Ярослав Мудрий

РЕФЕРАТ 

на тему: «Видатні люди України»

                                                                       учня 4-го класу

                                                                                     4-ї ЗОШ І-ІІІ ступенів

                                                                                     Пахомова І.О.   
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Ярослав Мудрий

«Якщо будете у ненависті жити, у  сварках та бійках, то самі загинете і загубите землю своїх батьків  та дідів, котрі здобували її трудом своїм великим...»  
З наказу Ярослава Мудрого синам

«Ярослав  над усе полишив по собі пам’ять  в руській історії своїми справами внутрішнього устрою»  
М. Костомаров 

Ярослав Володимирович (Мудрий) (978-1054) – видатний державний діяч і полководець, великий київський князь (1019-1054), син князя Володимира Святославича і полоцької княжни Рогнеди Рогволодівни.

Ярослав розпочав свою політичну кар’єру дуже рано. На десятому році життя він був відірваний від матері й поставлений батьком  намісником у Ростово-Суздальській землі. Коли у Новгороді Великому помер найстарший син Володимира Вишеслав, Володимир несподівано для всіх перевів до Новгорода малого Ярослава. В той час Новгород був другим за значенням містом Київської Русі. Це свідчило про те, що мудрий державний діяч Володимир побачив у малому хлопцеві риси майбутнього правителя.

Чверть століття просидів Ярослав на дуже відповідальному  новгородському престолі. Однак вже  у 1014 році князь Ярослав відмовився сплачувати данину Києву і лише смерть Володимира запобігла відкритій війні сина з батьком. Протягом 1015-1019 рр. Ярослав вів боротьбу за київський престол зі своїм братом Святополком Окаянним. У 1019 р. він остаточно розбив війська Святополка на

р. Альті й став великим київським князем. Однак  фактично Ярослав ще протягом деякого часу був змушений ділити верховну владу в державі з братом Мстиславом і лише з 1036 р., після смерті останнього, Ярослав відчув себе повноправним правителем Русі.

Період князювання Ярослава Володимировича позначився піднесенням Давньоруської держави. Недарма він вважається однією iз наймасштабнiших особистостей світової історії. Державний діяч, який зумів розширити територію Давньоруської держави, укріпити її кордони, встановити контакти з багатьма європейськими країнами, князь величезне значення приділяв внутрішньому устрою держави. Насамперед слід відзначити наполегливість князя у поширенні християнства (літописці пізнього Середньовіччя називали його «Богохранимим» та «Богомудрим»). За часів Ярослава Мудрого на Русі було засновано перші монастирі – Св. Юрія, Св. Ірини та Києво-Печерський монастир, які стали великими церковними і культурно-освітніми центрами.

Як високоосвічена людина, Ярослав дбав про розвиток освіти в державі. За його розпорядженням було створено школу і бібліотеку при Софіївському соборі, яка славилася  на всю Європу. При бібліотеці було зібрано перекладачів, які переклали  давньоруською мовою багато грецьких книг.

Вічними пам’ятниками благочестя Ярослава залишаються перлини  давньоруської архітектури –  храми Святої Софії у Києві  та Новгороді. Крім того, за часів правління  князя значно розширилася територія міста Києва. Частину міста було обнесено високими валами (Ярославові вали) з трьома брамами (Лядські ворота, Львівська брама та Золоті ворота). Головний в’їзд у місто відбувався через Золоті ворота.

До історії всіх часів і народів Ярослав Мудрий увійшов і як людина, яка зуміла сповна використати в інтересах держави міжнародні династичні зв’язки. Недарма його називали «тестем Європи». Сам князь був одружений з донькою шведського короля Олафа – Інгігердою, згодом – з Анною, дочкою візантійського імператора. Дочка Ярослава Єлизавета вийшла заміж за норвезького короля Геральда Суворого, друга дочка – Анна за французького короля Генріха ІІ, третя дочка – Анастасія була дружиною угорського короля Андрія І (Андріяша І).

За часів Ярослава Мудрого була розпочата кодифікація  давньоруського права, результатом якої стало укладення так званої «Правди Ярослава», що становить найдавнішу частину кодексу законів, відомого як «Руська Правда».

37 років правління  Ярослава Мудрого заклали міцний  фундамент розвитку традицій  державотворення на українських теренах. Протягом цього часу Давньоруська держава зберігала свою могутність і міжнародний авторитет.

Помер Ярослав у  Вишгороді, поховано його у Київському Софіївському соборі.