Автор: Пользователь скрыл имя, 03 Апреля 2012 в 22:24, реферат
У кінці XVIII ст. українські землі були вкотре поділені і опинилися під владою Російської та Австрійської імперій, у складі яких вони перебували впродовж XIX - на початку XX ст. Становище українських земель на поч. XIX ст. було важким. І російські, і австрійські володарі розглядали Україну як колоніальний сировинний придаток до промислове розвинутих центральних районів своєї імперії. Промисловість на окраїнах розвивалася вкрай повільно. Панщина, кріпосне право та інші форми експлуатації селянства гальмували розвиток промисловості, сільського господарства та внутрішнього ринку.
Вступ……………………………………………………………………………………………………………3
1. Аграрні реформи на українських землях під владою Російської імперії………………………………………………………………………………………………………………….5
2. Аграрна реформа 1848 р. в Австрійській імперії і Західній Україні……12
Висновок………………………………………………………………………………………………..….14
Список літератури……………………………………………………………………………………..15
Земельна реформа надала поміщику право упродовж двох років самому визначати і оформити у т.зв. уставних грамотах розміри земельних наділів селян. У цей час селяни перебували у становищі тимчасово зобов'язаних,
змушені були, як і раніше, відбувати панщину або платити оброк. В
багатьох місцевостях таке становище продовжувалося багато років. Дворові
селяни взагалі землі не отримали.
В Україні існувала численна група (майже 50%) державних селян, долю яких вирішено спеціальним законом про поземельний устрій від 1866 р. Згідно з ним, селяни мали право викупити свій наділ, а до того часу вони повинні були сплачувати щорічний державний податок.
Разом з тим, реформа 1861 р. створила сприятливі умови для активізації
господарської діяльності, перетворила селян-кріпаків у вільних людей.
Селяни могли вільно пересуватися, купувати і продавати рухоме і нерухоме
майно, займатися підприємництвом, торгівлею. Реформа сприяла господарському піднесенню, завершенню промислового перевороту і здійсненню індустріалізації.
2. Аграрна реформа 1848 р. в Австрійській імперії і Західній Україні
Панщинна система
Буковині, що входили у склад Австрійської імперії, була так само, як і в
Східній Україні, малоефективною, гальмувала розвиток господарства і
вимагала ліквідації. Тривалий час панщина була вигідною панівним
верствам Австрійської монархії німцям, полякам, євреям, як і
колоніальний статус західноукраїнських земель в цілому. Галичина була
хлібною коморою для Австрії й Німеччини. Вона експортувала велику
кількість збіжжя з панських маєтків, що приносило чималий зиск. Разом з
тим, сільське населення Східної Галичини періодично голодувало.
головна причина цього голодування у тому, що 43% орної землі належало
польським та іншим панам-дідичам, яких налічувалося дещо більше, ніж 50тис., тоді як на майже 2 млн. 700 тис. селян припадало 57% орної землі.
Не дивно, що у першій половині XIX ст. по Західній Україні прокотилося
ряд селянських повстань і заворушень, які супроводжувалися пожежами та
масовими вбивствами панів.
Поштовхом до ліквідації панщини стали революційні події 1848 р. в
Австрії та інших країнах Західної та Центральної ?Європи. 18 березня
1848 р.
угорський сейм видав закон
про скасування панщини в
Закон (патент) про ліквідацію панщини в Галичині було проголошено
народові 22 квітня 1848 року на Великдень. Селяни оголошувалися вільними
громадянами держави і звільнялися від панщинних повинностей.
7 вересня 1848 року віденський парламент ліквідував примусову закупівлю
селянами горілки та інших міцних напоїв, правом на виробництво і реалізацію яких (право пропінації) володіли поміщики.
Селянин, як і поміщик, ставав власником землі. Як компенсацію за
ліквідацію панщини пани-дідичі отримували відшкодування з державної
скарбниці. Вони звільнялися від опікунських обов'язків над селянами (від обов'язку допомагати на випадок стихійного лиха, епідемій тощо). Держава
звільнила
поміщиків від окремих
сервітутні володіння (ліси, пасовища, луки ). Селяни за користування сервітутами повинні були заплатити певну суму панам на основі добровільних угод з ними. Патент 1853 р. почав регулювати сервітутні відносини, але мало чим допоміг селянству: більшість сервітутних судових процесів селяни програли поміщикам.
Таким чином, скасування панщини було проведене з повним нехтуванням інтересів селянської верстви. Крім грошового відшкодування за землю, селяни змушені були платити за користування сервітутами, що робило залежними від панів у господарському відношенні.
Невирішеним залишалося питання права на пропінацію. Пани зуміли обійти закон від 7 вересня 1848 р. і дальше використовували право пропінації у своїх корисних цілях. Так, у 1860 р. дохід від пропінації становив 5млн. римських щорічно. А у 70-их роках селяни змушені були викупляти
право на пропінацію.
Незважаючи на перелічені недоліки, аграрна реформа в цілому сприяла
розвитку господарства, розчистила шлях для інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, формування індустріального суспільства
Висновок
Внаслідок реформи 1861 р. селянство України втратило понад 15% загальної площі земель, які раніше перебували у їхньому користуванні. 94% колишніх поміщицьких селян одержали наділи менше 5 десятин, тобто менше норми середнього прожиткового мінімуму. Земельні наділи селяни повинні були протягом 49 років викупити у поміщиків згідно з встановленими реформою цінами, які значно перевищували тодішні ринкові ціни на землю.
Разом з тим, реформа 1861 р. створила сприятливі умови для активізації
господарської діяльності, перетворила селян-кріпаків у вільних людей.
Селяни могли вільно пересуватися, купувати і продавати рухоме і нерухоме
майно, займатися підприємництвом, торгівлею. Реформа сприяла господарському піднесенню, завершенню промислового перевороту і
здійсненню індустріалізації.
В Австрійській імперії незважаючи на перелічені недоліки, аграрна реформа в цілому сприяла розвитку господарства, розчистила шлях для інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, формування індустріального суспільства.
Список використаної літератури
1999. – с. 345
1995. - с. 290
1995. – с. 347
с. 390