Богдан Хмельницький увійшов в історію як борець за щастя України

Богдан Хмельницький увійшов  в історію як борець за щастя українського народу, як мудрий державний діяч, як герой народно — визвольної війни 1648–1654 років. Народився Богдан Зіновій  Хмель-ницький 27 грудня 1595 р. в м. Чигирині в шляхетській родині. Його батько Михайло Хмельницький — безмаєтковий український шлях-тич, який служив при дворі коронного гетьмана С. Жолковського в Жовкві, а потім перейшов на службу до його зятя магната Яна Дани-ловича, Корсунсько-Чигиринського старости, спочатку осадчим, а згодом чигиринським підстаростою. В цей час він придбав собі ху-тір Суботів під Чигирином і заснував власну слободу Новосельці, де мав кількох підданих селян. Дружиною його стала козачка, а сам Михайло Хмельницький був у добрих стосунках з запорізькими ко-заками. Під його командуванням перебували реєстрові козаки чиги-ринського староства.

Дитячі та юнацькі роки Б. Хмельницького минали серед прос-того народу. Батько подбав про його навчання в одному із київських монастирів і у єзуїтській колегії в Ярославі на Галичині. І він мав добру освіту, володів кількома мовами. Це сприяло розширенню сві-тогляду Богдана, дозволило йому познайомитися з кращими зраз-ками світових духовних надбань. Повернувшись з навчання, Богдан 

Розділ ІХ ПОЛІТИЧНА ДУМКА  В УКРАЇНІ КІНЦЯ XVI — ПОЧАТКУ XVII СТОЛІТЬ 

кілька років перебував  у Чигирині й навчався у батька і місцевих ко-заків військової справи, господарював і брав участь у боротьбі про-ти татарських нападів, набуваючи військового досвіду. Під с. Цеце-рою (поблизу м. Ясс) 27–28 вересня 1620 р. загинув батько, а Богдан попав у полон і два роки перебував у Константинополі в неволі. Тут навчився татарської і турецької мов, познайомився з політичним становищем і військовими силами, побутом і звичаями турків, завів особисті стосунки з впливовими діячами Порти.

Після полону поселився у  Суботові, де вів господарство, одер-жане у спадщину від батька, підтримував зв’язки з Запорізькою Січчю, куди приїздив і вступив в один із куренів козаком. Неодноразово ви-рушав у походи на Кримське ханство і на чайках до берегів Анато-лії. Запорізькі козаки добре знали його відвагу і військовий хист. Як шляхтич, Богдан Хмельницький мусив служити у реєстровому козацькому війську, куди він вступив у 20-х р. козаком Чигиринсь-кого полку. Там став атаманом, сотником і заслужив авторитет се-ред запорізького і реєстрового козацтва.

У 30-х рр. ХVІІ ст. Б. Хмельницький перебував на посаді писа-ря реєстрового війська, воював проти руських і одержав від польсь-кого короля Владислава ІV золоту шаблю за хоробрість. У 1645 р. Б. Хмельницький був у Франції на чолі десяти сотень козаків, брав участь в облозі французької фортеці Дюнкерка під час Тридцятиріч-ної війни. Повернувшись на Україну, Б. Хмельницький провів таємну нараду під Чигирином, на якій було прийнято рішення про підготов-ку всенародного повстання проти польського панування, за возз’єд-нання України з Росією, уклавши договір з Кримським ханством. Цьому сприяла ситуація. В 1646 р., коли Б. Хмельницького не було в Суботові, польський шляхтич Даніель Чаплинський зажадав для се-бе маєтку Хмельницького, напав на Суботів, убив молодшого сина Б. Хмельницького й викрав жінку, з якою щойно овдовілий Богдан мав намір одружитися. А чигиринський староста і магнат С. Конец-польський наказав арештувати Б. Хмельницького і кинути у в’язницю. 

Безродний Є. Ф., Уткін О. І. ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ ВЧЕНЬ

Але не маючи доказів щодо підготовки повстання, він не наважився  скарати Б. Хмельницького відкрито і випустив його на поруки чиги-ринського полковника Михайла Кричевського. А таємно Конецполь-ський наказав схопити Б. Хмельницького і вбити.

Про цей намір Кричевський  сповістив Б. Хмельницького і 7 грудня 1646 р. він з сином Тимофієм та загоном  козаків і старшин вирушив  на Запоріжжя, щоб там заручитися підтримкою запорізь-кого козацтва й розпочати відкриту збройну боротьбу проти пану-вання шляхетської Польщі. 22 квітня 1648 р. двохтисячне козацьке військо на чолі з Б. Хмельницьким вирушило із Січі на Україну. На Жовтих Водах козаки залишили польський авангард 6(16) трав-ня, а 16(26) травня під Корсунем вщент розбили головні коронні сили. Це стало сигналом до всенародного повстання. І народно-виз-вольний рух охопив Лівебережну Україну й значну частину Право-бережжя. 26 вересня козацьке війське почало облогу Львова.

Наляканий розмахом повстання  новий польський король Ян Казимир  запросив перемир’я. І Хмельницький погодився. На цей час, тобто на кінець 1648 р., з-під влади Польщі уже була визволе-на значна частина України. На початку 1649 р. Б. Хмельницький повертається до Києва на чолі переможного війська. Збуджений на-товп і православне духовенство вітали його як українського «Мой-сея», який визволив свій народ від польського рабства. На Україні почала формуватися державність. Б. Хмельницькому довелося по-долати значні перешкоди на шляху конституювання владних струк-тур і поширення їх дії на всій визволеній території. І це вимагало від гетьмана справжньої політичної мудрості, щоб оволодіти ситу-ацією після укладення Зборівської 1649 р. й особливо Білоцерків-ської 1651 р. угод з Польщею. Б. Хмельницький зумів подолати внутрішні і зовнішні перешкоди. Він дещо зменшив соціальну на-пругу у суспільстві, визнавши основні соціальні завоювання наро-ду і після перемоги під Батогом (травень 1652 р.) зумів повернути втрачені території. 

Розділ ІХ ПОЛІТИЧНА ДУМКА  В УКРАЇНІ КІНЦЯ XVI — ПОЧАТКУ XVII СТОЛІТЬ 

На 1652 р. процес складання  етнічної державності в основно-му завершився. Б. Хмельницький у своїй державницькій практиці використав традиції козацтва, зокрема, досвід його військово-полі-тичної організації — Запорізької Січі. Він почав поступово відмов-лятися від Генеральної (чорної) ради, громіздкого і не ефективного органу. Основні важелі влади поступово переходили до рук більш вузького кола однодумців (генеральна старшина, полковники, а в окремих випадках — найавторитетніші сотники й рядові козаки). Проте всі найважливіші важелі політичної влади Б. Хмельницький залишив у своїх руках. Він видавав універсали, карав і милував, скликав ради і впливав на перебіг подій, які відбувалися, визначав фінансово-економічну політику держави, розглядав плани військо-вих операцій та їх реалізовував, визначав зовнішньо-політичний курс уряду.

Проте Б. Хмельницький як справжній  лідер національної рево-люції ніколи не відмовлявся від нагоди зміцнити свою владу і на практиці його прерогатива була необмеженою на Україні. Гетьман практично реалізував ідею спадкоємності гетьманської влади (у квітні 1657 р. гетьманську булаву одержав його молодший син Юрій). При Б. Хмельницькому успішно здійснювалося зовнішньо-політичне забезпечення молодої дрежави. Конфедеративний союз із Москвою свідчить, що гетьман показав себе розважливим політиком. Цей по-літичний акт він розглядав лише як засіб для досягнення більш мас-штабних і глибоких задумів та планів: утвердження державності й об’єднання під гетьманською булавою всіх етнічних українських зе-мель. До честі Б. Хмельницького, він протягом усіх років його ді-яльності дотримувався толерантності і поваги до представників різ-них національних груп, які мешкали в Україні. Представники поль-ських і єврейських етносів брали безпосередню участь у подіях виз-вольної війни. У полки і сотні війська Запорізького входили також росіяни, татари, вірмени, турки, чехи, серби, німці, представники ін-ших національностей. 

Безродний Є. Ф., Уткін О. І. ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ ВЧЕНЬ

Б. Хмельницький жив у  складний час. Тому нам не потрібно обілювати окремі вчинки, а тим паче канонізувати його. У нього був серйозний прорахунок, зокрема, виведення козацьких військ із за-хідного регіону України восени — на початку зими 1648 р., що при-звело до швидкої реставрації тут польських органів влади. Недоліки були і в оцінці зовнішньо-політичної ситуації 1654–1655 рр., що сприяло загостренню відносин з Молдавією, Валахією та Трансіль-ванією. У багатій різними подіями політичній діяльності великого гетьмана можна знайти й ряд інших помилок та прорахунків. Проте не вони визначають місце, роль та значення Б. Хмельницького в українській історії. Смерть його істотно ускладнила також внутріш-ньополітичну ситуацію в країні. І все ж Українська держава, біля ви-токів якої стояв Б. Хмельницький, продовжувала існувати, набувала нових якостей і давала імпульс формуванню нових суспільно-полі-тичних відносин. Б. Хмельницький став однією із найвидатніших постатей в історії України і тому заслужив право на вдячну пам’ять нащадків.

http://ebooktime.net/book_228_glava_50_4._%D0%91%D0%BE%D0%B3%D0%B4%D0%B0%D0%BD_%D0%A5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8.html