Ерозія ґрунтів. Причини і наслідки вітрової і водної ерозії

1. суму збільшення  приведення втрат;

2. суму втрат  чистого прибутку.

Для одержання цих  критеріїв необхідно визначати  такі вихідні економічні показники:

Þ приріст прямих витрат на ліквідацію наслідків ерозії;

Þ вартість валової  продукції недобору врожаю з еродованих земель;

Þ збільшення прямих витрат в результаті використання еродованих земель;

Þ повну середньорічну (звітну) собівартість одиниці сільськогосподарської  продукції по області за попередні  п'ять років;

Þ структуру повної собівартості одиниці продукції  з виділенням в її складі питомої  ваги зарплати і матеріальних витрат;

Þ прямі витрати  на збирання, транспортування і доробку  одиниці продукції;

Þ приблизне співвідношення застосовуваних і використовуваних фондів й оборотних матеріальних засобів під час проведення сільськогосподарських  та меліоративних робіт;

Þ коефіцієнти щорічного  погашення капітальних вкладень на меліорацію еродованих ґрунтів, економічної  ефективності капітальних вкладень для галузей сільського господарства та економічної ефективності капітальних  вкладень у народне господарство в цілому;

Þ структуру прямих витрат на меліорацію еродованих земель і виділення її у складі прямої зарплати і матеріальних витрат.

 

                                       

                                                         Висновок

Отже, ерозія ґрунтів  — це різноманітне і дуже поширене явище руйнування і переміщення  ґрунтової маси і пухких порід  потоками води і вітру. Залежно від  фактора руйнування ерозію поділяють  на водну і вітрову. Крім того, виділяють  нормальну (або геологічну) і сучасну (прискорену) ерозію.

Водна ерозія —  це змивання родючого шару ґрунту, або  розмив його в глибину. Крім руйнування ґрунтового покриву в цьому випадку втрачаються талі і дощові води, розчленовуються поля, замулюються річки, ставки, водойми, зрошувальні і дренажні системи.

Інтенсивність і  характер водної ерозії залежать від  ряду факторів: потужності снігового покриву і інтенсивності його танення; кількості та інтенсивності дощів (зливові дощі інтенсивніше розмивають ґрунт, ніж мрячні); форми, крутизни і довжини схилів (ерозія посилюється на опуклих, крутих і довгих схилах); механічного і структурного складу ґрунту (на піщаних і структурних ґрунтах ерозія слабша, ніж на глинистих і погано оструктурених,. глинисті і суглинкові породи розмиваються легко).

В еродованих ґрунтах  зменшується запас гумусу, азоту, фосфору, калію та інших поживних елементів. Ґрунт втрачає свою родючість.

У боротьбі з водною ерозією застосовують організаційно-господарські, агротехнічні і лісомеліоративні заходи. Організаційно-господарськими заходами є протиерозійна організація території і впровадження ґрунтозахисних сівозмін.

Агротехнічні заходи послаблюють поверхневий стік і  переводять його у внутрішньоґрунтовий. Для цього всі види обробітку ґрунту проводять паралельно горизонталям місцевості («Контурне землеробство)», впоперек схилу насипають валки ґрунту 15—25-см заввишки, проводять снігозатримання, щілювання і кротування ґрунту, обробіток плоскорізами, терасування схилів тощо.

Особливі заходи застосовують у боротьбі з ярами. В останні десятиліття в Україні  проведені роботи щодо вирівнювання ділянок, порізаних ярами. На вершинах ярів будують системи канава — вал для відведення поверхневого стоку, закріплюють схили і дна яру.

В окремих випадках будують протиерозійні гідротехнічні  споруди, які захищають населені пункти, дороги тощо. На прилеглій до яру території вирощують ґрунтозахисні лісонасадження.

Вітрова ерозія поширена в районах недостатнього зволоження і низької відносної вологості  повітря. Найбільше вітровій ерозії піддаються сіро-бурі і бурі ґрунти пустинь, каштанові і чорноземні ґрунти степів.

Основними причинами  вітрової ерозії є велика швидкість  вітру, погано оструктурений або безструктурний стан ґрунту, глинисто-пилуватий механічний склад, відсутність рослинного покриву, порушення верхнього шару ґрунту ґрунтообробними машинами. Вітром інтенсивно розвіюються розпушені звичайною оранкою,, глинисто-пилуваті, безструктурні ґрунти.

Виділяють два підтипи  вітрової ерозії: пилові (чорні) бурі і  повсякденна (місцева) вітрова ерозія.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Геоморфологія.  Підручник. – К., 1999.

2. Географічна енциклопедія. – К., 2000.

3. Основи геології  та геоморфології. – К., 1996.