Комітет американської бухгалтерської асоціації з основних концепцій обліку (American Accounting Association -AAA- Commiteeon Basic Auditing; Concepts), утворений 1971 p., який стверджує, що аудит — це системний процес отримання й оцінки об’єктивних даних про економічні дії та події, що встановлює рівень відповідальності визначеному критерію і дає результати зацікавленим користувачам. [4]

Розвиток бухгалтерського  обліку сприяв виникненню та утвердженню аудиту. Інтенсивний розвиток аудиту починався з другої половини XIX ст., [1].

Більшість учених світу визнають, що офіційною датою виникнення незалежного аудиту в сучасному його значенні є 23 жовтня 1854 р. Саме тоді Спілці бухгалтерів Единбургу був наданий статус королівської, її членам присвоєно звання «привілейованих бухгалтерів». Спілка бухгалтерів Единбургу налічувала 180 членів, Інститут бухгалтерів та експертів Глазго — 144, а Спілка бухгалтерів Абердіно ‒ 224 [ 3].

Перші аудиторські організації  з'явилися в Україні наприкінці XX століття (акціонерне товариство «Інаудит») для контролю спільних підприємств, якщо могла здійснювати лише незалежна сторона — аудиторська організація [2].

Зародження аудиту в країнах  пострадянського простору наприкінці 80-х років ХХ ст. було обумовлено появою нових форм підприємницької діяльності, створенням акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, комерційних банків та інших підприємств, де власник не брав безпосередньої участі в процесі оперативного управління, але вимагав ефективної діяльності створеного за його кошти бізнесу [3].

Самостійний початок розвитку аудиту в Україні почався у 1991 році після набуття Україною незалежності [3].

Обов'язковий аудит в  Україні було проведено за 1994, 1995 рр. всіма суб'єктами підприємницької  діяльності. Це певною мірою позитивно вплинуло на вирішення проблеми адаптації аудиторства в Україні. Однак, починаючи з 1996 р., проведення обов'язкового аудиту було скасовано на більшості суб'єктів господарювання [1].

Однією з причин гальмування  розвитку аудиту в Україні є те, що вона впродовж багатьох століть  була поневолена іншими державам і  рівень розвитку аудиту значною мірою залежав від розвитку продуктивних сил і виробничих відносин цих країн [3].

Зарубіжний  досвід показує, що аудит є обов'язковим  атрибутом ринкової економіки будь-якої країни. Однак, на жаль, аудит в Україні ще не набув широкого впровадження. Тому в період становлення ринкових відносин слід старанно аналізувати зарубіжний досвід і застосовувати його на практиці з урахуванням конкретних національних інтересів. Вивченню цієї проблеми має допомогти як зарубіжна, так і вітчизняна література, яка акумулює досвід західних і вітчизняних аудиторських фірм.

Певний досвід проведення аудиту у нас уже накопичено. Це стосується, насамперед, підприємств, що приватизуються, а також корпоратизації, експертного оцінювання майна суб'єктів підприємницької діяльності, перевірок фінансового стану суб'єктів господарювання, що переходять на емісію цінних паперів або беруть банківські кредити тощо.

Відповідно  до прийнятого у 1995 р. Закону України "Про наукову та науко-во-технічну експертизу" аудитори повинні дати науково обґрунтовану оцінку результатів аудиторського дослідження та науково-технічної експертизи [1].

Спеціалістів із аудиту у  різних країнах називають по-різному: у США ‒ громадськими бухгалтерами; в Англії ‒ ревізорами або присяжними бухгалтерами; у ФРН – контролерами господарства, контролерами книг; у країнах СНД − аудиторами, економістами з обліку й аудиту. Все ж, не зважаючи на різне найменування фахівців із аудиту, всі вони виконують одні й ті ж самі функції [3].

Перша згадка про аудиторів датується до 1299 p. З 1844 р. у Великобританії видано серію законів про компанії, відповідно до яких останні були зобов'язані один раз протягом року запрошувати аудитора для перевірки і підтвердження звітності та звіту перед акціонерами. Аналогічні рішення щодо обов'язкового незалежного аудиту було ухвалено у Франції (1867 р.), США (1887 p.), Німеччині (1931 p.) [1].

Суспільна потреба в послугах аудиторів як посередників, що встановлюють достовірність фінансової звітності підприємства, зумовлена багатьма обставинами. Саме це робить необхідними послуги аудиторів як фахівців, що мають необхідні підготовку, кваліфікацію та досвід для перевірки фінансової звітності. Є й ще одна обставина. Аудиторська діяльність — підприємницька діяльність зі здійснення незалежних позавідомчих перевірок фінансової звітності. Отже, їй властиві всі ризики підприємницької діяльності, аудитори також несуть відповідальність перед користувачами за неякісно виконану роботу. Це означає, що користувач аудиторської інформації має нагоду (за достатніх на те обставин) частину своєї відповідальності за неправильно прийняте управлінське рішення, що ґрунтується на аудиторському висновку, перекласти на аудиторську фірму і отримати певне відшкодування своїх матеріальних втрат [5].

Висновок. Отже, аудит є однією з важливих галузей науки і практики. Він значно розширює та якісно поліпшує традиційну систему контролю. З розвитком ринкової інфраструктури зростає потреба в об'єктивному кількісному та якісному оцінюванні господарських явищ і фактів при визначенні їх відповідності встановленим критеріям та надання зацікавленим користувачам достовірної інформації про об'єкти господарської діяльності підприємства.

Література:

1. Усач Б. Ф. Аудит : навч. посіб. / Усач Б. Ф. − [3-тє вид., перероб. і доп.]. –К. : Знання, 2004. – 231с.

2. Огійчук М. Ф. Аудит: організація і методика : навч. посіб. / Огійчук М. Ф., Новіков І. Т., Рагуліна І. І. – К. : Алерта, 2010. – 584 с.

3. Радянська В. В. Аудит : навч. посіб. / В. В. Радянська, Я.В. Петраков. – К. : Центр навчальної літератури, 2008. – 416 с.

4. Гончарук Я. А. Аудит : навч. посіб. / Я. А. Гончарук, В. С. Рудницький [3-тє вид., перероб. і доп.]. – К. : Знання, 2007. – 443 с.

    5. Аудит  :  навч.  посіб.  / [Л. М.  Янчева,  з. о.  Макеєва, Л. О. Баранова та ін.] – К. : Знання, 2009.− 335с.

e-mail: aliona23011995@mail.ru