Адвокатура Украины в советское время

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра загальноправових дисциплін

РЕФЕРАТ

з предмету «Адвокатура України»

Українська адвокатура за Радянських часів

Виконавець:

студент факультету стаціонарного

навчання 3  курсу ЮД-945 групи

Костогриз А.І.

Перевірив:

Щербіна Є.М.

Дніпропетровськ 2011

План:

Вступ

І. Становлення адвокатури в Україні в 1917—1921 роках

ІІ. Колективні форми організації праці в адвокатурі

кінця 20-х — середини 30-х років

ІІІ. Адвокатура в період окупації 1941—1944 років

ІV. Організація та діяльність адвокатури України в післявоєнний

період (1946 — 1977 роки)

V. Адвокатура в період формування правової держави

              Висновок

              Використана література

Вступ

У темі розглядається досить великий і, головне, нестабільний період історії нашої держави. Це доба революцій, війн, репресій, будівництва соціалізму. Останнім у вказаній темі є період формування правової держави в Україні. На всіх цих етапах організація та діяльність адвокатури мали свої особливості.

І. Становлення адвокатури в Україні в 1917—1921 роках

                26 жовтня 1920 р. було прийняте Положення про народний суд. Ним правозаступники обов`язково залучалися як захисники обвинувачених у кримінальних справах, що розглядалися з участю шести народних засідателів. Крім членів колегії правозаступників захисниками й представниками сторін могли бути близькі родичі, працівники державних установ, члени громадських організацій. Діяльність колегії правозаступників при ревтрибуналах регулювалася “ Тимчасовим положенням про революційні трибунали УСРР” від 14 лютого 1919 р.

У лютому 1919 р. у всіх містах України були створені юридичні консультації. Кількість їх у кожному місті визначали відповідні відділи місцевих Рад з наступним затвердженням виконкомом. 18 жовтня 1921 р. постановою РНК УРСР “Про встановлення зборів у доход республіки за НКЮ” було запроваджено оплату за юридичну допомогу та участь правозаступника в судовому процесі. Однак в цьому правовому акті передбачалося положення, що незаможні особи звільняються від встановленої оплати за наданням їм юридичної допомоги на підставі відповідних документів, виданих відділами соціального забезпечення, волосними комітетами, комітетами незаможних селян або профспілковими організаціями.

Слід зазначити, що організовані відповідно до Тимчасового положення про народні суди та революційні трибунали Української республіки колегії правозаступників не зазнали змін аж до 1922 р. В історії України це був період її становлення.Новий етап в історії адвокатури України пов`язаний з введення у республіці нової економічної політики, що зумовило необхідність судової реформи 1922 р., яка, в свою чергу, поставила на порядок денний і організаційне оформлення адвокатури.В січні 1922 р. в Харкові відбувся перший всеукраїнський з`їзд працівників юстиції, в одній із резолюцій якого “Про адвокатуру” були сформульовані такі принципи створення адвокатури: організувати колегії правозаступників при губернських відділах юстиції, оплату праці працівників визначати за таксою, з конкретним визначенням випадків звільнення від оплати, при виборі захисника у кримінальних і представництва у цивільних справах враховувати побажання особи, яка потребує юридичної допомоги, вважати недопустимим сумісництво членів колегії захисників із посадами в НКЮ, РНК, міліції, розшуку. З`їзд також доручив наркоматові юстиції розробити відповідний законопроект реформи колегій правозаступників, який 2 жовтня 1922 р. й було прийнято після обговорення Всеукраїнським Центральним Виконавчим Комітетом як                Положення про адвокатуру Української РСР СУ УССР. 14 листопада 1922 р. на його підставі НКЮ УРСР затвердив Інструкцію про організацію губернських колегій захисників при губрайнарсудах. На членів колегії захисників покладалося ведення кримінальних і цивільних справ за призначенням, а також за угодою з особами та організаціями, котрі зверталися за їхнім сприянням; ведення справ в адміністративних органах, наділених судовими правами; складання документів у судових та адміністративних справах; укладання угод і договорів, надання усних і письмових порад; участь у діяльності юридичних консультацій, а також у зборах захисників свого судового округу.

      На розвиток положення про адвокатуру НКЮ УРСР 27 грудня 1922 р. затвердив Положення про надання консультації для надання юридичної допомоги населенню, що організовується колегіями захисників. Усі члени колегії захисників водночас були й членами консультації.Слід зазначити, що положення про адвокатуру вже в перші роки після прийняття зазнало деяких змін, зумовлених проведенням у республіці судової реформи. Так, 16 грудня 1922 р. ВУЦВК прийняв Положення про судоустрій Української РСР СУ УССР, яке запровадило єдину систему судових установ, що складалася з народних і губернських судів, Верховного Суду УРСР. Положення передбачало, що з метою забезпечення трудящим юридичної допомоги при вирішень цивільних спорів та надання захисту в кримінальних справах при губернських судах (і під їхнім наглядом) діють колегії захисників.29 жовтня 1924 р. постановою СРСР і союзних республік зазначалося, що до надання юридичної допомоги населенню, в тому числі виконання завдань судового захисту, засновуються колегії правозаступників (оборонців). Вони діють на підставі Положення про судоустрій, загальні принципи якого визначають союзним законодавством.

У зв`язку зі скасуванням у червні 1925 р. ВУЦВК адміністративно - територіального поділу України на губерні і поділом її території на 41 округів, були перебудовані й органа юстиції: замість губернських судів і колегій захисників, що перебували при них, були створені окружні суди, при яких діяли колегії захисників.. Нове Положення про судоустрій Української РСР від 23 жовтня 1925 р. підтвердило цей статус колегій захисників. Про організацію та діяльність колегії захисників у цьому Положенні мова не йшла.Слід зазначити, що у вересні 1927 р. НКЮ був запроваджений при президії колегії захисників інститут стажистів і практикантів Збірник чинних установ, інструкцій, обіжників НКЮ й обіжників НКЮ Найвищого Суду УРСР.Колегії захисників уже в перші роки свого існування намагалися піднести престиж і авторитет своєї професії. Так, у 1926 р. Харківська губернська колегія захисників звернулася з пропозицією до РНК про те, щоб назву “колегія захисників” змінити на “адвокатуру”. На жаль, ця слушна пропозиція не знайшла підтримки, оскільки тоді над суспільною думкою тяжило спотворене класовим мисленням уявлення про дореволюційну на зарубіжну адвокатуру.

Цікавим є факт, що у 1923 р. київська колегія захисників прийняла звернення до членів колегії, яке містило норми професійної етики. Це була перша спроба, привернути увагу до цього вкрай необхідного і досить важливого елемента адвокатської діяльності.12 вересня 1928 р. колегія НКЮ УРСР прийняла постанову “Про реорганізацію колегії захисників”, якою було визначено перехід на колективні форми організації праці захисників. Причому постановою наголошувалося на добровільному характері прикріплення захисників до консультацій і ліквідації приватних кабінетів.У новому положенні про судоустрій від 11 вересня 1929 р. було передбачено, що колегії захисників перебувають при окружних судах і діють на підставі як цього Положення, так і наказів та розпоряджень НКЮ УРСР.Відповідно до цього 20 жовтня 1929 р. НКЮ УРСР затвердив Положення про колективні форми роботи колегій захисників.Окремо слід спинитися на питанні оплати праці захисників після переходу на колективні форми роботи. Адже необхідно було знайти найдоцільніший варіант, який відповідав би й новим методам діяльності захисників й стимулював їхню працю. До цього часу практика оплати працівників у республіці знала різні форми. Так, однією із перших була преміально-марочна система, за якою захисникові виплачувалася певна частина цього заробітку, а решта, за винятком витрат на управлінський апарат, находила до загального фонду, з якого кожному захисникові виплачувалася певну суму залежно від кількості встановлених йому за кваліфікацією марок. При цьому не враховувалась кількість і якість праці захисника.

Тому з 17 травня 1931 р. наказом НКЮ міжрайонним колегіям захисників була запропонована розрядно - пайова форма. Та й ця форма оплати праці виявилася непридатною, оскільки поділ на розряди не мав відповідних критеріїв та обґрунтування.Намагаючись урахувати невдалий досвід уже випробуваних форм оплати праці захисників, усунути виявлені недоліки, що стали їх результатом, з 26 квітня 1932 р. НКЮ УРСР запропонував систему госпрозрахунку, за якою кожна юридична консультація колегії перетворювалася на госпрозрахункову бригаду.Слід підкреслити, що ця система зустріла досить сильний опір колегії захисників, які справедливо вважали адвокатську діяльність такою специфічною галуззю, яку ніяк не можна планувати.

ІІ. Колективні форми організації праці в адвокатурі кінця 20-х — середини 30-х років

      Певним логічним завершенням введеної системи госпрозрахунку, зміцнення фінансової бази колегій захисників республіки стало утворення в березні 1933 р. централізованого фонду коштів колегії та прийняття у зв`язку з цим постанови НКЮ “Про централізацію коштів колегії захисників“. Однак кошти колегії захисників в основному були сконцентровані в НКЮ республіки, який не завжди справедливо та об`єктивно ним розпоряджався. У зв`язку з цим указаний фонд 10 травня 1934 р. був ліквідований ЗЗ УРСР.У вересні 1930 р., в республіці скасувалися округи й запроваджувалася двоступенева система управління: центр - районується. Щоб пристосувати судові органи республіки до нової системи управління, 29 вересня цього ж року ВУЦВК і РНК УРСР затвердили постанову “Про реорганізацію місцевих органів юстиції”, НКЮ - Інструкцію про порядок ліквідації окружних судів, прокуратур і президій, колегій захисників. За цими актами водночас із ліквідацією місцевих органів юстиції були ліквідовані і президії окружних колегій захисників, а замість них були створені міжрайонні та їхні президії.У зв`язку з цим НКЮ УРСР у травні 1931 р. був виданий наказ, який передбачав завдання , організацію та структуру міжрайонної колегії захисників, функції її керівних органів, питання коштів і розподілу доходів, порядок прийому до колегії тощо.

Нове положення про судоустрій УРСР від 25 вересня 1931 р. фактично залишило без змін принципи організації колегії захисників, що існували раніше. Про те воно вперше закріпило права колегії захисників як юридичної особи. Оскільки двоступенева система управління в республіці була визнана неефективною, то на сесії ВУЦВК 9 лютого 1931 р. її територія була поділена на 5 областей: Київську, Харківську, Вінницьку, Дніпропетровську, Одеську. Відповідно до цього постановою НКЮ від 11 лютого 1932 р. “Про структуру та функції обласних органів НКЮ” скасовувалися міжрайонні колегії захисників , а натомість утворювалися колегії при обласних судах, під їхнім керівництвом і наглядом. Було підтверджено що єдиною формою діяльності колегії захисників є колективна.Згідно з постановою ВУЦВК і РНК УРСР від 26 червня 1934 р. “Про розширення прав Найвищого Суду“ безпосереднє керівництво колегіям захисників покладено на Найвищій суд , якій 4 липня 1934 р. затвердив нове Положення про форми роботи юридичних консультацій.

Подальший розвиток організаційних форм діяльності адвокатури України пов`язаний з прийняттям нових Конституції (Основного Закону) Української РСР. Зокрема, такі норми конституцій, як забезпечення обвинуваченому права на захист , недоторканість особи, розширили діяльність адвокатури.У січні 1937 р. в структурі Наркомату юстиції УРСР був створений відділ судового захисту й юридичної допомоги населенню, на який покладалося здійснення загального керівництва і нагляду за діяльністю колегій захисників та організація юридичної допомоги населенню. Колегії захисників перейшли у відання НКЮ і стали йому підзвітні.15 жовтня 1937 р. НКЮ УРСР затвердив наказ про колегії захисників, за якими фактично зберігалися організаційні форми роботи колегій захисників. Так, вказувалося, що судовий захист та юридичну допомогу громадянам , державним і громадським організаціям колегії захисників надають через юридичні консультації.16 серпня 1939 р. Рада Народних Комісарів СРСР затвердила Положення про адвокатуру СРСР. Ними були визначені завдання адвокатури, керівництво її діяльністю, структура та порядок прийому і виключення із колегії адвокатів, дисциплінарна відповідальність.Насамперед слід звернути увагу на відсутність в Положенні слова “захисник” та введення терміну “адвокатура”, “адвокат”

ІІІ. Адвокатура в період окупації 1941—1944 років

Велика Вітчизняна війна внесла суттєві корективи в характер діяльності адвокатів. Так, у зв`язку з прийняттям Президією Верховної Ради СРСР 22 червня 1941 р. Указу “Про військовий стан», в місцевостях, переведених на військовий стан, всі справи про злочини, що мали на меті порушити громадський порядок та державну безпеку, передавалися на розгляд військових трибуналів.Розгляд справ у загальних судах на недовгій час був припинений у зв`язку з тим, що вже у кінці жовтня — на початку листопада 1941 р. гітлерівці окупували майже всю Україну. 25 грудня 1941 р. союзний НКЮ у своєму листі “Про призначення захисту на вимогу суддів” визначив порядок виділення адвокатів для захисту обвинувачених у справах , що розглядалися військовими трибуналами і загальними судами.Як і раніше, кадрами адвокатури займалися державні органи, про що свідчать інструкції НКЮ СРСР від 26 грудня 1944 р. “Про організацію контролю за якістю роботи адвокатів”, “Про контроль за якістю роботи адвокатів, що обслуговують установи, підприємства й організації”. У листопаді 1944 р. Радянська Армія звільнила від окупантів територію Закарпатської України. В містах, селах почали діяти органи народної влади — Народні комітети.26 листопада 1944 р. в Мукачеві відкрився 1 з`їзд Народних Комітетів Закарпатської України, котрий одноголосно прийняв Маніфест про возз`єднання Закарпатської України з Радянською Україною.У зв`язку з появою на території Закарпатської України нової системи прокурорських і судових органів для обслуговування населення, надання юридичної допомоги, тощо, вийшов декрет від 12 січня 1945 р. “Про організацію роботи народної адвокатури”.

В розвиток його, Уповноважений Народної Ради в справах юстиції, розпорядженням від 20 лютого 1945 р. затвердив “Тимчасове положення про організацію та діяльність народної адвокатури”, а 5 березня 1945 р. видав розпорядження “Про таксу адвокатів та їхніх заступників”.29 червня 1945 р. у Москві був підписаний договір між СРСР і Чехословацькою Республікою, згідно з яким Закарпатська Україна увійшла до складу Української РСР. Цей договір був ратифікований 27 листопада 1945 р. Президією Верховної Влади СРСР, цим був завершений процес возз`єднання всіх Українських земель в єдину Українську РСР.

ІV. Організація та діяльність адвокатури України в післявоєнний

період (1946 — 1977 роки)

22 січня 1946 р. на підставі Президії Верховної Ради СРСР у складі УРСР була утворена Закарпатська область. 24 січня 1946 р. Указом Президії Верховної Ради УРСР на території Закарпатської області було запроваджено законодавство України.Після закінчення Великої Вітчизняної війни форми організації адвокатури залишалися без істотних змін.З 1952 р. у колегіях адвокатів України було запроваджено кодифікацію законодавства, в зв`язку з чим Міністерство юстиції УРСР затвердило методичні вказівки щодо організації цієї роботи.У червні 1952 р. Міністерство юстиції СРСР було затверджене Положення про юридичні консультації колегії адвокатів, яке докладно регламентувало організацію і порядок роботи юридичних консультацій. Однак у квітні 1956 р. воно було скасовано у зв`язку з введенням нових Типових правил внутрішнього розпорядку для адвокатів, до яких були включені і відповідні норми Положення про юридичні консультації.