Иван Рюрикович

 

Ігор Рюрикович 
Великий Князь Київський 
Роки життя: близько 878-945 
Роки правління: 912-945

 

 
Існує багато цікавих історичних постатей, які зробили вагомий внесок в  історію не тільки нашої країни, а вони були творцями епох, династій багатьох держав. Персона князя Ігоря  особисто для мене найцікавіша, адже це була постать, пронизана протиріччями. Князь Ігор своєю політикою зробив як і хороші, продуктивні дії, але  і такі, що змушують ставитися до його особи з негативом.

Ігор (давньо-ісландське Ingvar) Рюрикович Старий - син новгородського князя Рюрика, нащадок слов’ян, хоч і душе поширена думка, що Рюрик був нормандцем, але всі докази стверджують, що це неправда. Мати Ігоря - дочка «князя урманского» Ефанда.            Ігор старий вважається наступником віщого Олега. 
            Існує кілька версій про дату народження Ігоря: 861, 864, 865, 875. У Новгородському першому літописі при захопленні Києва в 882 році Ігор виступає вже в ролі дорослого правителя. 
            У «Повісті временних літ» у 879 році князь Рюрик, помираючи, передає правління родичеві Олегові і залишає йому свого малолітнього сина Ігоря. Тобто літописи, які вважаються достовірними суперечать один одному, і правду дуже важко знайти. 
             За даними літопису князь Ігор вважався не дуже діяльним і відважним полководцем. Його прагнення об’єднати роздрібнені племена в одну цілісність не увінчалося успіхом, що показує несвідомість Ігоря як успішного політика. Він не розрахував, що слов’янські племена  свободолюбні, вони зустріли з супротивом спробу нав’язування влади Києва.

             Крім цього найприкметнішою легендою про князя є про його смерть. Навіть у школах діти знають як він загинув, та не знають його подвигів.  
              У 903 році з Пскова Ігорю привели дружину, майбутню княгиню київську, Ольгу. Але дата одруження виглядає вкрай сумнівно, враховуючи, що син Ігоря та Ольги - Святослав, народжений в 942 році. 
              Після смерті князя Олега в 912 році Ігор вступає на Київський престол. Отримавши таку звістку, древляни не поспішали зі сплатою данини, і Ігор змушений був вибивати її силою. У 914 році підкоривши уличів і утихомиривши плем'я древлян, він змусив їх виплачувати більшу данину, ніж раніше. У 915-му році Свенельд, воєвода князя, рушив на південь і після трирічної облоги перевернув місто, за що в нагороду отримав древляньску данину. 
                У 920 році Ігор знову воював з печенігами, але результати цієї війни не відомі. 
               Слава князя Олега і його багата здобич не давали спокою Ігорю, і він здійснив два походи на Візантію. Перший похід на греків у 941 році закінчився повною невдачею. Цар Роман був попереджений болгарами і зустрів Ігоря у всеозброєнні: вислав свій флот на зустріч Ігоревім судам і спалив їх. Рятуючись від розгрому залишки дружини, висадилися на берег Малої Азії і стали грабувати навколишні поселення, але візантійці видворили їх і звідти. Ігор з уцілілої дружиною безславно повернувся в Київ. 
              «Повість временних літ» відзначає жадібність Ігоря. Невдача з греками його не зупинила. Ігор став готуватися до нового походу, який відбувся в 944 році. Зібравши багатьох воїнів: словен, кривичів, тивирцев, русь, полян, найняв печенігів, взяв у них заложників і пішов у човнах і на конях на греків. Імператор Візантії був знову попереджений болгарами: "Йде русь і найняла з собою печенігів" і послав до Ігоря своїх кращих бояр з благанням: «Не ходи, але візьми данину, яку брав Олег, додам і ще до тієї данини". Цар Роман і князь Ігор вступили в переговори і уклали новий договір (945г.) між Візантією і Руссю. Встановили «світ вічний доти, поки сонце сяє і весь світ стоїть». У договорі присутні більш сприятливі умови для торгівлі з Візантією, ніж раніше і тут же вперше зустрічаємо вираз «Руська земля». 
              Після повернення з візантійського походу, восени 945 року, князь Ігор, на вимогу своєї дружини і незадоволений своїм змістом, відправляється до древлян за даниною. Древляни не числилися в складі війська, який зазнав розгром у Візантії, і тому Ігор вирішив поправити своє становище за їх рахунок. Легко зібравши данину, на шляху додому Ігор передумав: не вимагати чи більше? «Поміркувавши, сказав своїй дружині:" Ідіть з даниною додому, а я вернусь і походжу іще ». Відправивши більшу частину дружини в Київ, з малою він повернувся в Древлянську землю. Древляни справедливо розсудили: "Якщо внадиться вовк до овець, то винесе все стадо, поки не уб'ють його так і цей: якщо не вб'ємо його, то всіх нас погубить". Вони перебили всіх дружинників і вбили самого князя Ігоря. За словами Іоанна Цимісхія "він був узятий ними в полон, прив'язаний до стовбурів дерев і розірваний надвоє". Поблизу Іскоростеня він і був похований під високим курганом. 
           Згідно з літописом, княгиня Ольга, вдова Ігоря, жорстоко помстилася древлянам. Поклала на них найтяжку данину, перебила багато народу, знищила їх старійшин, спалила Іскоростень, і поки підростав син Ігоря, маленький Святослав, за підтримки дружини і бояр князя почала правити Руссю.

              Враховуючи вище сказане, можна  зробити висновок, що князь Ігор  не справлявся з своїми обов’язками,  а більше користувався своїм  становищем. Його політика була  нищівною та егоїстичною. Князь  погано відчував дух населення  та не рахувався з прагненням  і особистими свободами населення.  Ігор був жадібним, його сліпе  прагнення до наживи та влади  засліплювало здоровий глузд, а наслідком були чималі втрати життів безневинних людей. Особисто для мене немає позитивних рис з портрету князя Ігоря, але він велика частина історії. Ми робимо висновки зараз, озираючись на минуле, але ніхто не знає, як би поступив на місці князя, тому персону князя Ігоря Старого слід поважати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Міністерство освіти і науки України

Національний технічний університет України

„Київський політехнічний інститут”

Кафедра електромeханічного обладнання енергоємних виробництв

 

 

 

 

Реферат

На тему: «Історичний портрет  князя Ігоря Старого»

 

 

 

                                          Виконала: студентка 4 курсу

                                                гр. ОМ-01, ІЕЕ

                                                   Переверзєва Г.О.

                    Перевірив:

                                                   Павловський В.В.

 

 

 

Київ 2013