Європейський вектор української геополітики: законодавче забезпечення і практичне здійснення

- Повне впровадження  Меморандуму про взаєморозуміння  щодо закриття Чорнобильської  атомної станції, включаючи завершення  і запуск атомних енергоблоків Х2Р4, у відповідності до міжнародних стандартів атомної безпеки. 

Політика  сусідства ЄС щодо України 

Європейська політика сусідства відкриває нові перспективи  для партнерства, економічної інтеграції та співробітництва: 

·   Перспектива  просування за рамки партнерства до значного рівня інтеграції, включаючи участь у внутрішньому ринку ЄС та можливість для України брати зростаючу участь у ключових аспектах політик та програм Європейського Союзу; 

·   Розширення рамок та поглиблення політичного співробітництва; 

·   Можливість наближення законодавства в економічній  сфері, відкриття економік одна одній  та подальше зменшення кількості  торговельних бар’єрів, що стимулюватиме  інвестиції та зростання; 

·   Збільшена  фінансова підтримка: надання ЄС фінансової допомоги Україні сприятиме виконанню заходів, які визначені у даному документі. Крім того, Європейська Комісія розробляє  новий Європейський інструмент сусідства та партнерства (ЄІСП), який надаватиме допомогу Україні, у т.ч. у сфері транскордонного та міжрегіонального співробітництва між Україною та державами-членами ЄС. Також через Європейський інвестиційний банк надаватиметься підтримка проектам, що потребуватимуть інвестицій у інфраструктуру; 

·   Можливості поступового відкриття або збільшення участі у певних програмах Співтовариства, що сприятиме розвитку культурних, освітніх,  технічних, наукових зв’язків, а також зв’язків у сфері охорони навколишнього природного середовища; 

·   Підтримка  в адаптації законодавства до норм та стандартів ЄС, включаючи через надання технічної допомоги, обмін досвідом між державними службовцями (twinning) та цільові консультації і підтримку через механізм обміну інформацією про технічну допомогу (TAIEX); 

·   Поглиблення  торговельних та економічних відносин, включаючи перегляд передумов створення Зони вільної торгівлі після вступу України до СОТ;

 

·   Буде розглянута можливість укладення нової посиленої  угоди, рамки якої буде визначено  за результатами досягнення цілей цього  Плану дій та загального розвитку відносин Україна – ЄС. Доцільність нових договірних зобов’язань розглядатиметься у належний час.

 

2. Практичні сторони реалізації євроінтеграційного курсу нашої держави 
 

Важливим аспектом практичного здійснення європейського  інтеграційного курсу України стало укладення угоди про спрощення оформлення віз між Європейським Співтовариством з однієї сторони та нашої держави з іншої. Беручи до уваги те, що з 1 травня 2005 року громадян ЄС звільнено від вимог стосовно оформлення візи для в’їзду в Україну на період, який не перевищує 90 днів, або під час транзитного проїзду через територію України, укладення цієї угоди стало закономірним продовженням процесу зближення обох сторін.

Метою цієї угоди є спрощення оформлення віз громадянам України для запланованого перебування не більше 90 днів за період 180 днів.

Зміст угоди (пільги при оформленні віз для наступних категорій громадян): 

1. членів  офіційних делегацій, які на офіційне запрошення, адресоване українській  стороні, братимуть участь у зустрічах, консультаціях, переговорах або в програмах обміну, а також заходах, які проводяться на території однієї з держав-членів міжурядовими організаціями;

 

2. підприємців та представників суб’єктів господарювання;

 

3. водіїв, які  здійснюють міжнародні вантажні та пасажирські  перевезення на територію держав-членів автотранспортними засобами, зареєстрованими в Україні;

 

4. членів  бригад поїздів, рефрижераторів, локомотивів  міжнародних ешелонів, які прямують на територію держав-членів;

 

5. журналістів;

 

6. осіб, які  беруть участь у науковій, культурній та мистецькій діяльності, у тому числі  в університетських та інших програмах  обміну;

 

7. учнів, студентів, аспірантів і вчителів, що їх супроводжують, які здійснюють подорож з метою  навчання або освітньої підготовки, у тому числі за програмами обміну та у зв’язку з іншими видами діяльності, які пов’язані з навчанням;

 

8. учасникам міжнародних спортивних змагань  та особам, які їх супроводжують  з метою виконання професійних  обов’язків;

 

9. для учасників офіційних програм обміну, організованих містами-побратимами;

 

10. для близьких родичів: один з подружжя, діти (у  тому числі усиновлені), батьки (у  тому числі опікуни), дідусі, бабусі та онуки, які відвідують громадян України, які мають дійсний дозвіл на проживання на території держав-членів;

 

11. для родичів  для відвідування церемонії поховання;

 

12. для відвідання військових і цивільних кладовищ;

 

13. для тих, хто подорожує з метою лікування.

 

 Плата за  оброблення заяв про оформлення  віз для громадян України становить  35 євро, проте держави-члени ЄС стягуватимуть плату в розмірі 70 євро за оформлення віз у випадках, коли заява про оформлення віз та супровідні документи були подані заявником протягом трьох днів до передбачуваної дати його (її) від’їзду.

Шляхом спрощення  оформлення віз громадянам України був констатований подальший розвиток  дружніх відносин між Україною та ЄС, прагнення сторін спростити міжлюдські контакти як важливу умову сталого розвитку економічних, гуманітарних, культурних, наукових та інших зв’язків.

     Євроінтеграція  як основний напрям зовнішньополітичної стратегії України декларувалася чи не з моменту здобуття незалежності. Проте без рішучих кроків України годі і сподіватися на те, що нас приймуть до сім'ї розвинутих країн Європи.

     Однією  із перешкод на цьому шляху є значні регіональні відмінності не лише в економічному та суспільному розвитку, а й у поглядах на необхідність орієнтації зовнішньої політики в тому чи іншому геополітичному напрямі. Така внутрішня несконсолідованість насторожує Європейський Союз в той час, як керівництво України робить спроби запевнити його, що у нас з ним – спільне майбутнє.

     Тоді  як уряд та інші євроінтеграційні інституції, покликані забезпечити народові «світле майбутнє в об'єднаній  Європі» часто лише декларують значний  успіх в цьому напрямку, на місцях давно і успішно здійснюють кроки для поглиблення взаємовигідної співпраці з західними сусідами. Хоча ці кроки не можна назвати настільки значущими, щоб вони мали вплив на політику держави, проте нерідко вони виявляються більш ефективними і показовими для наших партнерів, аніж усі ці загальнодержавні програми, багатосторонні зустрічі та меморандуми.  Дієвість таких заходів на регіональному рівні пояснюється високим рівнем результативності, оскільки реальні їх наслідки досить відчутні. Розвиваючи та підтримуючи регіональні програми, держава практично демонструє свій інтерес до посилення євроінеграційного вектора державної політики. Як сказав екс-прем'єр-міністр Об'єднаного Королівства Тоні Блер у своїй доповіді на зустрічі в межах Ялтинської Європейської Ініціативи, Україна повинна сама поставити себе на порядок денний Європи. Зрештою, на думку багатьох експертів, саме регіони повинні бути рушійною силою поступу нашої країни до європейських інституцій. Враховуючи важливу для ЄС тенденцію, висловлену в гаслі „ЄС: від Союзу країн до Союзу регіонів”, даний напрям набуває особливого значення. Однією з форм багатовекторної співпраці органів місцевого самоврядування та територіальних громад з Європейським Союзом є єврорегіони (тут маються на увазі виключно ті, які сформовані за участю регіонів держав, що входять до ЄС). Вони є основним типом транскордонного співробітництва і водночас ефективним знаряддям посилення європоцентричної свідомості серед простого населення. За участю українських областей нині функціонують 7 єврорегіонів, з яких 4 - Нижній Дунай, Верхній Прут, Карпатський і Буг – створені разом з громадами країн-членів ЄС. В межах цих структур залучені Львівська, Чернівецька, Одеська, Закарпатська, Івано-Франківська та Волинська області. Їх прикметною рисою є те, що вони переважно охоплюють декілька напрямків співробітництва водночас. Далеко не завжди основною їх ціллю є підвищення економічного потенціалу регіону. Враховуючи високий рівень централізації влади, українські регіони часто не володіють фінансовими інструментами, та й, зрештою, адміністративними повноваженнями для значної економічної співпраці. Проте не менш важливими галузями є транспорт, охорона природи, інфраструктура. Остання – особливо в контексті перспективи нашого членства в ЄС. Ремонт автошляхів, облаштування пунктів перетину кордону, будівництво електромереж та укладання угод про взаємне надання соціальних послуг – досить значна складова розвитку кожної країни.

     Іншою вагомою сферою співпраці української  сторони в межах єврорегіонів є захист навколишнього середовища та екологічна безпека. Як відомо, у ЄС цьому питанню приділяється велика увага. З Україною співробітництво з Європейським Союзом в екологічній сфері закріплене у Спільній стратегії ЄС щодо України, а також Угоді про партнерство та співробітництво. Загалом щороку реалізується дуже багато проектів в регіонах України за підтримки ЄС. Переважна більшість подібних ініціатив фінансується через програму технічної допомоги TACIS. Окремо створено також програму СВС, якраз через неї ЄС здійснює підтримку транскордонної співпраці поза межами Євросоюзу. Лише у єврорегіоні Верхній Прут було реалізовано такі програми, як “Транскордонні екологічні проблеми та шляхи розв’язання: Україна – Румунія”, TACIS “Поріднені міста – енергетичний план для Чернівців”, TACIS CBC “Стале управління лісовими ресурсами та інтегрований розвиток життєвого циклу деревини (FOR WOOD)”, “Розробка стратегії гармонізації правової бази поводження з відходами на державному та регіональному рівні зі стандартами ЄС”, мікропроект PHARE CBC – "Традиції та сучасність – основа для розвитку транскордонного співробітництва між Сучавським і Чернівецьким регіонами". Зважаючи на існуючі українські реалії, коли одні регіони більш «євроінтегровані», якщо можна так сказати, а інші – тільки обдумують для себе таку перспективу, політика держави в сфері інтенсифікації цих процесів повинна базуватися на гнучких підходах. Уряду необхідно усвідомити потребу надання органам місцевого самоврядування більш широкої компетенції у галузі інтеграції, а отже і можливості самотужки налагоджувати прямі контакти з країнами-членами Євросоюзу, запроваджуючи їх досвід у процес наближення усіх сфер життя до стандартів ЄС.

 

      3. Сучасний стан  і перспективи  відносин України  та ЄС

На даний час  відносини України з ЄС регулюються  Угодою про партнерство та співробітництво  між Україною та ЄС і його державами-членами  від 14 червня 1994 р. (далі – УПС) і характеризуються рівнем «партнерства та співробітництва». Однак у зв’язку із закінченням першого 10-річного терміну чинності УПС найближчим часом її має замінити нова угода.

         Водночас, слід наголосити, що прийняття  Плану дій Україна – ЄС на 2005-2007 рр. (далі – План дій), який є важливим інструментом співробітництва між сторонами, зумовлене необхідністю поступової трансформації відносин між Україною та ЄС з „партнерства та співробітництва” на якісно новий, вищий рівень інтеграції. До того ж у самому Плані дій зазначається, що “розширення ЄС дає можливість для України та Європейського Союзу розвивати якомога тісніші відносини, що виходитимуть за рамки співробітництва до поступової економічної інтеграції та поглиблення політичного співробітництва”.  

         Інтеграційний досвід ЄС свідчить  про те, що наступним етапом інтеграції, після “партнерства і співробітництва”, є „асоціація”. Однак, укладаючи угоди про асоціацію, ЄС застосовує диференційований підхід.   

 Зокрема, метою Угод про асоціацію ЄС з країнами Середземномор’я (Середземноморські угоди) є створення зони вільної торгівлі, економічна, соціальна і культурна співпраця. Виняток становить Туреччина, угода про асоціацію з якою засновує митний союз із ЄС та забезпечує доступ Туреччини до внутрішнього ринку ЄС протягом перехідного періоду. У свою чергу, для Західних Балкан (зокрема, Хорватії та Македонії) ЄС передбачено процес стабілізації та асоціації, що включає різні рівні: стратегічний та політичний; інституційний; економічний; фінансовий. До окремої групи слід віднести угоду про асоціацію з Чилі, метою якої є заснування політичної та економічної асоціації з ЄС.

З державами  Центральної та Східної Європи (новими державами-членами) ЄС у 90-ті роки укладав  Європейські угоди, які засновували асоціацію між сторонами. Саме угоди про асоціацію європейського типу стали передумовою для набуття повноправного членства країнами Центральної та Східної Європи в ЄС.

Зважаючи на те, що Україна – європейська  країна, яка поділяє європейські  цінності, укладення між Україною та ЄС угоди про асоціацію європейського типу є закономірним етапом інтеграції України до ЄС. Саме така угода закріпить правові основи визнання державами-членами ЄС нового статусу України, що не пов’язаний з приналежністю ані до пострадянського простору, ані до європейського сусідства.

         Водночас, укладення між Україною  та ЄС угоди про асоціацію  європейського типу відповідає  інтересам ЄС. Така угода сприятиме  зміцненню стабільності на Європейському  континенті, свідчитиме про поширення євроінтеграційних процесів на Східну Європу, посилить вплив ЄС у регіоні.

 Принциповим   моментом майбутньої угоди між  Україною та ЄС має стати  забезпечення на її основі  сприятливих умов для внутрішнього  євроінтеграційного розвитку України.  Адже інтеграційна підготовка держави, її економічні, правові та інституційні реформи є закономірним шляхом до набуття повноправного членства в ЄС.

 Тому в  нову угоду між Україною та  ЄС має бути закладений „еволюційний потенціал”, а саме: принцип поступової, послідовної та поступальної інтеграції України в політичний, економічний та правовий простір ЄС. “Еволюційний потенціал” нової угоди дасть змогу закріпити перспективи послідовного поглиблення економічної інтеграції України від зони вільної торгівлі до зростаючої участі у внутрішньому ринку ЄС (що охоплює свободу руху товарів, осіб, послуг та капіталу).